1.2. Технологія монетної справи

У стародавні часи існувало два основні способи виготовлення монет: лиття і карбування.

Під час лиття метал заливали у форми із глини чи м’якого каменю, на котрому було вирізано дзеркальне зображення монети. Литі монети виготовляли у Стародавній Греції і Римі, а в Китаї - до ХІХ ст.

Для карбування спочатку у кам’яній чи глиняній формі відливали монетні кружечки (як правило, з високопробного сплаву), зважували їх. Потім розігрівали і по черзі вміщували кружечки між двома штемпелями. На верхньому штемпелі було вирізане дзеркальне зображення однієї із сторін монет, на нижньому (чи на ковадлі) – другої сторони. Після чого ударяли молотом по верхньому штемпелю й отримували відбитки – монети. Такі монети часто мали брак (подвійний удар, зміщення тощо).

У середні віки технологія ускладнилася. Спочатку виготовлявся цан (злиток металу у формі круглої палки або пластини). На перших порах цан плющився молотом, а пізніше – за допомогою плющильних станків (за допомогою важеля регулювалась відстань між плющильними валами і отримувалася монетна пластина потрібної товщини).

Далі від цану відділялась заготовка (круглим пробойцем), відбувалася юстировка (доведення ваги заготовки до норми), ковка пластин, їх багатократне випалювання, чистка і відбілювання. Паралельно готувалися штемпелі (ковка, вирізання, загартовування). Чеканились монети ще довго вручну, за допомогою молота – чекана, а з кінця XV ст. – за допомогою молотового снаряда. Ще пізніше з’явився вальцювальний станок і гвинтовий прес, який приводився в дію силою 2...12 чоловік. На початку ХІХ ст. була створена машина для чеканки з колінчатим важелем, який приводив у вертикальний рух верхній штемпель над монетною пластинкою.

Етапи виготовлення монет

на київському монетному дворі:

1. художник створює ескіз і макет монети;

2. упродовж трьох місяців триває втілення художнього замислу в металі:

а) скульптори відтворюють макет у пластиліні й гіпсі;

б) модель монети відливають зі штучної смоли у відношенні 5:1 її справжнього розміру, і вони проходять інструментальну обробку за допомогою комплексу найсучасніших гравірувальних засобів;

в) за допомогою редукційного верстата зображення з моделі переноситься на метал (модель повільно обертається, її уважно „зчитує” спеціальний щуп, передаючи найтонший свій порух спеціальному фрезувальному пристрою, котрий відповідно обробляє метал, створюючи зображення (з точністю до мікрона);

г) металева заготівка майбутньої монети потрапляє на дільницю токарної обробки (машина, якою керує комп’ютер, із філігранною точністю шар за шаром знімає метал, надаючи заготовці потрібної форми).

д) після відповідної термічної підготовки (спочатку в нагрівальних печах, та загартуванням її холодом у -70˚С), далі – за допомогою електроструму заготівка переходить на дільницю тиражування карбувального інструменту.

е) під потужними пресами мотив монети витискується за допомогою редукції-позитива на робочих інструментах (штемпелях), які після токарної та термічної підготовки, а також спеціального покриття поверхні передають у карбувальне виробництво.

На монетному дворі є дільниця, яка проводить підготовку карбувального інструмента для виготовлення монет якості „пруф” (вони мають дзеркальні поля й зернисте випукле зображення).

Пам’ятні монети виготовляють за допомогою гідравлічних пресів (400...360 т/см²).

Масові монети видають 10-12 монет на секунду швидкісні прес-автомати (потужність цеху = 15 млрд. штук на рік). Є автомати для карбування монет типу „білокор” (центральне кружальце й зовнішнє кільце - із різних металів).