7

ММВ д/Пн

Тема 2. Методика музичного виховання

1. Предмет і задачі курсу. Роль і місце ММВ в системі педагогічних учбових предметів.

2. Значення музики в етично-естетичному вихованні.

3. Пізнавальне значення муз. діяльності.

4. Взаємозв'язок музичного і фізичного розвитку дітей.

5. Розвиток естетичного відношення до музики.

1. Предмет і задачі курсу. Роль і місце ммв в системі педагогічних учбових предметів

Методика як наукова дисципліна вивчає загальні закономірності педагогічного процесу на матеріалі одного якого-небудь предмету (російської мови, арифметики, малювання і т. д.).

Методика музичного виховання належить до окремих методик, оскільки в ній виховно-освітній процес в основному реалізується засобами одного виду мистецтва — засобами музики. В основі методики — теорія естетичного виховання, що вивчає процес формування естетичного відношення до навколишнього світу, специфіку відображення і пізнання його засобами музики, своєрідність естетичного переживання дітей. Методика музичного виховання безпосередньо пов'язана з галуззю вікової педагогіки, оскільки присвячена музичній діяльності дітей дошкільного віку.

Вузівський курс методики не зводиться до освітлення вузько практичних питань, до викладу рекомендацій за рішенням конкретної учбової задачі. Ці положення не мають самостійної значущості: вони конкретизують основні положення про роль музики в житті суспільства. Курс методики закладає ті основи, які необхідні для подальшої самоосвіти, самовдосконалення майстерності педагога-вихователя.

Особливості і задачі курсу фактично закладені в кожному слові-понятті, що становить його найменування.

Методика – це частина педагогіки, яка потрактувала ЯК: як на основі дидактичних принципів, за допомогою яких прийомів, способів, методів найбільш доцільно будувати навчально-виховний процес, як вирішувати загальні і приватні задачі (як досягти виховуючого впливу музики, збудити інтерес до неї, організувати увагу при сприйнятті музики, стимулювати активність дітей).

Методика освітлює і приватні питання: прийоми розучування пісень, рекомендує вправи.

Друге слово в назві – музичного, тобто виховання, здійснюваного засобами музики – має особливо важливе значення. Муз. мистецтво – яскравий і незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Шлях дії музики своєрідний. Музика має свою мову. Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатися під музику. Музика і пов'язана з нею діяльність можуть викликати у дитини особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а в міру можливості і «міркувати» в ній. Фактичний результат роботи вчителя-музиканта залежить від того, як він розуміє сутність муз. мистецтва, його специфіку, зміст, функції, пізнавальні і виховні можливості, характер впливу на думки, відчуття дітей.

Вчитель повинен бути в курсі основних тенденцій в галузі муз. естетики, знати про різні точки зору на муз. мистецтво, які можна згрупувати в 2 напрями:

Перше – музика відображає життя, безпосередньо пов'язана з життєвою позицією її творця і виконавця, вона може бути використана як засіб виховання. Визначає музику як відображення об'єктивної реальності, в першу чергу, відчуттів і думок людини. Композитор по-своєму використовує виразні засоби муз. мистецтва в передачі життєвих явищ. Музика має свій зміст, який виражається в специфічній формі, специфічними засобами і адекватно не може бути передано ніякими іншими засобами: словом, жестом, фарбами. Живопис, поезія, танець можуть бути близькі музиці, оскільки вони теж відображають життя. Але навіть близькі по характеру, сюжету твори різних видів мистецтва залишаються різними через особливості своєї мови.

Назва, навіть програма дійсно художнього твору не вичерпують його музичного змісту. (Один сюжет у різних композиторів – можуть бути близькі, але все таки відмінні один від одного твори, оскільки музика передає неспівпадаючими засобами якнайтонші нюанси відчуттів, думок. Бетховен і Мусоргський на слова Гете – «Блоха»; Бетховен і Шуберт, на слова Гете – «Лісовий цар»).

Другий погляд характеризується запереченням змістовності музики. Вважає, що найбільш примітивна, головним чином звуконаслідувальна, образотворча музика має реальний зміст; там, де виникає думка, музика вмирає як мистецтво. Справжнє високе муз. мистецтво є грою звуків, є самовираженням композитора, не несе ніякого смислового навантаження. Тому музиці навчити можна, але виховати які-небудь якості особистості не можливо (якщо не має змісту, то не здатна якось впливати не тільки на відчуття, але і на думці).

Знання поглядів на музику, її значення в житті людини необхідне вчителю для розуміння своєї ролі в здійсненні загальних задач виховання. В цьому може допомогти історія педагогіки, що свідчить про те, що музика протягом сторіч включалася в систему виховання: Стародавня Греція, Середні століття і т.д.