ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………3
Сутність аудиту та його розвиток……………………………………..8
Практика і проблематика аудиту в Україні……………………………22
Перспективи розвитку аудиту в Україні………………………………29
Висновки…………………………………………………………………….42
Список використаних джерел……………………………………………..44
Додатки……………………………………………………………………...46
ВСТУП
Глобалізаційні процеси, що відбуваються у світі, обраний Україною шлях інтеграції у європейську спільноту, не можуть оминути і проблему відповідного реформування контрольного середовища в країні, одним з елементів якого є професійний незалежний аудит.
Забезпечення достовірності публічної фінансової звітності, захист інтересів широкого кола власників та інтересів суспільства в цілому – головна місія аудиту у відкритому та демократичному суспільстві з ринковою економікою. Особливо актуалізується ця місія в умовах сучасної глобальної економічної кризи, коли запорукою громадської довіри до бізнесу в значній мірі є результати діяльності незалежних професійних аудиторів.
Українській професійний аудит має 16-річну історію імплементації та розвитку. Характерною рисою цих процесів є фактор часу та місця, коли трансформація економічних та суспільних відносин часів тоталітарного устрою держави, планового керування економікою здійснилася не еволюційним шляхом, а майже блискавично. При цьому ментальність суспільства, ментальність нового класу власників, що з’явився після набуття країною незалежності, змінюється значно повільніше. Це суттєво вплинуло на контрольне середовище країни, яке на сьогодні одночасно має та використовує методичні підходи та прийоми колишньої тоталітарної системи контролю разом з методологією і організацією процедур незалежного аудиту, запозичених з досвіду країн ринкової економіки та ліберальних суспільних установок.
Реформування контрольного середовища в Україні йде повільно і єдиною новацією останнього десятиріччя є впровадження у систему фінансового контролю незалежного аудиту.
Одночасне впровадження нових форм контролю при наявності старих методологічних та організаційних підходів до його різних форм, посилює актуальність наукової розробки єдиної уніфікованої методології та організації професійного аудиту в країні, як б відповідала викликам процесів глобалізації та інтеграції.
Проблеми впровадження, становлення та розвитку, окремі особливості контролю та аудиту розглядалися як в наукових працях вітчизняних вчених: М.Т.Білухи, Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова, А.М.Герасимовича, Г.М.Давидова, Н.І.Дорош, С.Я.Зубілевич, А.М.Кузьмінського, Ю.А.Кузьмінського, М.Д.Корінько, В.І.Лазуренко, Н.М.Малюги, Є.В.Мниха, О.А.Петрик, І.І.Пилипенка, В.П.Пантелєєва, В.С.Рудницького, В.Я.Савченко, В.В.Сопко, Л.К.Сука, М.Г.Чумаченко, В.Г.Швеця, В.О.Шевчука, Б.Ф.Усача та інш., так і в зарубіжних: В.Д. Андрєєва, М.П.Баришнікова, А.М.Богомолова, С.М.Бичкової, Н.А.Голощапової, П.І.Камишанова, Я.В.Соколова, В.В.Скобари, Л.З.Шнайдермана, Р.Адамса, А.Аренса, М.Деніса, Дж.Лоббека, Р.Доджа, Д.Кармайкла, Дж. К. Робертсона, Ф.Дефліза, Генрі Р.Дженіка, ряду інших авторів.
Метою написання курсової роботи є дослідження теоретико-організаційних засад формування та розвитку аудиту в Україні. На основі поставленої мети, для її досягнення, сформульовано виконання наступних завдань:
дослідження теоретичних аспектів загального формування аудиту крізь призму історико-філософських течій;
вивчення особливостей та етапів формування аудиту безпосередньо в Україні;
дослідити особливості нормативно-правового регулювання аудиторської діяльності в Україні;
вивчити сучасну ситуацію та проблематику аудиту в Україні;
визначити особливості функціонування системи внутрішнього і зовнішнього аудиту в державі;
сформувати пріоритетні шляхи подальшого розвитку аудиту в Україні.
Об’єктом дослідження виступає теорія та практика формування національного аудиту в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, який дозволив вивчити генезис імплементації аудиту у контрольну практику українського бізнесу та визначити його слабкі місця та напрямки адаптації і вдосконалення, відповідно до умов господарювання в сучасних реаліях вітчизняної економіки. Застосування історичного та логічного методів забезпечило глибину та системність дослідження розвитку професійної аудиторської діяльності за останні 16 років з дати його впровадження в Україні, дало змогу запропонувати конкретні концептуальні підходи до більш глибокого та ефективного використання всіх методологічних та організаційних можливостей професійного аудиту, як зовнішнього так і внутрішнього. Використання загально наукових методів, таких як синтез та аналіз, індукція та дедукція, дали можливість визначитися з резервами для розширення застосування аудиту у сфері економічних та соціальних відносин в суспільстві.При дослідженні та уточнені категорійного апарату професійного аудиту, групуванню та класифікації, були використані методи наукової абстракції та аналогії, конкретизації за місцем та часом.
Інформаційною базою дослідження стали вітчизняні законодавчі та нормативні документи з питань організації аудиторської діяльності, нормативні акти, стандарти та кодекси етики міжнародних професійних об’єднань бухгалтерів та аудиторів, спеціальна річна звітність суб’єктів аудиту в Україні, результати опитування та анкетування практикуючих аудиторів, управлінського персоналу та власників суб’єктів господарювання.
Протягом останніх двох років ситуація та відношення до аудиту в Україні істотно змінилися. Ці зміни мають двоякий вплив.
Переважна більшість аудиторів розцінюють ці зміни як негативні, оскільки з відміною обов’язкового аудиту для більшості суб’єктів підприємницької діяльності звузила коло потенційних клієнтів, сприяла підвищенню конкуренції між аудиторськими фірмами та призвела до зниження доходності цього виду підприємництва.
На мою думку, треба прийняти до уваги і те, що вказані труднощі спонукали аудиторів до пошуку нових форм обслуговування клієнтів, підвищення якісного рівня аудиторських послуг, та сприяли очищенню аудиторського загалу від людей, які ставили прибутковість понад професійні стандарти.
В цей період справді відбулося зниження попиту на традиційні (для України) аудиторські послуги, а саме – підготовку аудиторського висновку стосовно звітності замовників (аудит річного звіту). Однак в той же час відчувається наростаюча потреба в послугах нового типу, до яких можна віднести проведення аудиту за міжнародними стандартами, трансформація звітності українських підприємств та банків до міжнародних стандартів, консультаційні послуги у сфері управління економікою підприємств, економічний аналіз, впровадження комп’ютеризованих систем бухгалтерського обліку та деякі інші.
Про те, що потреба в послугах міжнародного аудиту зростає, свідчить хоча би те, що за дії Закону про аудиторську діяльність кількість міжнародних аудиторських фірм в Україні, як і кількість зайнятого в них персоналу зростала.
Також, незважаючи на велику кількість програмного забезпечення для бухгалтерських потреб, проблема автоматизації обліку стала ще більш гострою. Більшість недорогих, а тому привабливих, бухгалтерських програм орієнтовані на “середню” бухгалтерію, якої в чистому вигляді майже не існує. Тому найбільш виправданим є впровадження бухгалтерського забезпечення того виробника, який надає крім самої програми, також послуги по її впровадженню та навчанню персоналу підприємств роботі з нею. Саме тут є потреба в послугах досвідченого аудитора, який може запропонувати оптимальну форму автоматизації облікового процесу на підприємстві, розробили та порекомендували необхідні контрольні процедури, а також виявити слабкі місця комп’ютерної системи. Слід мати на увазі, що в практиці міжнародного аудиту аналіз комп’ютерних систем посідає одне з провідних місць, оскільки дозволяє виявити області потенційного ризику.
Будь-які аудиторські послуги втрачають свою корисність, коли аудитори не в змозі, або не вважають за потрібне, пропонувати клієнтові свої думки про вдосконалення системи внутрішнього контролю підприємства, документообороту, або не застерігають про можливі податкові наслідки нестандартних операцій.
Особливе місце посідає аудит, пов’язаний з приватизацією підприємств, тому він не є предметом дослідження в цій роботі.
Аудит мало чого вартий, коли аудитор спирається тільки на свій попередній досвід та інтуїцію. Запорука якісного аудиту – наявність у аудитора чіткої програми.
Аудиторська програма може бути різної ступені складності, від простого переліку питань перевірки до багаторівневої програми, яка об’єднує підпрограми для окремих сфер обліку, які в свою чергу містять перелік питань перевірки та обов’язкових тестів.
Як правило, кожний аудитор використовує свою власну програму аудиту.
В своїй практиці ми використовуємо декілька видів базових програм, кожна з яких розроблена для аудиту окремого виду підприємств (виробничих, торгівельних, банківських та інших). Ці програми обов’язково переглядаються перед початком аудиту кожного нового підприємства з оглядом на результати аналітичного огляду підприємства. Чим більш деталізовані програми має персонал аудиторської групи, тим менше залежатиме якість аудиту від суб’єктивних факторів [9].
В аудиторській програмі має міститись як перелік питань перевірки, так і рекомендовані або обов’язкові тести, які мають виконати аудитори.
Суть, мета, завдання та схема процесу аудиту в україні
Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio – той, хто вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори потрібні й незацікавленій стороні – суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Аудит – це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб’єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.
Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.
Основними завданнями аудиту є:
1) перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
2) виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
3) реальність визначення фінансових результатів;
4) оцінка ефективності внутрішнього контролю;
5) надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.
На сьогодні, певний досвід проведення аудиту в Україні уже накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб’єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб’єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.
Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації.
Схема аудиту подана в Додатку А.
Аудиторська діяльність є сферою підприємництва аудиторських фірм або приватних аудиторів, яка включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, його практичне здійснення у формі надання різноманітних аудиторських послуг.
Сертифікований аудитор може займатись аудиторською діяльністю індивідуально, або створити аудиторську фірму з дотриманням вимог чинного законодавства.
Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 %. Аудиторська фірма має право здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, коли в ній працює хоча б один сертифікований аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки сертифікований аудитор [20].
Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатних працівників із погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штатних посадах.
Портфель замовлень на аудиторські послуги формується за договорами, а також замовленнями, що надходять від підприємств, підприємців та ін. За портфелем замовлень аудиторська фірма складає плани своєї діяльності на календарний рік із розбиванням на квартали. На правах юридичної особи аудиторська фірма затверджує самостійно плани своєї діяльності, здійснює взаємовідносини з бюджетом, банками та замовниками аудиторських послуг.
Законодавством передбачені права і обов’язки аудиторських фірм і аудиторів, які здійснюють аудиторську діяльність.
Аудитор – це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологією фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну підготовку у галузі юриспруденції, судово-бухгалтерської експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва. Підготовку аудиторів здійснюють економічні Вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра. Аудиторською діяльністю вони можуть займатися при наявності сертифіката, виданого Аудиторською палатою України на встановлений строк. Після закінчення строку чинності сертифіката аудитор підлягає атестації для одержання сертифіката на наступний п’ятирічний або інший строк.
Права і обов’язки аудиторів визначені законодавством і нормативними актами з питань аудиторської діяльності. Аудитори як суб’єкти підприємницької діяльності можуть займатися аудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявності кваліфікаційного свідоцтва (сертифіката) і ліцензії, виданих у передбаченому законодавством порядку. Вони мають право займатися аудиторською діяльністю при наявності договірних стосунків із підприємствами і організаціями або завдання на проведення аудиту, виданого аудиторською фірмою. До аудиторської перевірки не може бути залучена особа, яка має родинні зв’язки з керівником підприємства або веде з ним підприємницьку діяльність [20]
Результати аудиторської перевірки аудитор оформляє висновком про якість складеної замовником бухгалтерської звітності і декларації про фінансово-господарську діяльність. У випадках неналежного стану бухгалтерського обліку у замовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновок не складає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку проводиться повторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджує достовірність бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб’єкта підприємницької діяльності. Одночасно у висновку аудитора зазначається стан бухгалтерського обліку відносно своєчасності і правильності відображення господарської діяльності. При цьому вказується, чи відповідає первинна документація з обліку типовим формам, затвердженим статистичними органами, або спеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами [6].
Висновком (актом) оформляються аудитором виконані роботи, передбачені договором із замовником. До них можна віднести аудит фінансового стану господарюючих суб’єктів або аудиторської оцінки інвестиційних проектів чи стартової вартості майнових комплексів, що виставляються на аукціон, та ін. Згідно з нормами аудиту (стандарт затверджений Аудиторською палатою України) виконану роботу можна оформляти спеціальним звітом. На практиці проведення аудиту здебільшого оформляється спеціальним актом, який містить дослідну частину і висновки питань, поставлених замовником.
Аудитор має право при виконанні договірних зобов’язань з дозволу замовника:
перевіряти первинну документацію з обліку фінансово – господарської діяльності замовника, облікові регістри, проводили інвентаризацію коштів у касах, цінних паперів, матеріальних цінностей, вимагати від посадових осіб пояснення з питань, які поставлені на вирішення аудитора замовником;
одержувати необхідну для аудиту інформацію від третіх осіб (банків, постачальників та ін.);
залучати для роботи на договірній основі фахівців, крім осіб, що працюють у замовника, перебувають з ним у родинних стосунках або ведуть спільний бізнес. Крім того, аудитор має право самостійно визначити методичні прийоми і процедури, керуючись при цьому чинним законодавством, існуючими нормами і стандартами, умовами договору із замовником, професійними знаннями та досвідом власної роботи.
Система аудиторської діяльності має дві складові : зміст і форму.
До змісту аудиторської діяльності входять : суб’єкти; учасники; об’єкти; аудиторські дії та операції; засоби та способи їх здійснення; результати аудиторських дій.
Суб’єктами аудиторської діяльності є аудитори, аудиторські фірми, АПУ. САУ, регіональні відділення, які залежно від виду професійної діяльності, питань, які вони мають право вирішувати, мають згідно з законодавством певні права та обов’язки, професійні аудиторські знання, вміння їх реалізувати.
Учасники – це окремі особи або їх групи, які беруть участь або сприяють аудиторській діяльності у процесі вивчення фактів господарського життя підприємства.
Об’єкти – дії суб’єктів господарювання, господарські процеси, документи та відображені в них операції тощо.
Аудиторські дії - це акти поведінки суб’єктів аудиторської діяльності, направлені на всебічне дослідження фактів господарського життя, які передбачені умовами договору, програми тощо.
Операції – сукупність взаємопов’язаних дій аудитора, спрямованих на досягнення цілей, поставлених умовами договору, програми тощо.
Засоби аудиторської діяльності – це предмети та дії з ними, що забезпечують досягнення необхідного результату аудиторської діяльності.
Система певних засобів, що застосовується аудитором, є аудиторською технікою, а система способів – аудиторською тактикою.
Способи аудиторської діяльності – це конкретні шляхи досягнення наміченого результату за допомогою застосування засобів та прийомів, розроблених наукою про контроль. Вони мають бути гласними, базуватись на наукових знаннях, бути обов’язковими чи бажаними.
Результат аудиторських дій – це підсумок перевірки відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних засобів і способів суб’єктами аудиторської діяльності і відображений в робочих документах аудитора та наданих ним клієнту висновків.
Складовою системою аудиторської діяльності є форма аудиторської діяльності. Розрізняють дві групи таких форм:
внутрішню – порядок організації діяльності фірми, який базується на прийнятих внутрішніх аудиторських стандартах, введених правилах;
зовнішню – засоби зовнішнього прояву аудиторської діяльності у вигляді оформлення аудиторських документів, прояву аудиторських дій, усних та письмових висловлювань тощо.
Аудитори і аудиторські організації зобов’язані:
при виконанні аудиторських послуг, згідно з договорами із замовниками, додержувати чинного законодавства та встановлених нормативів;
повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені в процесі аудиту недоліки у веденні бухгалтерського обліку і звітності, а також недоліки у господарській чи комерційній діяльності;
зберігати у таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні аудиторських послуг;
не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
додержувати умов договору, укладених із замовником;
обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які безпосередньо стосуються їх (консультації, перевірки, експертизи), за винятком наукової та педагогічної діяльності.
Для усвідомлення сутності ц логіки методів аудиту, технічних прийомів, ступеня старанності проведення аудиту слід також зрозуміти умови й організаційні рамки його здійснення.
Питання, пов’язані з роботою і професійним захистом аудиторів, регулюють Аудиторська палата України і Спілка аудиторів України. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відповідно до законодавства є неурядовим органом.
Аудиторська діяльність регулюється Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР*, від 20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР**. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України і поширюються на всі господарські суб’єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг [1]
Аудиторські послуги надаються у формі аудиту, експертиз, консультацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. Законом України «Про аудиторську діяльність» створено Аудиторську палату України, повноваження якої виз0начаються цим Законом та Статутом палати України (далі - АПУ).
Статут АПУ підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. АПУ здійснює сертифікацію суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Затверджені АПУ норми і стандарти аудиту є обов’язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями.
АПУ створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.
АПУ формується шляхом делегування до складу п’яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Державного Комітету статистики України та Міністерства юстиції України. При цьому порядок делегування визначається, відповідно, з’їздом, правлінням, колегією або іншим керівним органом. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб.
АПУ створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються АПУ.
Ведення поточних справ АПУ здійснює Секретаріат, очолюваний завідувачем. Останній несе відповідальність за ефективне використання майна та коштів АПУ і створення сприятливих умов для виконання функціональних обов’язків її членами.
Термін повноважень членів АПУ не може перевищувати п’ять років, а членів АПУ першого скликання – відповідно, трьох років.
Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації у кількості не менше трьох членів. Призначення нових членів АПУ замість вибулих здійснюється у встановленому порядку шляхом таємного анкетування аудиторів України. Всі рішення АПУ приймаються простою більшістю голосів за наявності двох третин її членів або шляхом письмового анкетування.
За рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий, який веде засідання АПУ і функції якого виконують по черзі всі члени палати за алфавітним порядком їхніх прізвищ. Члени АПУ виконують свої обов’язки на громадських засадах.
Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за рахунок осіб, які претендують на отримання сертифікатів у розмірах, визначених АПУ.
Аудитори або їх колективи мають право об’єднатися у громадську організацію – Спілку аудиторів України, що може відкривати місцеві осередки за наявності не менше п’яти аудиторів, котрі є членами Спілки.
Спілка аудиторів України має право делегувати своїх представників до АПУ і достроково їх відкликати, а також може вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту.
Таким чином, основними завданнями АПУ є :
організація через аудиторські фірми незалежного контролю суб’єктів підприємницької діяльності ;
надання методичної допомоги аудиторським фірмам ( розробка і затвердження нормативів, положень щодо сертифікації тощо) ;
надання суб’єктам підприємницької діяльності методичної допомоги з питань обліку, аналізу, контролю ;
підготовка та підвищення кваліфікаційного рівня аудиторів тощо.
Аудиторська фірма - це юридична особа, створена відповідно до законодавства з питань діяльності господарських товариств, яка має право вести виключно аудиторську діяльність.
Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких організаційно-правових формах, за винятком відкритих акціонерних товариств.
Загальна частка засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 %. Аудиторській фірмі дозволяється вести аудиторську діяльність лише за умови, що в ній працює хоча б один аудитор, та після включення її до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.
У новій редакції Закону України Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська фірма визначається як юридична особа, котра має право на ведення виключно аудиторської діяльності та внесена до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм [1].
АПУ 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затвердила Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності - офіційний загальнодержавний Реєстр аудиторських фірм і аудиторів підприємців. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого АПУ зразка.
Аудиторські фірми здебільшого надають такі види послуг:
підтверджують достовірність та повноту річного балансу і звітності фондів, бірж, банків, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності;
перевіряють й аналізують фінансовий стан підприємств з різними формами власності, у тому числі з іноземними інвестиціями; холдингових і страхових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
перевіряють емітентів цінних паперів при реєстрації емісії у Міністерстві фінансів України;
оцінюють майно державних підприємств у разі здавання в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності;
готують висновок при порушенні питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом;
готують аудиторський висновок у разі ліквідації підприємств усіх форм власності;
аналізують господарську, фінансову та спільну діяльність;
консультують з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування та інших видів економіко-правового забезпечення, підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб;
складають бізнес-плани тощо.
До аудиторських послуг належать:
здійснення оперативних перевірок;
компіляція даних бухгалтерської інформації;
послуги консультативного та інформативного характеру;
бухгалтерська та економіко-правова експертизи;
ведення бухгалтерського обліку;
інші види економіко-правового забезпечення суб'єктів господарювання.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.
Згідно з порядком, установленим Законом України про аудиторську діяльність та іншими нормативно-правовими документами проведення аудиту є обов'язковим для таких суб'єктів господарювання:
1) відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій на підставі "Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій", затверджене в комісії з цінних паперів та фондового ринку та зареєстроване в Міністерстві України.
2) банків інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які залучають кошти громадян або залучають чи здійснюють торгівлю іншими цінними таперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок недержавний пенсійних фондів - Постанова Верховної Ради України № 544/97-ВР "Про внесення зміни до п. 7 Постанови Верховної" Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про аудиторську діяльність»
3) суб'єктів господарювання, що ліквідуються, за винятком товариств з річним господарським оборотом не менше, ніж 250 неоподатковуваних мінімумів, та тих організацій, що повністю утримають частку в загальному оголошеному статутному фонді менше 5 % - «Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб - акціонерів (учасників), про перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків», затверджене Постановою Правління Національного банку України.
Дозвіл на здійснення діяльності аудитор (аудиторські фірми) одержують шляхом реєстрації їх до загальнодержавного реєстру аудиторських фірм і аудиторів – суб’єктів підприємницької діяльності.
Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності – це офіційний реєстр аудиторських фірм і аудиторів-суб’єктів підприємницької діяльності з видачею відповідного свідоцтва, які зареєстрували свою аудиторську діяльність в органах державної влади згідно з вимогами Закону України «Про аудиторську діяльність».
Про включення до Реєстру суб’єкта аудиторської діяльності свідчить Свідоцтво встановленого Аудиторською палатою України зразка, яке видається терміном на 5 років.
До Реєстру вносяться суб’єкти аудиторської діяльності :
аудиторські фірми, які зареєстрували свою діяльність відповідно до чинного законодавства України і відповідають вимогам Закону України “Про аудиторську діяльність” , а саме:
проведена державна реєстрація як аудиторської фірми;
установчими документами передбачена виключно аудиторська діяльність;
загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами у статутному капіталі не перевищує 30 %;
директором фірми є сертифікований Аудиторською палатою аудитор;
наявність щонайменше одного аудитора, який пройшов підготовку або підвищення кваліфікації з питань законодавства на ринку цінних паперів, Національних нормативів аудиту, а також вимог Комісії до перевірки звітності та діяльності учасників ринку фінансових послуг в Україні.
аудитори, зареєстровані відповідно до Закону України «Про підприємництво» як суб’єкт підприємництва – фізичні особи; мають чинний сертифікат аудитора; Свідоцтво Палати про внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги; пройшли підготовку або підвищення кваліфікації з питань законодавства на ринку цінних паперів, Національних нормативів аудиту, а також вимог комісії щодо перевірки звітності та діяльності учасників ринку фінансових послуг в Україні.