4. Протоколи служб Інтернету

Усі комп’ютери, підключені до мережі Інтернет, знаходять один одного в автоматичному режимі. Кожний комп’ютер має свою адресу, яка називається IP-адресою.

IP-адреса – запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в Інтернеті і є записом чотирьох чисел діапазоні від 0 до 255. відділених крапками. Наприклад 220.15.68.33.

IP-адреса зручна для ідентифікації комп’ютерів в Інтернеті, але неприйняті для роботи користувачів. Тому замість IP-адрес використовується система доменних імен DNS (Domain Name Server – доменне ім’я серверу). Згідно з цією системою ім’я кожного Web-серверу є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.

Доменне ім’я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.

• На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад ru (Росія) або ua (Україна). Але частіше замість країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: com (комерційний домен), gov (урядовий), edu (освітній), net (мережний), org (інші організації).

• Ліворуч від домену верхнього рівня через крапку дописується позначення міста, штату або організації. Однак цієї частини може не бути.

• Ліворуч від позначення міста (організації) – позначення серверу, яке займає відповідно крайню ліву позицію у доменному імені.

Наприклад: autoland.com.ua; kyivstar.net; book.ru. Відповідність між IP-адресами і доменними іменами встановлюється за допомогою спеціальних баз даних.

Протоколи служб:

• HTTP (HyperText Transfer Protocol) – служба WWW

• FTP (File Transfer Protocol) – служба FTP

• SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) – відправлення повідомлень електронною поштою

• POP3 (Post Office Protocol) – прийом повідомлень електронної пошти (потрібен пароль)

• Всі протоколи служб базуються на TCP/IP!

5. Інші протоколи Інтернету

• HTTP (HyperText Transfer Protocol) – протокол служби WWW. Це протокол пересилання і відображення гіпертексту, тобто веб-сторінок. Він дає змогу за допомогою спеціальних програм – браузерів –отримувати і переглядати веб-сторінки.

• SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) – простий протокол пересилання пошти. Він дає змогу пересилати поштові повідомлення від комп’ютера користувача на сервер.

• POP3 (Post Office Protocol – поштовий протокол, версія 3). Дає змогу користувачеві забирати або читати повідомлення з поштового сервера.

• IMAP (Internet Message Access Protocol –протокол доступу до електронної пошти). Теж призначення, що й POP3, але надає додаткові можливості.

• NNTP (Network News Transfer Protocol) – протокол передавання новин. Використовується для передавання інформації серверами і клієнтами служби Usenet.

• PPP (Point to Point Protocol – протокол «точка-точка») – набір протоколів для передавання даних телефонними лініями і виділеними каналами зв’язку між клієнтом і сервером в Інтернеті.

• Telnet, ICQ, IRC – протоколи однойменних служб Інтернету.

• H.323 – протокол, який забезпечує основу передавання даних , відео- та аудіо інформації мережею Інтернет і стандартом для IP-телефонії.

SIP (Session Initiation Protocol – протокол ініціювання сеансу) – протокол для роботи з сеансами обміну різнорідною інформацією : голосовими повідомленнями, музикою, відео тощо; новий протокол для IP-телефонії.