Висновки

Травленням вважається процес фізичної (подрібнення, протирання, розчинення) та хімічної обробки їжі з метою перетворення її у прості та розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися, переноситися кров'ю та засвоюватись організмом. Найбільш важливим етапом цього процесу є хімічне розщеплення компонентів їжі, яке відбувається за участю ферментів (біологічних каталізаторів). В процесі перетравлення їжі білки розпадаються до амінокислот; жири - до гліцерину та жирних кислот; вуглеводи - до моноцукрів (глюкози та ін.). Такі хімічні речовини із складу їжі як вода, вітаміни, мікроелементи та неорганічні компоненти засвоюються організмом в незмінному вигляді, тому вони не перетворюються і не мають ферментів для перетравлення.

Також можна зробити висновок про велику роль гормонів шлунково-кишкового тракту. Вони впливають на функції всього шлунково-кишкового тракту, а саме: на моторику, на секрецію води, електролітів і ферментів, на всмоктування води, електролітів і поживних речовин, на функціональну активність ендокринних клітин шлунково-кишкового тракту. Крім того, вони впливають на обмін речовин, ендокринну та серцево-судинну систему, на центральну нервову систему. Деякі гормони виявлені в різних структурах мозку. Стимулюють шлункову секрецію: гормон гастрин, утворюється у слизовій оболонці шлунка; гістамін - міститься у харчових речовинах і утворюється у слизовій оболонці шлунка; продукти перетравлення білків; екстрактивні речовини м'яса і овочів; секретин - утворюється в слизовій оболонці кишечника (гальмує секрецію соляної кислоти, але підсилює секрецію пепсиногенів) холецистокінін-панкреозимін посилює секрецію пепсину (гальмує секрецію соляної кислоти) та інші речовини. Гальмують шлункову секрецію: продукти гідролізу жиру і інші речовини.

Отже, травлення є головним компонентом функціональної системи живлення нашого організму.

Перелік посилань:

1. Анатомія людини / Г. І. Коляденко. Видавництво: Либідь . Київ - 2009 р. - 390 с.

2. Нормальная физиология / Под ред. А.В.Коробкова. - М.: Высшая школа. - 1980. - 560 с.

3. Большой практикум по физиологии человека: Учеб. Пособие для вузов по спец. «Биология» /Под. ред. Б.А. Кудряшова. - М.: Высш. шк., 1984. - 566 с.

4. Физиология человека / Под ред. Н.В.Зимкина. - М.: Физкультура и спорт. - 1975. - 496 с.

5. Физиология человека / Е.Б.Бабский, В.Д. Глебовский, Г.Ф.Коротько и др. - М.: Медицина. - 1984. - 560 с.

6. Воробйов Г. А. Анатомiя i фiзiологiя. - Львів: Світ, 2000 - 348 с.

7. Фомин П.А. Физиология человека. - М.: Просвещение. - 1982. - 320 с.

8. Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин: Практикум, - К.: Вища школа. - 1991. - 175 с.

9. Зуфаров К.А., Тухтаев К.Р. Органы пищеварительной системы. - Ташкент: ФАН, 1987. - 183 c.

10. Гуминский А.А., Леонтьсва Н.Н., Маринова К.В. Руководство к лабораторным занятиям по общей и возрастной физиологии. - М.: Просвещение. - 1990. - 239 с.

11. Гайворонский И.В., Ничипорук Г.И., Гайворонский А.И. Анатомия и физиология человека: учеб. для студ. учреждений сред. 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательский центр «Академия», 2011. – 496 с.

12. Климов П.К. Пептиды и пищеварительная система (гормональная регуляция функции органов пищеварительной системы). Л. 1983 - 272 с.

13. Светлов П.Г. Физиология (механизмы) развития. - Л.: Наука, 1988. - 214 с.

14. Фізіологія людини /під ред. Г. І. Косицького. - М.: Медицина, 1985. - 368 с.

15. Федюкович Н.И. Анатомия и физиология человека. Издательство: Феникс, 2003. - 357 с.

35