6. Пошук інформації в Інтернеті

Пошук інформації. Одне з призначень служби WWW — це відшукання потрібної інформації в Інтернеті. Однак для цього необхідно мати її адресу. Є декілька способів відшукан­ня інформації. Оскільки, назви веб-сторінкам надають за пев­ними правилами, то можна зробити спробу просто вгадати ад­ресу потрібної сторінки.

Пошук інформації в Інтернеті за допомогою пошукових машин (серверів, каталогів) здійснюється за допомогою «Ключових слів»

Найвідомпш пошукові системи (каталоги, машини): Яндекс (www.yandex.ua): Alta Vista (www.altavista.com): Google (www.google.com.ua), який дає змогу налаштувати український інтерфейс та здійс­нювати пошук у українському веб-просторі; Northern Light (www.northernlight.com): Рамблер (www.rambler.ru): Мета (meta.ua): Webber (www.webber.net.ua) та ін.

Для пошуку інформації в Інтернеті необхідно виконати такі дії:

Крок 1. Чітка і коректна постановка мети пошуку. Формулювання запиту.

Крок 2. Запуск пошукової системи.

Крок 3. Введення запиту.

Крок 4. Обробка одержаної інформації.

7. Передавання даних в Інтернеті

Дані, призначені для передавання, поділяються на порції (пакети), до яких додають необхідну керуючу інформацію (заголовки), що складаються з адреси комп’ютера-одержувача, порядкового номера пакета й інших даних. Пакети передаються мережею (можливо, різними шляхами). На комп’ютері-одержувачі пакети збираються у потрібному порядку, незалежно від того, в якій послідовності вони надійшли. Отже, дані є аналогом листа, а керуюча інформація виконує роль конверта.

TCP/IP – основний транспортний протокол передавання даних в Інтернеті. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин : TCP (Transmition Control Protocol- протокол керування передаванням)- ІP (Internet Protocol -протокол Інтернету). Протокол TCP відповідає за організацію сеансу зв’язку між двома комп’ютерами мережі, а протокол IP – за маршрутизацію, тобто за те, щоб пакет був доставлений за певною адресою.

Завданням TCP є передавання інформації комп’ютеру одержувача, контроль за послідовністю, у якій пакети передаються, та повторне надсилання недоставлених пакетів у випадку перебоїв у роботі мережі. Якщо повідомлення надто велике для передавання в одному пакеті, TCP поділяє його і надсилає кількома блоками. Протокол також здійснює контроль за складанням із цих блоків початкового повідомлення на комп’ютері одержувача.

Протокол IP призначений для надсилання пакетів інформації та пошуку шляхів доставки їх до комп’ютера одержувача. Отримавши IP-адресу, протокол шукає маршрут у спеціальній таблиці маршрутизації та надсилає за цим маршрутом пакет, а вразі невдачі передає пакет спеціальному пристрою-маршрутизатору, звідки інформація йде далі в мережу.

8. Адресація в Інтернеті

Кожний комп'ютер, підключений до Internet, повинен мати свою адресу. В Internet використовуються два типи адрес: цифрові або IP-адреси і доменні (від англ. domain — галузь, сфера).

Ліва частина IP-адреси визначає конкретну мережу в Internet і називається ідентифікатором мережі (англ. network ID). Права частина IP-адреси визначає конкретний комп'ютер у цій мережі й називається ідентифікатором комп'ютера (англ. host ID). Для адресування використовуються три класи IP-адрес: А, В і С. Клас ІР-адреси визначає, скільки чисел відводиться під адресу мережі і скільки під адресу комп'ютера. Належність до класу IP-адреси визначають за значенням першого числа: якщо перше число від 1 до 126 - це ІР-адреса класу А, якщо від 128 до 191 — класу В, якщо від 192 до 223 — класу С.

Залежно від особливостей підключення до мережі, IP-адреса може або залишатися незмінною (статична) при кожному підключенні до Інтернет, або змінюватися від сеансу до сеансу (динамічна).

Проте з погляду людини існування однієї тільки чисельної адресації виявилося незручним. Тому в Інтернет були введені домени з іменами, крапками, що розділяються (наприклад, university.edu.ua). На противагу IP-адресам, доменні адреси читаються справа наліво.Відповідність між IP-адресами і доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних, розміщених на спеціальних DNS-серверах.

Мережу умовно поділили на домени (тематичні частини). Домени побудували так, щоб за назвами можна було визначити їхнє призначення, належність, форми обслуговування та фінансування. Так, спочатку в США були створені шість доменів:

сom комерційні компанії;

net провайдери;

edu освітні організації;

mil військові організації;

gov державні організації;

org суспільні організації.

Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, існуючих доменів стало недостатньо. Було вирішено створити додатково домени за територіальним принципом, тобто для держав, наприклад:

ua Україна; ca Канада;

uk Великобританія; jp Японія;

ru Росія; ch Китай;

fr Франція; it Італія.

Зараз є близько 240 географічних ідентифікаторів.

Ресурсом в Інтернеті може бути текст, рисунок, музика, файл. Кожен ресурс в Інтернеті має свою адресу – URL-адресу.

Загальний вигляд URL-адреси такий: