Проблеми формування етики спілкування у майбутніх соціальних працівників

Сьогодні в умовах складної економічної ситуації з кожним роком зростає кількість соціально незахищених категорій населення, які потребують соціального захисту та підтримки, що викликана соціально-економічними, політико-правовими, суспільними факторами. А тому в умовах, коли економічні можливості держави зменшуються, а кількість людей, що потребують соціальної підтримки, зростає, актуальною проблемою є підготовка висококваліфікованих соціальних працівників та соціальних педагогів і формування в них морально-духовних якостей та етики спілкування, що стануть для них орієнтиром в практичній діяльності.

Як самостійний вид професійної діяльності, соціальна робота на вітчизняному просторі було конституйована Постановою Держкомпраці СРСР від 23 квітня 1991 р. «Про доповнення в Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців», згідно з якою до довідника було внесено кваліфікаційну характеристику «спеціаліст із соціальної роботи», яка є рівнозначною прийнятій у світі посаді «соціальний працівник». Тоді було відкрито нову спеціальність: 04.02 «соціальна ро­бота», підготовку з якої розпочали вищі і середні спеціальні навчальні заклади (наказ Держкомосвіти СРСР від 7 серпня 1991 р. № 376), затверджено відповідні навчальні плани.

В Україні навчання соціальній роботі повинно базуватися на власній концептуальній моделі. Закономірно, що в процесі визначення моделі підготовки соціальних педагогів та соціальних працівників необхідно враховувати економічні та соціальні реформи. Адже власне вони впливають, і вирішальним чином впливатимуть, на сутність соціальної і соціально-педагогічної діяльності у майбутньому, на систему вимог, що пред’являтимуться до працівників цих сфер. Професія соціального педагога, як і соціального працівника, в Україні визнана де-юре трохи більше 10 років тому. Зараз система професійної підготовки відповідних фахівців переживає складний період свого становлення.

Професії соціального працівника та соціального педагога схожі

та переслідують одні й ті самі цілі. Результат діяльності цих фахівців – підвищення життєвого рівня усіх людей незалежно від віросповідання та національності.. Кожна людина право на належне повноцінне

існування. Важливо зазначити, що такі професії, як соціальний працівник і соціальний педагог є необхідними для нашого суспільства у

сучасний складний період розбудови української держави, коли виникає багато проблем і люди потребують підтримки та допомоги.

У ВНЗ, які займаються підготовкою соціальних працівників та педагогів, затверджена Міністерством освіти і науки України навчальна програма з соціально-педагогічних дисциплін, яка включає наступні предмети: «Вступ до соціальної роботи», «Технології соціальної роботи з дітьми та молоддю», «Громадські організації», « Деонтрологія», «Соціально-правовий захист особистості», «Психологія», « Комунікативні процеси в навчанні», «Конфліктологія», «Етика і психологія сімейного життя», «Соціальне гувернерство», «Психологія управління» та ряд інших дисциплін в залежності від обраної спеціалізації.

Існує наукова база, що спрямована на підготовку фахівців з високим рівнем моральної та духовної культури та етики спілкування. Відображення основних аспектів професійної підготовки соціального працівника ми знаходимо у працях О.В.Безпалько , Т.А. та Ю.В. Василькових , Н.П. Волкової , В.М.Галузинського, М.В. Євтуха , М.А. Галагузової , А.Й. Капської , Л.Г. Коваль , І.Д. Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. Науково-педагогічні обґрунтування процесу формування професійної етики соціального працівника міститься в працях Ю.Аракелова, І.Бєлякова, В.Бочарової, С.Гусарева, Т.Демидової, І.Зязюна, Г.Медведєва, О.Соловйова, С.Сливки, О.Тихомирова, Г.Филиппової, Є.Ярської-Смирнової та інших. У зарубіжній літературі цим питанням надається велика увага, зокрема, Д.Карнегі, Л.Колдергом, Ричардом Т. Де Джорджем, Шардлоу С. та іншими. Розвиток наукової бази сучасної конфліктології сприяє висвітленню проблеми етики спілкування в різних сферах життя та діяльності людини, у т.ч. проблеми формування етики як частини культури соціальних працівників. Управління конфліктами у соціальній сфері, їх діагностика, коригування є одним з головніших завдань соціального працівника, здійснення якого безпосередньо залежить від гуманітарно-етичної складової культури особистості. Етика спілкування допомагає соціальному працівнику зробити ділове спілкування неконфліктним, запобігає появі стресів, сприяє прогресивному , ненасильницькому спілкуванню при проведенні професійних переговорів, дискусій, бесід, при вирішенні соціальних суперечок тощо.

У процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників доцільно використовувати теоретичні надбання філософів, педагогів, психологів, конфліктологів та їх практичні поради. Бажано звернути увагу на рекомендації таких психологів та конфліктологів як Бабосов Є., Вайсман А., Вишнякова В., Герасіна Л., Гриненко А., Гришина Н., Громова О., Дена Д.,Емельяненко Л., Кабаченко Т., Князєв С., Кристофер Е., Осіпова Н., Панов М., Пентюх В., Петровська Л., Платонов С., Скотт Дж.Г., Торгова Л., Третяк В., Фельзер О., Фішер Р., Черкасов В., Юрі У., Янц Т., а також на книги: Сухарєв В. Этика и психология делового человека. – М., 1997; Hart L.B. Learning from conflict: a handbook for trainers and group leaders/ – Addison- Wesley, 1981.

У працях американського спеціаліста Дейла Карнегі знаходяться етико-психологічні поради про те, як поліпшувати ділове спілкування та завойовувати собі друзів. Проте ці рекомендації мають переважно практичну цінність. Відношення науковців до праць Дейла Карнегі неоднозначні. Наприклад, Е. Шостром вважає, що нерідко поради Д. Карнегі призводять до маніпулювання людьми, а це суперечить вимогам гуманістичної етики та психології. На думку Е. Шострома , небагато людей спілкуються на високому рівні культури. Насправді ж прикладів висококультурного професійного спілкування в соціальній сфері багато. Згадаємо хоча б таких видатних педагогів-гуманістів ХХ століття, як Януш Корчак та Василь Сухомлинський, які в процесі щоденного професійного спілкування довели, що існує високе призначення Учителя – повага до людини, відношення до учня як до рівної особистості, любов до дітей. Ознайомлення з методикою Дейла Карнегі щодо розвитку деонтології та комунікативних якостей соціальних працівників, на нашу думку, є корисним, як і звернення до нових теорій і методик вітчизняних і зарубіжних авторів.

Навчальні заклади, що готують майбутніх фахівців соціального профілю зустрічаються з рядом проблем. Сучасний процес реформування освітньої галузі в Україні пов’язаний з інтеграційними перетвореннями та Болонським процесом, який ставить ряд вимог щодо якісного теоретичного та практичного наповнення навчальних програм, формування в майбутніх соціальних працівників та педагогів стійких морально-етичних та духовних принципів, соціальних норм людяності, гуманності та альтруїзму. В усьому світі діяльність соціологічних співтовариств регулюють спеціальні етичні кодекси, які відбивають «багатошаровість» професійної етики, зумовлену багатогранністю специфічних соціальних відносин. Кодекс професійної етики соціолога був затверджений 5 з’їздом Соціологічної асоціації України 20 травня 2004 року. Цей кодекс визначає головні принципи і етичні норми професійної відповідальності та поведінки соціологів України. Кодекс містить вступ, основний зміст («Етичні норми»), додаток(«відповідальність за порушення кодексу професійної етики соціолога») і висновки. Як додаток до складу Кодексу входить розділ «Відповідальність за порушення Кодексу професійної етики соціолога», який описує процедури подання і розгляду скарг Комісією з професійної етики САУ.

Наказом Міністерства України у справах молоді та спорту № 1965 від 09.09.05 затверджено Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України. Цей Кодекс є документом, який націлює соціальних працівників і соціальних педагогів на здійснення соціальної роботи в різних сферах з метою розвитку особистості, задоволення людських потреб; визначає основні етичні орієнтири професійної діяльності та шляхи розв’язання моральних проблем, прийняття найбільш адекватних професійних рішень в етичних питаннях. Він містить етичні принципи діяльності і норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи. Кодекс побудовано на основі стандартів гуманістичної етики. Повага до гідності кожної людини, толерантність, довіра, взаємодія, конфіденційність, дотримання норм етики – ось головні засади етики соціального працівника і соціального педагога. Кодексом задекларовані етичні норми, які спираються на загальні моральні принципи, прийняті в міжнародній соціологічній спільноті: професійна компетентність, чесність, професійна відповідальність, соціальна відповідальність повага до прав і гідності кожної людини, але проблемою викладачів вищих навчальних закладів і самих майбутніх спеціалістів є формування й самовиховання цих якостей особистості .

Специфіка функцій соціального працівника та соціального педагога вимагає органічного єднання особистісних та професійних якостей широкої освіченості, а тому підготовка такого фахівця має ґрунтуватися на тлі практичного людинознавства. Професійні стандарти, до таких фахівців базуються на кодексі етики та професійних умінь, які слугують своєрідною “клятвою Гіппократа”, і ґрунтуються на фундаментальних загальнолюдських цінностях, враховують гідність, унікальність кожної особистості, її права та можливості. Аналогом «клятви Гіппократа» була прийнята Асоціацією соціальних працівників «клятва соціального працівника»,яка також регламентує діяльність фахівця у відносинах з людьми.

Теоретичне освоєння майбутніми спеціалістами норм і принципів моралі для застосування їх у професійній практиці - лише одна частина розв’язання цієї проблеми. Кожна людина в силу обставин життя втягується у рольове спілкування з різними професіоналами, наприклад, з лікарем, юристом, і т.д. При цьому вона очікує від них не тільки кваліфікованого виконання їх обов’язків щодо задоволення її потреб, інтересів, а й уважного, ввічливого до неї ставлення. Тому професійна етика соціального працівника і соціального педагога містить особистісну моральну складову для виконанні професійних функцій. На жаль, формуванню особистісної моральної культури студентів приділяється недостатня увага.

Не зважаючи на те, що науково – методична база для підготовки майбутніх соціальних працівників і соціальних педагогів існує, на практиці ми бачимо студентів та випускників цієї спеціальності, які ще недостатньо і не до кінця усвідомлюють значення власної духовності та етики спілкування, необхідності власного саморозвитку та самовдосконалення, як передумови успішної реалізації свого професійного і людського потенціалу .

У нашому дослідженні ми спираємось на аналіз відповідей студентів 1- го та 4 – го курсів спеціальностей «соціальна робота», «соціальна педагогіка» Херсонського державного університету, яке було проведене у кінці жовтня 2009 року. Студентам були запропоновані запитання, які стосувалися етики та естетики спілкування у соціальній роботі. Так на запитання анкети: «Що таке «етика» та «естетика» соціального працівника і чим вони відрізняються?» майже 49% студентів 1-го курсу надали відповіді, які свідчать, що вони відносять етику соціального працівника до «науки про мораль» або до «етичного ставлення до клієнта». 28 % студентів визначили естетику, як «науку про прекрасне», розширене поняття «краси у всьому…». Натомість, 70% студентів 4-го курсу пов’язали ці поняття з професійною етикою, але вони бачать різницю у цих поняттях в тому, що: «етика соціального працівника – це більш розширене поняття, ніж естетика, й визначає культуру співпраці соціального працівника з клієнтом, його відношення до клієнта, культуру власної поведінки у роботі з людьми»; «естетика – це індивідуальне вміння людини себе презентувати…». Частина студентів 4-го курсу , а саме 30 % , вважає, що «естетика – зовнішня і внутрішня краса людини», а «етика – це професійні правила, яких повинен дотримуватись фахівець». Отже судження першокурсників виявились абстрактними, не пов’язаними з професією, а судження студентів 4-го курсу наблизились до проблеми, але залишились неточними, обмеженими.

Першокурсники недостатньо розділяють поняття «етика» і «естетика». 41 % студентів 1 курсу не змогли дати вірного визначення поняттю «естетика». 21 % висловили думку, що естетика в соціальній діяльності пов’язана із зовнішнім виглядом соціального працівника. Лише 49 % студентів дали правильне визначення поняттю «етика». 38% студентів етику соціального працівника визначили, як використання норм і правил моральної поведінки в процесі професійного спілкування. Лише 14 % студентів моральні якості соціального працівника відносять до його етики. Значна кількість першокурсників (48%), які брали участь в анкетуванні, заявили що ніколи не спостерігали в житті конфліктних соціальних ситуацій. 41% студентів навели приклади конфліктних ситуацій спілкування зі сфери освіти. 31 % студентів відповіли, що незнайомі з етикою введення ділових бесід. 47% першокурсників заявили, що не мають навичок етичного спілкування. В процесі майбутнього ділового спілкування більш, ніж половина студентів (52%) готові застосовувати критику. 72 % студентів не змогли навести приклад життєвої ситуації, в якій критика була б недоречною. 28 % студентів висловили думку, що критика доречна в діловому спілкуванні тільки в певних ситуаціях. 65,5 % студентів-першокурсників не змогли назвати жодного літературного джерела з етики. Лише 2 студента-першокурсника змогли назвати повну назву книги, яку вони читали з деонтології, та автора цієї книги. Аналіз відповідей студентів на запитання анкети наводить нас на висновок, що першокурсників потрібно більш активно включати в процес оволодінням теоретичними і практичними знаннями, які стосуються сфери їх гуманітарно – естетичної культури, зокрема етики. Першокурсники при підготовці до семінарських занять з гуманітарних предметів недостатньо самостійні, не усвідомлюють значення етики та естетики, як компонентів їх майбутньої професійної культури. Більшість першокурсників ще не адаптувались до вимог професії, їх соціальний досвід, в основному, обмежується досвідом спілкування у сфері освіти. Першокурсники на цьому етапі навчання ще не усвідомлюють важливості ділової етики, не замислюються над існуванням конфліктів у сфері їх майбутньої професії. Відчувається відірваність теоретичних знань, які їм надаються викладачами, від реальної соціальної сфери, від практики. Анкетування першокурсників проводилось у кінці жовтня. Це в деякій мірі виправдовує відповіді студентів – першокурсників, але поняття про естетику й етику вони повинні були отримати вже в довузівський період навчання, поглибити свої знання під час вступних лекцій.. Якщо б студенти краще усвідомлювали проблеми своєї професії, вони б звернулись до глибокого вивчення літератури, що їм пропонується викладачами, передбачена навчальною програмою й міститься у модулі їх самостійної роботи.

На жаль, на відповіді студентів 4 курсу на запитання «Яку літературу Ви прочитали з «Етики спілкування?» ми отримали негативні результати результати : тільки 10% змогли пригадати прочитану ними професійну літературу з етики. Вони посилались на «Етичний кодекс»,журнал «Практична психологія та соціальна робота» за 2009рік, книги Д.Карнегі та на лекції, які прослухали в університеті. Самостійного опрацювання додаткової літератури з етики не було .

Анкетування виявило проблеми з установками майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів на процес спілкування. На 4 курсі ці установки більш позитивні. Так, на питання анкети «Чи потрібно виступати з критикою під час ділового спілкування? » думки студентів розділились таким чином: студенти 4 курсу (65% )вважають її недоречною, (35% ) погоджуються, що критика може мати місце в залежності від обставин ситуації. Відповіді студентів 1-го курсу на це питання розподілились інакше: «за» критику у діловому спілкуванні – 60%першокурсників, «проти» – 35%, і 5% вважають, що критика застосовується в залежності від ситуації.

Перед студентами було поставлене запитання «Яку пораду Ви можете надати щодо поведінки соціального працівника у критичній ситуації?».Результати наступні: 90% першокурсників вважають , що соціальний працівник в критичній ситуації ,в першу чергу, має бути спокійним, врівноваженим, вміти оцінювати ситуацію, приймати правильне рішення; лише 10% – ставлять на перше місце етичне ставлення до клієнта, вміння вислухати і допомогти.

У ході анкетування ми виявили, що студенти знайомі з вимогами «Етичного кодексу соціального працівника», що студенти І- го курсу мають уявлення про існування етичного кодексу соціального працівника, а студенти ІV- го курсу знайомі з його вимогами і можуть назвати моральні якості, які необхідні соціальному педагогу і соціальному працівнику. Рівень професійної підготовки студентів ІV- го курсу є достатнім, але, у сфері їх етичної культури є недоліки.

Соціалізація майбутніх соціальних працівників і соціальних педагогів може бути більш ефективною, якщо її здійснювати у єдності з їх гуманітарним вихованням, робити акцент на формування етичної та естетичної культури, розвивати гуманітарну свідомість студентів, націлювати на самовиховання, на оволодіння необхідним багажем знань і професійних умінь. При викладанні гуманітарних і спеціальних дисциплін, починаючи з першого року навчання університеті, необхідно максимально наблизити студентів до життя і практики. Слід звернути увагу студентів на наукову та методичну літературу з проблем етики. Наприклад, постійно включати у зміст семінарських занять елементи тренінгу, обговорення соціальних ситуацій, аналіз та розв’язання конфліктів на прикладі ситуацій, які можуть зустрічатись їм у майбутній соціальній діяльності. Доцільно розвивати етичну свідомість студентів, починаючи з її емоційно чуттєвого рівня, для формування основ гуманітарної поведінки в майбутньому. На сьогодні існує велика кількість літератури, яку студент може використовувати самостійно для формування своєї ділової етики. Наприклад, користуючись книгою Маршалла Розенберга «Мова життя. Ненасильницьке спілкування», студент може легко навчитись методу неконфліктного спілкування, розширити свої уявлення про роль невербального спілкування та підтексту у висловленнях. Для майбутніх соціальних працівників актуальною є здібність чітко висловлювати думку під час спілкування, вкладати в неї позивне відношення до іншої людини, свої почуття. Це надасть можливість уникнути багатьох конфліктів у сфері соціального спілкування. Практичні посібники Дейла Карнегі корисно застосувати для розвитку навичок гуманного спілкування з людьми. Дейл Карнегі дає такі поради щодо продуктивного спілкування:

1. Критику не застосовуй, бо вона безплідна й примушує людину виправдовуватись, принижує її гідність, крім того, критика повертається назад.

2. Навчись викликати у людини бажання робити те, що потрібно.

3. Підтримуй бажання людини бути значущою.

4. Думай про привабливі риси характеру людини, з якою спілкуєшься .

5. Навчись ставити себе на місце іншої людини, розуміти її думки, почуття.

6. Аналізуй, конкретні ситуації ділового спілкування та виявляй власні помилки.

7. Звертай увагу на невербальні знаки спілкування, на підтекст висловлень.

8. Навчись підтримувати в людині бажання спілкуватись, не замовчуй те, за що можна похвалити людину.

9. Говори з людиною про те, чого вона прагне й допоможи порадою, як цього досягти. Дай відчути співрозмовникові, що ідеї належать йому.

10. Щиро цікався людиною, звертайся до неї по імені, посміхайся. Якщо хочеш, щоб люди любили тебе, усміхайся їм.

11. Пам’ятай висловлення В.Шекспіра: «Не буває нічого доброго чи поганого. Лише наша уява робить його таким».

12. Шануй погляди інших людей. Ніколи не кажи людині, що вона помиляється.

13. Якщо сам помилився, визнай це чесно і відверто.

14. Навчись бачити явища і події очима іншої людини. Виявляй людині своє співчуття.

15. Розмовляй в дружній манері. Спонукай людину відразу ж сказати «так », а також спонукай її говорити значно більше, ніж це робиш сам.

16. Звертайся до благородних мотивів.

17. Пам’ятай, що людину цікавить її власне «Я». (Дейл Карнегі проаналізував 500 діалогів, підрахував, що в них слово «Я» повторювалось 3990 разів). Тому, у діловому спілкуванні спрямовуй увагу на людину.

Слід зауважити, що самовихованн якостей необхідних для професійного спілкування можливо розпочинати лише після того, як майбутній соціальний працівник чи соціальний педагог отримає необхідну систему теоретичних знань. У цій статті ми акцентуємо увагу на необхідність формування у студентів чітких уявлень про ділову етику. Студенту потрібно усвідомити її системно:

зміст поняття «ділова етика»;

ділова етика, як елемент духовної культури особистості;

моральні уявлення в професійній сфері;

моральні принципи і норми;

моральний обов’язок і справедливість соціального працівника;

моральна відповідальність, добродійність, моральний образ соціального працівника;

моральні проблеми у сфері професії (у загальному вигляді та на конкретних прикладах);

моральність та соціальний контроль в організації;

захист корпоративної інформації та інформації клієнта;

права та обов’язки персоналу, що працює в соціальній організації тощо.

Якщо система етичних знань буде сформована, далі можна переходити до формування необхідних якостей майбутнього спеціаліста, знайомити його з етичними кодексами та клятвою соціального працівника.