1.6 Що таке Міжнародна патентна класифікація і як нею користуватися?

Завдяки лаконічності та уніфікованій формі викладення, опис винаходу і, особливо його формулу, можна вважати зразковими інформаційними документами. Опис є вичерпним джерелом інформації стосовно винаходу, в якому наведений комплекс технічних, правових і економічних відомостей. Він має стандартну бібліографічну структуру, сталу лексику, нормалізовані словесні конструкції і містить характеристику рівня техніки з оцінкою недоліків аналогів, а також суть і переваги нового об'єкта промислової власності, достатні для його конкретного втілення.

Патентні документи містять величезні обсяги інформації, тому надзвичайно важливо, щоб ця інформація була доступна всім, кому вона потрібна. Для цього існує система, які швидко дозволяє ідентифікувати патентні документи, що належать до певних галузей, а, отже, знайти потрібну інформацію. Ця система називається міжнародною патентною класифікацією (МПК), вона перегля­дається та вдосконалюються кожні 5 років, базується на Страсбурзькій угоді 1971 року та використовується у більшості країн світу.

МПК охоплює всі аспек­ти науки, техніки й технологій, які можуть бути об'єктами патентного захисту, і поділена на вісім розділів, які зображуються великими латинськими літерами:

А – предмети споживання;

В – виробничі процеси;

С – хімія і металургія;

D – текстиль та папір;

E – будівельна справа;

F – механіка, освітлення та опалення;

G – фізика;

H – електрика.

Кожен розділ, в свою чергу, поділяється на підрозділи, підрозділи – на класи, класи – на підкласи.

1.7 Які існують види патентного пошуку?

Крім визначення критеріїв патентоспроможності винаходу, пошуку аналогів і прототипу, патентні дослідження виконують для з’ясування ситуацій щодо використання прав на об'єкти промислової власності, а також з метою виявлення порушень прав патентовласників.

Після формулювання завдання на проведення патентних досліджень розробляють регламент, який містить визначення предмета, мети, держав, глибини пошуку, індексів МПК, джерел інформації. Після систематизації знайденої документації, робиться аналіз відібраних технічних рішень і оформлюється звіт про патентні дослідження.

У залежності від мети патентного пошуку, розрізняють декілька його видів.

Під час тематичного пошуку виявляють аналоги та прототип об’єктів промислової власності.

Іменний пошук проводять за назвами фірм і застосовують для аналізу їх комерційно-виробничої діяльності.

Нумераційний пошук – це пошук документів за номерами заявок або патентів, які стали відомі з літератури чи документації.

Пошук патентів-аналогів – це пошук патентів, виданих у різних державах на один і той самий винахід.

Пошук для виявлення патентних прав зводиться до визначення патентно-правової охорони певного винаходу або прав певних осіб.

1.8 Хто може подати заявку на винахід і одержати правову державну охорону на нього?

Заявку на видачу патенту подає заявник (винахідник, його спадкоємець, роботодавець, правонаступник винахідника чи роботодавця). За дорученням заявника заявку може подати патентний повірений –фахівець, обізнаний у справах інтелектуальної власності, або інша довірена особа.

Винахідником визнається фізична особа, творчою працею якої створено винахід. Якщо винахідників декілька, порядок користування належними їм правами, визна­чається угодою між ними.

Автор має виключні, монопольні права на свій винахід, які означають, що ніхто без його дозволу не може використовувати цей винахід.

Права автора мають майнову і немайнову складові.

Майнові права автор може передавати третім особам за гроші або безкоштовно. Право авторства є особистим немайновим правом і належить тільки винахіднику. Воно є невідчужуваним: не пе­редається іншим особам, не переходить до правонаступника та охороняється безстроково.

Існує категорія «службових» винаходів», які створюються винахідниками за дорученням роботодавця або у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків.

Якщо заявка на винахід подана роботодавцем, йому належить право на одержання патенту, за умови, що контрактом між винахідником та роботодавцем не передбачено інше.

Роботодавець може скористатись правом на подання заявки лише протягом 4 місяців від дати одер­жання письмового повідомлення від винахідника про створений ним винахід. Якщо роботодавець не подає заявку, право на одержання патен­ту переходить до винахідника.