1.2. Призначення й структура стаціонарних станцій
Основним призначенням стаціонарних станцій є прийом і передача сигналів зв’язку від абонентських станцій, що встановлюються на рухомих засобах або у віддалених районах, обробка цих сигналів відповідно до принципів формування сигналів і з протоколами інформаційного обміну, прийнятими в системі зв'язку, що використовує дану станцію, а також сполучення з наземними телефонними мережами (або мережами передачі даних) загального користування, відомчими і виділеними що комутують і наземними телефонними мережами, що не комутують і мережами передачі даних.
Стаціонарна станція є центром комутації наземних каналів зв'язку (цифрових або аналогових) і супутникових каналів. Крім цього, стаціонарні станції здійснюють прийом сигнальної або службової інформації від абонентських станцій і станцій керування мережею й обробку цієї інформації для керування роботою абонентських станцій відповідно до принципів формування сигналів і протоколами інформаційного обміну, прийнятими в системі зв'язку, що використовує дану станцію, а також передачу сигнальної й службової інформації до абонентських станцій і станцій керування мережею.
Вимоги до стаціонарних станцій визначаються характеристиками супутника-ретранслятора, що використовується в даній системі, і типами абонентських станцій. Характеристики супутника-ретранслятора визначають діапазон робочих частот, енергетичні характеристики станції, а отже, і типи задіяних антенних систем. Типи застосованих абонентських станцій визначають склад канального устаткування, параметри каналів і методи багатостанційного доступу.
У табл. 3 наведені основні характеристики деяких стаціонарних станцій діючих систем РСЗ.
Максирисьна ЭИИМ кожної стаціонарної станції задається на основі числа й типів каналів, що використовуються нею з урахуванням вимог на приглушення интермодуляційнних продуктів третього порядку значення, яких для сучасних станцій становлять 30..35 дб (для двухсигнального режиму).
Таблиця 3 Основні характеристики деяких стаціонарних станцій діючих систем РСЗ
Останнім часом бурхливо розвиваються мережі передачі даних, у структурі яких стаціонарні станції виконують функції вузла комутації базової мережі обміну даними. Тому в основу побудови пристроїв сполучення станцій з наземними мережами закладаються принципи взаємодії відкритих мереж, що визначені в еталонній моделі взаємодії відкритих систем (ЭМВОС), у відповідності зі стандартом ISO 7498 і Рек. МККТТ Х.200.
Узагальнена структурна схема стаціонарної станції системи РСЗ наведена на рис. 3.
Кожна станція здійснює:
прийом загального каналу сигналізації від станції керування мережею;
прийом загального каналу запиту від абонентських станцій, що працюють у даній супутниковій мережі на частоті, жорстко закріпленій за даною супутниковою мережею;
передачу й прийом інформаційних каналів (телефонних і передачі даних) на частотах, що виділяються на вимогу станції керування мережею зі смуги частот, закріплених за даною супутниковою мережею;
прийом пілот-сигналів системи автоматичної корекції частоти (АКЧ).
До складу будь-якої стаціонарної станції системи РСЗ входять:
прийомно-передавальний радіочастотний комплекс;
комплекс каналоутворюючої апаратури;
апаратури керування доступом і сигналізації; автоматичний телефонний комутатор;
автоматичний тeлeграфний комутатор;
автоматичний центр комутації повідомлень;
апаратури керування й контролю стану технічних засобів станції.
Прийомно-передавальний радіочастотний комплекс станції системи РСЗ складається з:
антенно-фідерної системи (як правило, дводіапазонної);
прийомних пристроїв діапазонів фідерних ліній і використовуваного діапазону РСЗ (включаючи МШУ, що знижують перетворювачі);
тракту ПЧ (включаючи амплітудні й фазові коректори й систему розгалуження сигналів ПЧ);
передавальних пристроїв діапазонів фідерних ліній і використовуваного діапазону РСЗ (включаючи тракт ПЧ із амплітудними й фазовими коректорами й системою утворення групового сигналу, що підвищують перетворювачі й підсилювачі потужності).
Оскільки в системах РСЗ використовуються, в основному, вузькосмугові сигнали, то в стаціонарні станції систем РСЗ уводиться система АКЧ, призначена для компенсації частотних відходів несучих частот сигнальних і інформаційних каналів у радіолініях, що викликається нестабільністю частоти бортових ретрансляторів і перетворювачів підвищення частоти стаціонарної станції. У цей час у станціях систем РСЗ використовуються цифрові системи АКЧ (структурна схема такої системи наведена на рис. 4).
Рис. 4. Структурна схема цифрової системи автоматичної корекції частоти
До складу стаціонарної станції входять два приймача, що здійснюють прийом пілот-сигналів, випромінюваних спеціально виділеними для цієї мети станціями (як правило, станціями керування мережею) як у діапазоні фідерних ліній, так і у використовуваному діапазоні РСЗ і тих що ретранслюються бортовим ретранслятором. Приймачі пілот-сигналів роблять вимір поточної частоти прийнятого пілот-сигналу й перетворють його в цифрову форму. ЕОМ стаціонарної станції робить порівняння виміряного значення з еталоном (значення частоти пілот-сигналу відомо з високим ступенем точності). Обмірювана різниця після відповідних перетворень вводиться (зі зворотним знаком) у перетворювачі підвищення частоти. Завдяки цьому значення частот на виході відповідних трактів бортових ретрансляторів приймає номінальне значення.
Комплекс каналоутворюючої апаратури стаціонарної станції призначений для перетворення інформаційних сигналів, що надходять на станцію з наземної мережі, а також сигнальної інформації, що надходить від апаратури керування доступом і сигналізації, в сигнали прийнятих у даній системі протоколів інформаційного обміну і їхнього перетворення в радіосигнали індивідуальних каналів проміжної частоти. У прийомному тракті каналоутворюючої апаратури відбувається зворотне перетворення. Відповідно до еталонної моделі взаємодії відкритих систем, каналоутворююча апаратура станції реалізує функції фізичного рівня. Каналоутворююча апаратура стаціонарної станції аналогічна апаратурі АС, структурна схема якої наведена на рис. 2.
Апаратура керування доступом і сигналізації (АКДС) призначена:
для обробки запитів на встановлення з'єднань, прийнятих від абонентських станцій по каналу прийому службової інформації (каналу запиту), a від наземних абонентів по наземних каналах зв'язку; кожний запит обробляється АКДС відповідно до алгоритму, що прийнятий у даній системі, і передається до абонентської станції по каналу сигналізації, а на земним абонентам по наземних лініях зв'язку;
для керування процесом формування фізичного каналу зв'язку (обробка сигнальних повідомлень про призначення частот, що надходять по загальному каналу сигналізації, настроювання каналів на призначені частоти, перевірка супутникового каналу);
для постійного контролю цілісності системи зв'язку (прийом і обробка власного каналу сигналізації, постійний контроль затримки сигналів);
для ведення й підтримки списку абонентських станцій, допущених у систему (при обробці будь-якого запиту виконується порівняння ідентифікатора станції яка викликає або яку викликають зі списком станцій, допущених у систему);
для перевірки «статусу» стаціонарної або абонентської станції (при цьому виконується порівняння можливостей станції з видом запитуваної послуги).
Призначення автоматичних телефонного й телеграфного комутаторів стаціонарної станції, а також автоматичного центру комутації повідомлень зрозуміло з їхньої назви. Слід зазначити, що з погляду теорії взаємодії відкритих систем автоматичний центр комутації повідомлень реалізує функції канального й мережного рівня, а при взаємодії з наземними мережами функції забезпечення фізичного, канального й мережного рівнів у процесі передачі даних у напрямках «НА» і «НА-АС».