1. Загальна характеристика захисту авторського права та суміжних прав.

Проблема забезпечення надійного захисту інтелектуальної власності в Україні останнім часом набула великого значення та актуальності. Від її ефективного вирішення у великій мірі залежить збереження та примноження інтелектуального потенціалу, культурної спадщини, міжнародного авторитету та покрашення криміногенної ситуації в нашій державі.

Наявність у державі сучасної, міжнародно-визнаної системи захисту інтелектуальної власності є необхідним елементом зрілої державності. Створення такої системи має особливе значення для України – країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Сфера сучасного “піратства” охопила ряд індустрій, основаних на інтелектуальній власності, а саме: видавничий бізнес, кінематографія, аудіовізуальна індустрія, музичний бізнес та фонограмну індустрію, індустрію програмного забезпечення для комп’ютерів. Наприклад, за оцінками на 2003 рік втрати від “піратства” в фонограмній галузі становили близько 120 млн. доларів США, в галузі відео – понад 40 млн. доларів, для програмного забезпечення – понад 34 млн. доларів.

Основними виробниками “піратської” продукції у світі вважаються Китай, Тайвань, Малайзія та Індонезія. Але останнім часом все помітнішими центрами “піратського” бізнесу стають Росія, Україна та Польща. І це є не лише загальна оцінка. Так американська асоціація виробників продукції, базованої на інтелектуальній власності у поточному році включила Україну до так званого “списку 301” країн – порушників авторського права.

Безперечно те, що зростання “піратської” індустрії наносить значну шкоду Україні, яка виражається у щорічному ненадходженні до держбюджету десятків мільйонів доларів, а при кризовому становищі вітчизняної економіки, є досить суттєвими втратами.

Таким чином, наведені приклади відображають чітку картину недостатнього контролю та регулювання з боку держави суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності, а також відсутність дієвого механізму захисту прав на об’єкти авторського права та суміжних прав. Стає зрозумілим, що далеко не остання роль у цьому процесі відведена органам внутрішніх справ України.

Поняття захисту включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів по визнанню, поновленню прав, а також усуненню перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Право на захист визначити як надану особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених чи оспорюваних прав.

Право на захист є суб'єктивним правом, яке з'являється у суб'єкта авторського права чи суміжних прав лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом захисту відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є особисті немайнові або майнові права та інтереси особи, що охороняються законом.

Порушником авторського права чи суміжних прав може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог чинного законодавства, що регулює авторсько-правові правовідносини.

Розрізнюють дві основі форми захисту прав: юрисдикційну та неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту прав передбачає діяльність уповноважених державою органів стосовно захисту порушених або оспорюваних прав на об’єкти інтелектуальної власності. Суть її полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, звертається за захистом до державних або інших компетентних органів, уповноважених вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.

Неюрисдикційна форма захисту включає дії юридичних і фізичних осіб стосовно захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звертання за допомогою до державних або інших компетентних органів. Мається на увазі, природно, лише законні засоби захисту, так, як відмова від виконання недійсного договору, відмова вчиняти певні дії тощо.

В рамках юрисдикційної форми захисту розрізняються загальний і спеціальний порядки захисту порушених авторських і суміжних прав.

У загальному порядку захист авторського права і суміжних прав здійснюється судом - судами загальної юрисдикції, господарськими судами та третейськими судами.

Способи захисту прав і законних інтересів авторів і суб’єктів суміжних прав, що розглядаються в судовому порядку, поділяються на цивільно-правові і кримінально-правові.

Цивільно-правові способи являють собою передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.

Кримінально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором чи суб’єктом суміжних прав.

Спеціальною формою захисту авторських і суміжних прав та інтересів, що захищаються законом, є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виняток із загального права в прямо визначених законодавством випадках. Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом, до вищого органу відповідача, до творчої спілки, уповноваженого органу державної влади.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 51 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).

Згідно із статтею 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.