Скарб римських денаріїв із села Лукіщина* на Полтавщині

Весною 1942р. при оранці, у ямі, вимитій весняними водами, на лівому березі р.Ворскли, в урочищі „Біля Спинжаря”, південніше села Лукіщина (поблизу залізничної станції Головач) Полтавського району був знайдений досить великий скарб римських срібних монет – денаріїв. Монети, покриті окислами, виявлені дітьми Іваном Черкаським і Федором Сабадашем. У Полтавський краєзнавчий музей було доставлено 953 монети з фрагментом горшка, який належить кераміці Черняхівської культури. Багато монет потерті, що може свідчити про їх тривале використання.

Ч ас карбування монет – від середини І ст. н.е. – до ІІ ст. н.е. (тобто біля 150 років), від імператора Нерона (54-68рр.) до імператора Коммода (177-192рр.) і дружини імператора Септімія Севера – Юлії Домни (193-196рр.). У скарбі було найбільше монет часів імператорів Адріана (117-138 рр.) – 234 екземпляри, Антоніна Пія (138-161рр.) – 180 екз., Траяна (98-117рр.) – 139 екз., Віспасіана (69-79рр.) – 132 екз., Луція Вера (161-169рр.) – 57 екз., Доміціана (81-96рр.) – 49 екз., Тита (79-81рр.) – 46 екз., Марка Аврелія (161-180рр.) – 39 екз.; найменше – Коммода – 20 екз., Нерона (54-68рр.) – 14 екз., Вітелія (69р.) – 12 екз., Нерви (96-98рр.) – 12 екз., Елія Вера (136-137рр.) – 2 екз., Гальби (68-69рр.) – 1 екземпляр.

 Денарий Марка Аврелія

Ця знахідка, в цілому, підтверджує загальні закономірності поширення денаріїв Римської імперії на території України: монети І ст. н.е. трапляються у скарбах у невеликій кількості, а з початку ІІ ст. маса монет зростає. Але на рубежі ІІ і ІІІ ст., в роки господарської й грошової кризи в Римській імперії, ввезення денаріїв у Східну Європу різко скоротилося. Тому багато скарбів закінчуються денаріями Коммода і Септімія Севера. Але продовжували використовувати денарії І-ІІ ст.. племена черняхівської культури упродовж ІІІ-ІV ст.(коли й міг бути схований Лукіщинський скарб).

* Глущенко В.П. Клад римских денариев из с.Лукищина// Нумизматика и эпиграфика. – том ХV. – Ин-т археологии АН СССР. – М.: Наука, 1989. – с.19-52 (Описание монет – С.21-52).

3. Монети міст Північного Причорномор’я в античний і раньосередньовічний час

Монети Херсонесу

Херсонес Таврійський відрізняється від інших, заснованих в античну епоху міст Північного Причорномор’я тим, що він – єдине поселення, створене вихідцями з Гераклеї Понтійської (орієнтовно, у 528р. до н.е.), і тим, що в епоху краху античних рабовласницьких держав він зумів вистояти і перейти в феодальну епоху (існував аж до кінця XIV ст.). Понад 1500 р. (з перервами) тут карбувалися монети: перші – на рубежі V – IV ст. до н.е., останні – у ХІІ, можливо, ХІІІ ст. н.е.

За В.А.Анохіним, виділяються такі історичні періоди карбування монет у Херсонесі:

1. „автономний” (від рубежу V – IV ст. до н.е. – до 110 р. до н.е.);

2. „боспорського впливу”, залежності від Понтійського царства, а потім – від Риму, васалами якого були царі Боспору (110р. до н.е. – 138р. н.е.). іноді виділяється так званий період „першої елевтерії” (47-44 рр. до н.е.);

3. період „другої елевтерії” (138-268р. н.е.);

4. середньовічний період:

а) ”полісний” (474-834рр.);

б) „фемний” (834р. ... ХІІ – ХІІІ ст.).

Коротко зупинимося на характеристиці монет кожного з періодів.

1. В „автономний” період на реверсі мідних монет (дрібних – „лепт”, ді- й три лептонів; крупніших – „халків”, „діхалків”) найчастіше зображувалася Діва (голова або в повний зріст з луком і списом), а також голова Геракла, голова лева чи грифон, рідше – голови інших божеств (Афіни, Діоскура, Гермеса, Аполона). На зворотному боці часто зображувалися бик Апіс (або його голова), палиця Геракла, зірки, та надпис початкових трьох букв із назви міста. Аналогічні зображення мали і срібні монети (спочатку – оболи і їх кратні по персидській ваговій системі, пізніше – драхми і їх кратні фінікійської системи).

На монетах „боспорського впливу” на аверсі найчастіше трапляється голова або бюст божества Херсонас, а на звороті – Діва з луком і списом, та лань. Переважаючі номінали мідних монет – спочатку оболи і тетрахалки, пізніше, в час римського панування

(з середини І ст. н.е.) – асарій і тетрасарій. Карбували також золоті монети – статери з аналогічними зображеннями.

2. Період „другої елевтерії” (права вільного міста), характеризується відповідним надписом (ЕЛЕУΘЕРАС). Найчисельнішу групу монет становили тетрасарії (голова божества Херсонас – Діва і лань), а також тресіси (Асклепій – Гігієйя), дупондії (Діва й лань – бик у нападі) й асарій (Херсонас – Діва або Ніка). У 268р. Херсонес припинив випуск власної монети (користуючись довізною, переважно Константинопольською).

3. Візантійський період.

а) Відновлення карбування власної мідної монети відноситься до кінця Vст. н.е. (після нашестя гунів), за імператора Зенона (474-491рр.). Монети випускалися нерегулярно, за загальноімперськими зразками, способом карбування. Вони носили імена (або монограми) візантійських імператорів, інколи – їх зображення. Основною одиницею стала мідна монета – пентанумій (1/8 частина фоліса). Не дивлячись на те, що полісний підперіод тривав до 834 р., випуск монет припинився уже при імператорі Іраклію (610-641рр.), що пов’язано із занепадом міської економіки.

б) У 834р. для управління Херсоном був призначений стратиг, а навколо міста створена фема (військово-адміністративний округ). Мідні монети фемного підперіоду унікальні за технікою виготовлення (литі в глиняних формах) і оформленням (мали одну-дві початкові букви імені імператора або його монограму). На звороті – хрест на ступенях.

Остання група херсонеських монет з монограмою Романа IV датована ХІІ (і навіть ХІІІ ст.), після того, як Візантія лишила Херсон права офіційно карбувати свою монету. Занепад міста, яке жило посередницькою торгівлею, у ХІІІ – ХІVст. пов’язаний із конкуренцією з боку венеціанців, а потім – генуезців. На рубежі ХІV і ХVст. внаслідок нищівного удару хана Едігея, місто було зруйноване.

Монети Боспорських міст

Упродовж VI ст. до н.е. на обох берегах Керченської протоки виникло ряд давньогрецьких колоній – полісів: на Кримській частині – Пантікапей (сучасна Керч), Німфей (за 15 км від Керчі), а також Феодосія тощо; на Таманській частині – Сіндська Гавань, Фанагорія тощо. Центральне місце серед них займав Пантікапей, навколо якого біля 480р. до н.е. сформувалася Боспорська держава (царство). До включення у склад єдиної держави міста-поліси карбували власні монети (наприклад Німфей – срібні драхми, оболи, їх кратні й частини, а Феодосія – до того ж і мідні монети). Пантікапей же карбував монети упродовж тисячі років. За історичними й стилістичними ознаками монети Пантікапею (а потім – усього Боспору) В.А.Анохін поділяє на 8 періодів:

1. автономний період (≈530... 379 рр. до н.е.), охоплює час відносно самостійного випуску монет боспорськими містами. Найбільш ранні випуски монет – виключно срібні драхми та оболи (їх кратні й фракції), на аверсі яких зображена голова лева (що свідчить про заснування міст вихідцями із Мілета), а на реверсі – вдавлений квадрат (іноді з геометричними рисунками), а також букви „ПА (ПАN, ПАNTI)”, що свідчать про випуск монет Пантікапеєм, або „АПОЛ” – випуски храму Аполлона. Мідні монети у з’являються у кінці періоду.

2. Ще в 438р. до н.е. відбулася зміна правлячої династії у Пантікапеї: Археанактидів змінили Спартокіди, які значно розширили володіння Боспору. На лицевому боці монет зображена голова сатира. Крім срібних і мідних монет, карбувалися золоті – статери. Цей період охоплює 379 – 275 рр. до н.е.

3. Період з 275 по 210рр. до н.е. характеризується кризовими явищами в господарстві Боспору, які проявилися у припиненні чеканки монет із золота і срібла, інтенсивним випуском мідних монет з частою зміною типів і різким зниженням ваги, широким використанням перечеканки і над чеканки монет („триножник”). На лицевому боці найчастіше зображуються голови грецьких богів (Афіни, Геракла, Аполона, Посейдона).

4. Період з 210 по 109 рр. до н.е. (правління пізніх Спартокідів) характеризується випуском різноманітних срібних і мідних міських монет Пантікапея та інших міст, а також рідкісних царських золотих і срібних монет (на них зображувалася чоловіча голова в діадемі, а на звороті – ім’я базалевса й Афіна на троні). На аверсі міських монет зображували грецьких богів.

5. Понтійський період (109... 14рр. до н.е.) пов’язаний із заняттям царського трону представниками понтійської династії Мітридатом VI Євпатором і його потомками. Царські монети датуються роками понтійської або боспорської ери, а міські срібні й мідні монети суттєвих змін не зазнали (крім деталей).

6. Ранньоримський період (14р. до н.е. – 92 р. н.е.). царські монети випускалися в золоті й міді. Причому якість металу золотих статерів поступово погіршувалася. На них зображувалися римські імператори та монограма боспорського царя. На мідних монетах з одного боку зображувалася голова римського імператор, з другого – вінок.

7. Середньоримський період (93-210р. н.е.) теж характеризується випуском золотих статерів, на яких поміщався портрет правлячого імператора (на реверсі) й боспорського царя (на аверсі). З цього часу змінюється і типологія мідних монет (сестерціїв, дупондіїв, денаріїв), у зображенні яких використовують виключно місцеві сюжети. На їх аверсі зображена голова царя, на реверсі – вінок, Ніка, богиня на кріслі тощо.

8)Пізньоримський період (211-337рр.) характеризується поступовим перетворенням статерів із золотої спочатку в білонову, а потім у мідну монету. Дрібні номінали карбувати припинили. Як держава, Боспор перестав існувати після гунської навали (у кінці IV ст.).

Монети Ольвії та інших міст Північно-Західного Причорномор’я

Перші грецькі поселення у Північно-Західному Причорномор’ї (наприклад, Борисфен – на острові Березань, пізніше включений в Ольвійську державу) засновані у середині VII ст. до н.е. Сама ж Ольвія заснована через століття (як і Борисфен, вихідцями із Мілета).

В архаїчний період у цьому регіоні грецькі колоністи використовують оригінальні грошові знаки у вигляді зменшених бронзових наконечників стріл (середньою вагою 5,3 г). Вважають, що ці знаки мають сакральне походження й еволюціонували в гроші з вотиву – підношення Аполлону-Лікарю, культ якого був тут поширений.

Дещо пізніше (третя чверть VI ... перша половина IV ст. до н.е.) в Ольвії виникли й були в обігу не менш оригінальні архаїчні грошові знаки у вигляді бронзових „дельфінів” (середня вага 3,2 г; за один золотий мілетський статер давали понад 3,8 тис „дельфінів”). „Дельфіни” теж зв’язують із підношеннями у святилищі Аполлона-Дельфінія.

На початку класичного періоду, біля 480-470 рр. до н.е. Ольвія стала полісом (містом-державою).

В цей в обігу були великі (до 63... 127 г) литі мідні монети – „аси” (названі ученими по аналогії з римськими). На їх аверсі були зображення спочатку голови Афіни Паллади (470-440 рр. до н.е.), потім – Горгони або Деметри; на реверсі – орел на дельфіні. Випускалися також золоті монети – статери з аналогічним зображенням.

В елліністичний період випускаються чисельні серії срібних і мідних монет. Набір монетних типів доповнюється на мідних монетах зображенням на аверсі – голови Борисфена (річкового Бога), пізніше – голови Геракла, Афіни, Аполлона, Артеміди тощо; на реверсі – горит і сокира (або палиця, лук, зірка, тощо). Монети карбували храми (про що свідчать певні зображення). У кінці періоду Ольвія потрапляє під протекторат скіфських і сарматських царів. Їх зображали на ольвійських золотих монетах (у ІІ ст. до н.е. – Скілура; у кінці І ст. – Фарзоя). Після спустошливого нападу готів у кінці І ст. до н.е. місто надовго запустіло.

Римський період розпочався після розгрому римлянами готів (у середині І ст. н.е.). На аверсі зображалися голова Зевса, на реверсі – орел з напіврозкрими крилами, пізніше – бюсти імператорів на аверсі (мідні тетрасарії, асарії, дупондії). Монетна справа Ольвії завершилася випуском монет цих типів за імператора Септімія Севера біля 235 р. н.е. Внаслідок готського нашестя (у кінці ІІІ ст.) Ольвія була зруйнована.

Близькі до ольвійських були монетні системи інших античних міст Північно-Західного Причорномор’я (Тіри, Ніконію, Керкінітіди).

Найбільш тривалою історія карбування монет була в ТІРІ (нині – м.Білгород-Дністровський на Одещині), заснованій у кінці VI ст. Монети карбувалися з IV ст. до н.е. – до 228 р. н.е. найбільш цікавими є срібні драхми типу: голова Тіраса; голови Геракла, Деметри, Афіни тощо, в елліністичний період статери із зображенням голови Олександра; в римський період – мідні монети із зображенням бюстів імператорів (на аверсі) та грецьких богів і богинь (на реверсі).

Значно біднішими були випуски монет НІКОНІЮ (розташований поблизу с. Роксолани Овідіопольського району на Одещині), заснованому в середині VI ст. до н.е. Як і в інших колоніях, в архаїчний період тут використовували „стріли” та ольвійські „дельфіни”. В класичний період випускали литі монети, подібні до ольвійських асів типу: сова (на аверсі) – колесо (на реверсі). Особливістю грошового обігу в Нікосію є більш широке використання довізних монет (Істрії, Тіри, Ольвії тощо). В останній третині IVст. до н.е. Нікиній перестав бути значним господарським і політичним центром і більше не випускав власних монет (став сільськогосподарським придатком Тіри).

Подібна до Ніконію і доля КЕРКІНІТІДИ (виникла у другій половині VI ст. до н.е. на місці нинішньої Євпаторії; у кінці IV ст. до н.е. була підпорядкована Херсонесу). В архаїчний період тут були в обігу унікальні „стріло-риби”; в класичний – подібні до ольвійських литі монети – „аси” типу: риба (на аверсі) – колос (на реверсі), та початкові букви із назви міста („К”, „КЕРКІ”).

З кінця ІІІ ст. на території України настав т.з. „перший безмонетний період” (умовно безмонетний, оскільки незначна кількість монет Східної Римської імперії все ж потрапляє у Північне Причорномор’я, особливо за Констанція ІІ в середині IV ст., і пізніше – за Юстиніана і Юстина ІІ у першій половині VI ст.). Він тривав у північній частині України до VIII, а в південній – до кінця Х ст.