1.9 Які існують вимоги до оформлення заявки на винахід?

Заявка на винахід – це складова назва пакету документів, достатніх для проведення державної науково-технічної експертизи і надання патенту. Заявка повинна стосуватися одного або кількох вина­ходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом.

Заявка складається українською мовою за визначеними правилами, що регламентовані Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, та містить:

• стандартну заяву про видачу патенту на винахід, де вказуються назва винаходу, галузь техніки, до якої відноситься технічне рішення, дані про заявників та авторів;

• опис винаходу;

• формулу винаходу;

• креслення або інші графічні матеріали, якщо вони потрібні для розуміння суті винаходу;

• реферат, який є скороченим викладом змісту опису винаходу;

• документ про сплату збору за подання заявки.

Розміри полів аркушів, на яких друкується заявка, такі: ліве – 25, верхнє – 60, праве та нижнє – по 20 мм; шрифт – Times New Roman, розмір – 14, інтервал – 1,5.

Всі матеріали готуються, як мінімум, у 5 примірниках (3 – в Укрпатент на експертизу, по 1 – заявнику та авторам).

1.10 Як і куди подається заявка на винахід?

1.11 Яка структура опису винаходу?

Опис винаходу повинен викладатись настільки чітко і повно з усіма технічними деталями та підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винахо­ду, щоб фахівець у відповідній галузі зміг його зрозуміти і здійснити.

Опис має бути складено у наступному порядку:

• індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації (МПК), до якої належить винахід;

• назва винаходу;

• область техніки, до якої належить винахід;

• існуючий рівень техніки;

• суть винаходу;

• перелік графічних матеріалів, якщо на них є посилання в описі;

• дані, які підтверджують можливість здійснення винаходу;

• економічний або інший позитивний ефект, який може бути отриманий від використання винаходу.

Викладення деяких розділів опису потребує пояснень.

У розділі “Існуючий рівень техніки” наводяться дані про 2-4 відомі аналоги, з виділенням серед них прототипу.

Аналоги – це відомі в світі технічні рішення того ж призначення, що й винахід, істотні ознаки яких, подібні істотним ознакам винаходу.

При описі кожного аналогу наводяться джерела інформації, з яких він став відомим, основні ознаки з відокремленням тих, які співпадають з істотними ознаками майбутнього винаходу, а також причини, які заважають досягненню за допомогою аналогу очікуваного результату, який може бути досягнуто винаходом.

Ознаки вважають істотними, якщо відсутність будь-якої з них змінюють технічну суть об’єкта, а разом вони впливають на досягнення кінцевого технічного результату.

Наприклад, істотними ознаками наручного годинника є корпус, циферблат, механізм, коліщатка регулювання параметрів та ремінець, а істотними ознаками звичайного стільця – опора (ніжки), сидіння і спинка. Відсутність будь-якої ознаки, змінює суть об’єкта: що за годинник без циферблата або стілець без спинки?

Несуттєвими ознаками в цих пристроях можуть бути матеріали, з яких зроблені корпус чи ремінець годинника або сидіння стільця. Однак, слід зауважити, що, якщо нові матеріали несуть нові якості (сидіння підігрівається або охолоджується, а метал корпуса має лікувальні властивості), вони можуть бути винаходами.

Прототип – це аналог, найближчий за сукупністю істотних (суттєвих) ознак до винаходу.

Винахіднику дуже важливо визначити всі ознаки свого об’єкта, виділити серед них істотні і, порівнюючи з істотними ознаками прототипу, зробити зрозумілий висновок: чим суттєво відрізняється майбутній винахід від прототипу. Порівняльний аналіз робиться тільки з прототипом, а не з декількома аналогами. Чим ретельніше проведений аналіз, тим точніше і чіткіше буде складена формула винаходу і тим швидше її зрозуміє експерт.

Наступний розділ – критика прототипу, тобто розкриття тих його недоліків, які будуть усунені винаходом, що заявляється.

У розділі “Суть винаходу” визначається сукупність істотних ознак, достатніх для отримання бажаного технічного результату, а також детально розкривається завдання, на вирішення якого направлений винахід.

У цей розділ повністю переноситься текст формули винаходу. Замість слів “...який відрізняється тим, що ...” використовують вирази типу “...досягається шляхом...”, “...полягає у тому, що...”.

Під технічним результатом слід розуміти виявлення нових технічних властивостей об`єкта винаходу, які обумовлені введенням в нього нових істотних ознак.

Технічний результат, наприклад, може виражатися в збільшенні коефіцієнта корисної дії, спрощенні користуванням приладом, пониженні коефіцієнта тертя, зменшенні матеріалоємності тощо.

Завдання або мета винаходу формулюється приблизно в такій редакції:

“В основу винаходу поставлене завдання вдосконалити (назва об`єкту) за допомогою (вказується характер удосконалень у загальному вигляді) і забезпечити отримання (вказується технічний результат, який досягається при використанні винаходу)”.

Найбільш поширеними завданнями є підвищення експлуатаційних можливостей, поліпшення експлуатаційних якостей, спрощення конструкцій, скорочення часу виробничих операцій, розширення функціональних можливостей, підвищення надійності, підвищення продуктивності тощо.

Можливість здійснення винаходу повинно пояснюватися детальним описом об`єкта винаходу: якщо пристрій – через сукупність конструктивних елементі, їх взаєморозташування та взаємозв’язок; якщо спосіб – через послідовність технологічних операції з певними режимами їх виконання; якщо речовина – через її хімічний або компонентний склад. Спочатку об’єкт розглядають у статичному стані, а потім у роботі (динаміці).

При необхідності додаються графічні зображення, які пояснюють опис винаходу. Кожне креслення має містити коротке пояснення того, що на ньому зображено. Якщо винаходом є спосіб, замість креслень може бути наведена блок-схема реалізації способу.