Міністерство культури і туризму України

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Факультет теорії та історії мистецтва

Кафедра теорії та історії мистецтва

Цільність, Симетрія, ритм як складові композиційних закономірностей

Дипломна робота

на здобуття ступеня магістра

студентки VI курсу,

факультету образотворчого мистецтва

відділення денного навчання

Жупанюк Анастасія Вячеславівна

Науковий керівник:

Професор

Гуйда Михайло Євгенович

Київ — 2015 Зміст

Вступ	3
Розділ 1. Історія розвитку композиції	5
Початок композиційного становлення Особливості композиційних поглядів Середньовіччя Виникнення теорії композиції в епоху Відродження Особливості розвитку композиції в період XX століття	5 11 17 22
Розділ 2. Теоретичні основи композиції	23
Цілісність як невід'ємний елемент композиції Симетрія - фундаментальна основа композиційної структури. Ритм як умова мистецької довершеності композиції	23 32 37
Розділ 3. Практичне застосування композиції в станковому живописі	45
Висновки	54
Список використаної літератури	56
Список ілюстрацій	57
Ілюстрації	59

ВСТУП

Мистецтво починається з вміння бачити те, що більшість людей не помічає.

У теорії образотворчого мистецтва накопичено значний досвід присвячений вивченню проблем, пов'язаних з композицією. В її розуміння чималий внесок внесли художники-практики і теоретики мистецтва від найдавніших часів до наших днів. Однак тільки на початку цього сторіччя теорія композиції почала формуватися як самостійна наука про мистецтво.

Творчість прекрасна саме свободою вираження почуттів. Мова образотворчого мистецтва – особлива мова, яка живе за своїми законами. Художники використовують замість слів візуальні образи, які виникають із поєднання і відношення ліній та кольору, простору та форми, взаєморозположення фігур та предметів. Закономірна організація всіх образотворчих елементів в одне ціле, в живий нероздільний організм, називається композицією. Композиція є формою існування картини, як органічного цілого, як змістової єдності.

Композиція організовує зображення на всіх його рівнях, на всіх етапах роботи живописця – від визначення формату до завершуючого мазка. Композиційний початок органічно зв’язує всі образотворчі форми. Вона є формою існування картини.

Створення витвору мистецтва, є тотожним гармонії, яка досягається завдяки симетрії, що в художньому творі означає рівновагу та цілісністю, єдністю, підпорядкуванням. Спочатку картина сприймається поверхнево, глядач бачить образне розкриття теми, сюжетне, кольорове, тональне вирішення. Лише після аналізу відчувається внутрішня конструкція, структуру композиції, цілісність. Ця тенденція прослідковується в багатьох видатних художніх творах.

Композиція характерна всім видам мистецтва. Композиційний початок лежить в основі архітектурних споруд, музичних чи літературних витворів, скульптур, і картин, театральних постановок та кінофільмів. Принципи цілісності та розділення, симетрії та ритму, проявляються в різних видах мистецтва по-різному.

Актуальність вивчення проблеми композиції обгрунтована необхідністю розглянути та проаналізувати вплив таких композиційних законів як цілісність, ритм та симетрія. Дослідження допоможе краще зрозуміти композицію, як закон, на якому тримається побудова картини, яка пронизує всі рівні організації зображення, забезпечує її конструктивно-змістову цілісність. Композиція тотожня терміну “цілісність”.

Поняття симетрії трактується в сучасній науці, як закон побудови структурних об’єктів. Тотальна симетрія живописної композиції свідчить про здатність мистецтва відображати універсальні закони побудови світу, але в живописі симетрія має певну специфіку виразних засобів.

В природі часто зустрічається два основних композиційних начала, які постійно використовуються також в мистецтві, – симетрія і ритм. Симетрія це дзеркально відповідне розташованих навколо середньої віссі частин будь-якого утворення. Ритм – це повторення будь якого мотиву, через певні інтервали. Симетрії характерний спокій та рівновага, а ритму притаманний рух, який може бути продовжений до безкінечності.

Не дивлячись на те що основа композиції характерна явищам природи, композиція в мистецтві являє собою дещо принципово інше, від цих проявлень композиції в природі. Вивчення даної проблеми відповідає корінним інтересам науки про мистецтво. Між іншим кількість відповідних робіт, як вітчизняних так і зарубіжних, порівняно не велика

Метою цієї роботи є дослідити як цілісність, симетрія та ритм,впливають на композиційну побудову станковох картини.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

• Окреслити історичних розвиток композиції;

• Проаналізувати основні теоретичні засади композиції;

• Показати практичне застосування композиції у станковому живопису.

Об’єктом виступає композиція в живописі, а предметом – її складові (цілісність, ритм та симетрія).

Методи дослідження, використані в роботі, відповідають меті та завданням дослідження: історичний метод – при висвітленні історичних аспектів проблеми; аналітичний – для аналізування літературних та архівних джерел; мистецтвознавчий – при вивченні конкретних творів мистецтва.

Джерельну базу дослідження становлять: бібліотеки НАОМА, Публічна бібліотека мистецтв ім. Л. Українки, Національна бібліотека ім. В. Вернадського.

Новизною роботи є те, що раніше у мистецтвознавстві не проводилось комплексного дослідження впливу трьох складових (цілісності, ритму та симетрії) на композиційну побудову станкового твору.

Результати дослідження можуть бути використанні для більш глибокого вичення композиційних закономірностей, як теоритичні дані у мистецтвознавстві.

Розділ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КОМПОЗИЦІЇ