Техніка фарбування за Грамом

1. На фіксований мазок кладуть просочений фарбою генціанвіолету фільтрований папір і наносять 2-3 краплі дистильованої води і через 2 хвилини його знімають, а залишки фарби зливають.

2. На мазок наносять розчин Люголя і через 2 хвилини його зливають.

3. Мазок знебарвлюють 96% етиловим спиртом, наносячи його на 20-30 сек.

4. Мазок ретельно промивають водою.

5. На 1-2хв наносять фуксин Пфейфера. Фарбу змивають, а препарат висушують, і мікроскопують. Грампозитивні мікроби фарбуються у фіолетовий колір, і грамнегативні у червоний.

Для фарбування за Грамом студенти готують мазок із суміші мікробів (Bac. Megaterium i E. coli) або прокислого пива (плівка на поверхні пива – оцтовокислі бактерії, внизу розміщуються дріжджі). На склі культуру змішують, мазок висушують, фіксують і фарбують за Грамом. Кишечна паличка і оцтовокислі бактерії – грам негативні; капустяна бацила і дріжджі – грампозитивні.

Питання для самоперевірки

1. Які фарби використовуються в мікробіологічній практиці?

2. Структура, хімічний склад та функції клітинної стінки бактерій. Відмінності в будові клітинної стінки у грампозитивних та грамнегативних бактерій.

3. Яке значення в мікробіології має метод фарбування мікробів за Грамом?

4. Методика фарбування мікробів за Грамом.

Лабораторна робота №4

Тема: Вивчення морфології та способів вегетативного розмноження цвільових грибів.

Матеріали та обладнання. Мікроскопи, мікробіологічні петлі, набори для мікроскопування, газові пальники, культури цільових грибів, вирощені на чашечках Петрі з сусло-агаром.

Мета роботи: Виготовити, розглянути і зарисувати препарати «роздавлена крапля» з чистих культур Mucor plumbeus, Pencillium chrysogenum, Aspergillus niger, Geotrichum candidum (Oidium lactis). Відмітити будову субстратного і повітряного міцелію, будову спорангієносців і нестатевих спор, способи нестатевого розмноження. Розглянуті детально внутрішню будову клітин.

Гриби – безхлорофільні мікроорганізми, живуть на поверхні різних субстратів. Клітини грибів мають диференційоване ядро, тому їх відносять до еукаріотів. Цвільові гриби не вимогливі до поживних середовищ, але більшість з них потребують повітря (кисень). Легко переносять низькі температури, можуть жити і розмножуватись в холодильних камерах, серед грибів зустрічаються як сапрофіти, так і паразити.

Всі гриби ділять на вищі і нижчі, і поділяють на 6 класів. Хітридієві, ооміцети, зигоміцети відносять до нижчих грибів; аскоміцети, базидіоміцети і дейтероміцети, недосконалі гриби – до вищих.

Цвілі належать до міцеліальних грибів (фікоміцетів, аскоміцетів, базидіоміцетів, незавершених грибів). Міцелій цвілей складається з переплетених гіфів, за допомогою яких гриби прикріплюються до субстрату. Значна частина міцелію може розвиватися і повітрі, утворюючи повітряниц міцелій. Діаметр гіфів більшості грибів лежить у межах 5-50 мкм, а нитки повітряного міцелію у деяких грибів можна побачити неозброєним оком. Крім фікоміцетів (роди Mucor, Rhizopus), усі цвілі мають септований міцелій (рис.4).

Розмноження цільових грибів відбувається нестатевим та статевим способами.

Нестатеве розмноження здійснюється окремими клітинами або групами клітин міцелію та за допомогою спор. У деяких грибів (рід Geotrichum) міцелій фрагментується на багато овальних клітин – оїдій або артроспор. Вони можуть мати потовщені оболонки і багато запасних речовин (хламідоспори грибів роду Fusarium).

Нестатевими спорами є спорангіоспори, що утворюються в середині спорангію (роди Mucor, Rhizopus), або конідіоспори, які формуються на вільних кінцях плодоносних гіфів у представників родів Pencillium та Aspergillus.

В разі статевого розмноження цвільових грибів утворюється три типи статевих спор: зигоспори та ооспори – у фікоміцетів; аскоспори – у сумчастих грибів. Дейтероміцети статевих спор не утворюють.

При мікроскопуванні живих препаратів з культур плісеней доцільно користуватися об’єктивами 8х і 40х.