1. Походження моралі

Усвідомивши свої потреби, запити й інтереси, намагаючись осмислено реалізувати їх, людина вступала в сферу взаємодії з потребами, запитами, інтересами, вчинками щодо їх задоволення іншими особами. Це породжувало різноманітні конфлікти інтересів, що нерідко переростали в міжособистісні або між групові конфлікти, які за певних історичних умов регулювалися звичаями, традиціями, релігійними, правовими нормами або їх сукупністю.

У процесі історичного розвитку людства сформувалась і мораль як суспільний і особистісний регулятивний феномен, що постав як система уявлень, норм, оцінок поведінки людини, спільноти. Мораль спирається не спеціальні установки (наприклад, норми права), а на силу особистісного переконання, громадську думку, авторитет окремих осіб. Тому до сфери моралі належать як духовні явища (форма суспільної свідомості), так і матеріальні (моральна практика). У зв’язку з цим, мораль доцільно розглядати як органічну єдність духовного і матеріального начал, як одну з форм духовно-практичного освоєння людиною дійсності.

Мораль – система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей, одна з форм суспільної свідомості.

Первісну мораль характеризували такі ознаки:

• Невід’ємність від практичного життя, тотожність звичаям, сукупності вчинків суспільних індивідів;

• Зумовленість поведінки індивідів нормам і заборонам, які поширювались на всі сфери життя;

• Безпосередній колективізм і рівність.

Отже, моралі передують до моральні форми регулювання поведінки людини. Природними передумовами виникнення моралі були колективні інстинкти, а соціальними – ускладнення суспільного життя, виникнення нетрадиційних конфліктів і неможливість розв’язання їх звичними засобами. Істотну роль у виникненні моралі відіграло зародження самосвідомості індивідів.

2. Функції моралі

Виходячи з того, що головними завданнями моралі є перетворення потенційного буття індивіда як людини на актуальне, людина орієнтувалась у своїй діяльності й поведінці на абсолютні вселюдські цінності, перетворюючи їх на само вимоги.

Функціональний аналіз моралі дає змогу розкрити деякі її грані. Серед найважливіших функцій моралі науковці виокремлюють регулятивну, оцінно-імперативну, комунікативну, пізнавальну, виховну, орієнтуючу. Звичайно, цей поділ умовний, оскільки перелічені функції часто перетинаються.

Зупинимось докладніше на функціях моралі.

Регулятивна функція – здебільшого вважається головною, адже основний зміст моралі становлять відповідні вимоги (норми, правила, приписи), саме завдяки їм мораль виконує регулятивну функцію. До специфічних особливостей моральної регуляції поведінки людини належать:

• Повноцінний вияв свободи, самостійності особистості;

• Однакова зорієнтованість на кожну людину;

• Поширеність на всі форми життя людини;

• Заснованість на протиставленні належного існуючому;

• Постановка перед людиною максимальних вимог.

Оцінно-імперативна функція – полягає у осмисленні дійсності такою, якою вона повинна бути. Це осмислення охоплює процедуру морального оцінювання дійсності, насамперед, відповідальності поведінки, вчинків людей найвищим людським цінностям, добру. Наслідком такого осмислення є відповідні повеління.

Комунікативна функція – поза спілкування немислимі становлення і розвиток людини як особистості, функціонування суспільства загалом. Змістовність спілкування людей значною мірою залежить від рівня їх моральної культури, яка за належних умов виявляється у доброзичливості, взаємоповазі, приязні. Саме у такій площині реалізується комунікативна функція моралі.

Пізнавальна функція – проявляється у будь-якому моральному осуді, якій змушує людину задуматися над відповідною моральною проблемою, а відтак і звернутися до етики і моралі. Моральні проблеми постійно оволодівають свідомістю, переживаються, осмислюються. Результати такого осмислення відображаються на моральних почуттях.

Виховна функція – полягає в тому, що мораль не лише збагачує індивіда інформацією про людське буття, а й допомагає орієнтуватися в житті як системі цінностей. Завдяки моралі здійснюється передавання досвіду попередніх поколінь, формуються уявлення індивіда про добро, зло, гідність, честь, справедливість, що сприяє його самовдосконаленню, виробленню практичних навичок життя і спрямовує діяти згідно з вимогами суспільства.

Орієнтуюча функція - збагачує людину не просто знаннями об’єктів самих про себе, а орієнтує у світі культурних цінностей, допомагає ставитися до них диференційовано, віддаючи перевагу вищім цінностям. Адже від рівня моральної культури залежить і те, чи буде людина прагнути орієнтуватися на добро, обираючи життєвий шлях та розв’язуючи різноманітні життєві проблеми.

Таким чином, мораль як універсальний регулятор поведінки людини, відносин між людьми виконує різноманітніші функції, які обумовлюються сферою, характером вияву життєдіяльності особи, соціальної групи, суспільства.