101

Тема №1. Основи безпеки банківської діяльності

Мета лекційного заняття: формування у студентів сучасного економічного мислення щодо сутності грошей та еволюцію виникнення, ознайомити з натурально-речовими формами, виховувати інтерес до майбутньої професії економіста-фінансиста.

Лекція № 1 (2 год.)

1. Вступ.

2. Сутність безпеки банку, її мета і завдання.

3. Види безпеки і форми її організації.

4. Сили і засоби безпеки банківської діяльності.

Питання на самостійне опрацювання:

1. Діяльність персоналу банку щодо виконання заходів безпеки.

2. Обов’язки керівника банку з питань безпеки.

Основна література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000 р. №2121-ІІІ. із змінами та доповненнями.

2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV із змінами та доповненнями.

3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Затверджено постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275. із змінами та доповненнями.

4. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представництв, відділень: Затверджено постановою Правління НБУ від 31.08.2001 р. №375.із змінами.

5. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затверджено постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368.

6. Банківські операції: Підручник/ За ред. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

7. Банківські операції: Навчальний посібник / В.І. Капран, М.С. Кривченко, О.К. Коваленко, С.І. Омельченко.– К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208с.

8. Шевченко Р. І. Банківські операції: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003.

Додаткова література

1. www.nbuv. gov. ua – національна бібліотека України ім.В. І. Вернадського.

2. www. bank. gov.ua – сайт Національного банку України.

1. Вступ

Протягом значного періоду банки Радянського Союзу у своїй діяльності не відчували ризику, оскільки були державною власністю. Це означало, що відповідальність за зобов’язаннями позичальників перед кредитними інституціями врешті-решт несла держава в особі відповідних міністерств і відомств. Безмежні платоспроможність і ліквідність держави в умовах неконвертованості національної валюти і закритої економіки захищали банки від ризику, робили зайвою роботу кредитних інституцій для підтримання їх ліквідності. Банки були установами, які розподіляли короткострокові і довгострокові кредити між господарськими установами державної власності.

З появою банків і підприємств різних форм власності перші втратили можливість прикриватися державою і стали досить уразливими від посягань на їхню власність.

Підприємницька діяльність, у тому числі і комерційних банків, дедалі частіше стала підпадати під вплив кримінальних структур. Організована злочинність активно і наполегливо проникає до найбільш прибуткових сфер. Проникнення до комерційних банків є особливо бажаною метою злочинних угруповань. Адже підпорядкування їх може дати злочинцям великі можливості для здійснення значних махінацій, відмивання «брудних грошей», пе­реведення їх за кордон та інших дій, які приносили б злочинним елементам величезні доходи.

Водночас умови конкурентної боротьби роблять нерівномірним розвиток підприємницької діяльності, у тому числі й у банківській сфері. Це, у свою чергу, створює необхідність постійного пошуку шляхів удосконалення виробництва і технологій та зберігання їх у таємниці. Разом з тим пошук ринків, боротьба за клієнтів і нейтралізація конкурентів вимагають усебічної інформації. За таких умов ефективна діяльність банку може бути реалізована вжиттям як пасивних заходів безпеки, пов’язаних із різними видами захисту, так і активних дій сил безпеки, насамперед спрямованих на створення сприятливого інформаційного простору для роботи банку. Поєднання таких заходів у практичній діяльності банку можна розуміти як його безпеку.