Хто такий омбудсмен

Слово «омбудсмен» походить від шведського оmbudsman - «представник», в нашу мову ввійшло з англійської, звідси – мен. У деяких державах це - посадова особа, на яку покладаються функції контролю за дотриманням законних прав та інтересів громадян у діяльності органів виконавчої влади та посадових осіб. Офіційні назви посади в різних країнах різняться.

Уперше посаду «парламентського омбудсмена» заснована риксдагом Швеції в 1809 році згідно з прийнятою в цьому році конституцією.

Довгий час ідея створення посади омбудсмена не була сприйнята в інших правових системах, крім шведської. Однак з плином часу пост омбудсмена був уведений за шведським зразком й у інших країнах Північної Європи - в 1919 році у Фінляндії, в 1952 році в Норвегії, роком пізніше - в Данії. Першим неєвропейським державою, що ввела таку посаду стала Нова Зеландія в 1962 році. Сьогодні майже в 100 країнах усього світу омбудсмени стоять на сторожі прав і свобод людини. Інститут омбудсманів (народних захисників) діє, як пра­вило, при парламентах і органах місцевого самоврядування. Він розглядає скарги громадян щодо порушення їх прав з боку державних органів. У Колумбії, наприклад, омбудсман діє під керівництвом Генерального прокурора.

Коло повноважень омбудсмана у різних країнах не є однаковим. В Іспанії він, крім захисту прав і свобод людини, здійснює нагляд за діяльністю адміністративних органів, у Франції — оцінює за­стосування законів з точки зору справедливості, а в Намібії ще й розслідує скарги про надмірне використання природних ресур­сів. У цілому інститут омбудсманів — це позаюрисдикційний контроль за тим, чи не порушує адміністративна (або будь-яка інша) практика права людини.

У більшості держав будь-якому громадянину надається право безпосередньо звернутися до омбудсмана. У Франції таке звертання є можли­вим через свого депутата або сенатора. Омбудсман діє не лише за скаргами громадян, але й за власною ініціативою.

Б. Прочитайте фрагмент інтерв’ю голови однієї з неурядових правозахисних організацій. У чому на його думку головне завдання таких організацій?

Правозахисник – це, в першу чергу, демократ, гуманіст і легіст або законник, якщо вам так ближче. Що стосується його діяльності, то вона передбачає дії, спрямовані на захист особистої гідності людини, прав меншин (незалежно, яких меншин – національних, сексуальних тощо), екологічних прав і т. д. Існують права людини, закріплені законодавчо, навіть якщо людина про них не знає. Правозахисник повинен не лише відстоювати ці права, захищаючи людину перед бюрократичною машиною, а й роз’яснювати громадянам, що вони можуть, а чого не можуть робити. Інший важливий момент у правозахисній системі – це вміння використовувати право кожного громадянина контролювати дії держави, тобто знати, як, наприклад, формується державний бюджет, адже коли я плачу податки, то я хочу і маю право знати, куди ці гроші витрачаються. Правозахисники повинні стежити і за дотриманням законності, навіть коли дії посадових осіб, спрямовані на порушення законодавства, не зачіпають безпосередньо інтересів громадян. Скажімо, посадовець усупереч Конституції суміщає дві посади. Нібито пересічному громадянину від цього не стає ні гірше, ні краще. Але ж таким чином створюється прецедент. За малим (нібито) порушенням обов’язково буде порушення більше. Що ж виходить? Перед Законом ми всі рівні, але реально деякі з нас трохи «рівніші»? Дуже важливо, щоби держава, яка за визначенням є апаратом насильства, все ж таки давала змогу своїм громадянам висловлювати в цивілізований спосіб невдоволення її діями. Ми досі не можемо відійти від радянської системи, коли будь-яка критика влади чи невдоволеність її діями каралися. Людина має право бути вільною.

Олег Заверуха

Застосуйте вивчене…

І. Чому закон є головним інструментом забезпечення прав і свобод людини та громадянина?

ІІ. Складіть схему «Державні органи у захисті прав і свобод людини і громадянина». До зазначених у тексті підручника органів додайте у схему й інші елементи, наприклад, правоохоронні органи, Президент України, прокуратура та ін.. Для цього скористайтеся інформацією з додаткової літератури чи сайтів мережі Інтернет.

ІІІ. Прочитайте поради щодо звернень громадян до органів державної влади і місцевого самоврядування. Розгляньте зразок типової заяви (звернення) та підберіть інформацію, що вам знадобиться для її написання. Об’єднайтеся у малі групи та визначить проблему, щодо якої ви складатимете звернення. Підготуйте заяву до органів державної влади чи місцевого самоврядування для вирішення визначеної вами проблеми. Презентуйте результати роботи групи у загальному колі.

Звертаючись із заявою, скаргою чи пропозицією до органів державної влади і місцевого самоврядування, слід пам’ятати, що:

- звернення має бути адресоване органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям, посадовим особам, які уповноважені розглядати порушені у зверненні питання;

- якщо вирішення питання не входить до їх компетенції, вони мають у п’ятиденний термін переслати звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі й повідомити про це громадянина, який його подав;

- у зверненні зазначається прізвище, ім'я, по-батькові заявника та місце його проживання;

- письмове звернення, в якому відсутня така інформація, а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає;

- у зверненні викладається суть порушеного питання (зауваження, пропозиції, заяви або скарги), прохання чи вимоги;

- якщо у зверненні бракує даних, необхідних для прийняття органом чи посадовою особою обґрунтованого рішення, воно в той же день повертається громадянинові з відповідними роз'ясненнями;

- письмове звернення підписується заявником із зазначенням дати.

Типовий зразок заяви

До _______________________________

Прізвище, ім’я, по батькові заявника___

__________________________________

____________________ рік народження

мешкаю за адресою :_________________

___________________________________

дом. і служ. тел. _____________________

інше ______________________________

Заява (обсяг не більш 1-2 сторінок):

І. Чітке викладення обставин, за яких було порушене право заявника; формулювання одного питання чи проблеми; терміни вчинених у справі дій; найменування органу або посадової особи, що порушили вказане право; найменування органу або посадової особи, до яких звертався заявник по допомогу; опис форм, у яких допомога надавалася; зміст і терміни прийнятих органами і посадовими особами рішень із зазначеної проблеми.

ІІ. Формулювання прохання на підставі викладеного: чітке зазначення його змісту; органу, якому воно адресоване; можливі (на погляд заявника) дії цього органу; обґрунтування позиції заявника; по можливості - посилання на норми чинного законодавства.

ІІІ. Додаток: копії всіх документів по суті проблеми.

Дата підпис заявника

(прізвище та ініціали)

ІY. Розгляньте зразок петиції, що подається до Європейського суду з прав людини. Складіть скаргу-звернення щодо реальної (із сайту Європейського Суду з прав людини) чи вигаданої вами історії порушення прав людини.

Заява

І. Сторони

А. Заявник

1. Прізвище

2. Ім’я, по батькові

3. Громадянство

4. Рід занять

5. Дата і місце народження

6. Постійна адреса

7. Номер телефону

8. Адреса місця, де проживає у даний момент

9. Прізвище, ім’я, по батькові представника

10. Рід занять представника

11. Адреса представника

12. Номер телефону представника

В. Висока сторона, що домовляється

13. Назва країни, проти якої подано заяву _________________________

ІІ. Опис фактів

14. __________________________________________________________

ІІІ. Опис ймовірних порушень положень Конвенції і/або протоколів, аргументи на підтвердження

15.___________________________________________________________

ІУ. Заява (відповідно до ст. 35 (1) Конвенції)

16. Остаточне рішення__________________________________________

17. Інші рішення (в хронологічному порядку)________________________

18. Чи існують будь-які інші засоби внутрішнього захисту, які ви ще не використали? Якщо так, поясніть, чому вони

Вами не були використані? _____________________

У. Виклад предмету заяви і попереднього розміру справедливого відшкодування

19. __________________________________________________________

УІ. Заява щодо процедур в інших міжнародних інстанціях

20. Чи подавали Ви скарги в інші міжнародні інстанції для розслідування чи врегулювання? Якщо так, опишіть деталі.

УІІ. Перелік документів, що додаються

21. а) ________________________________________________________

б) ________________________________________________________

в) ________________________________________________________

УІІІ. Декларація і підпис

22. Я свідомо заявляю, що всі надані у цій заяві відомості є точними.

Країна і місто _____________________________________________

Дата ______________________________________________

Підпис заявника і/або його представника _______________________

Висловіть думку….

І. Яку роль відіграє судова влада у захисті прав і свобод людини та громадянина?

ІІ. Як, на вашу думку, можна розцінити діяльність наднаціональних судових установ: як надзвичайно важливий механізм захисту прав і свобод людини чи як втручання у внутрішні справи держави?

ІІІ. Прочитайте наведену інформацію та визначте, до якої точки зору приєдналися б ви? Чому? Об'єднайтеся в малі групи, оберіть одну спільну позицію та аргументуйте її. Підготуйтесь до її презентації класу.

Одним із засобів міжнародного захисту прав людини є так звана гуманітарна інтервенція - насильницьке вторгнення однієї держави на територію іншої з метою захисту людей від загрози їхньому життю, негуманного і жорстокого поводження чи переслідування. Історія зовнішньої політики і міжнародного права знає вдосталь таких прикладів: інтервенція Індії в Бангладеш для допомоги народу у самовизначенні (1971), дії Бельгії в Конго (1960), введення в’єтнамських військ у Камбоджу (1978), інтервенція США у Гренаду (1983) і Панаму (1989) та інші.

У сучасному міжнародному праві існують різні точки зору щодо гуманітарної інтервенції як засобу міжнародного захисту прав людини:

1) гуманітарна інтервенція – правомірна і припустима без обмежувальних умов;

2) насильницька інтервенція, спрямована на захист прав людини іншої держави, може бути здійснена лише за виняткових обставин (але чіткі критерії правомірності гуманітарної інтервенції не визначені);

3) до набрання сили Статутом ООН гуманітарна інтервенція була цілком сумісна з міжнародним правом, але в наш час вона є порушенням статті 2(4) Статуту ООН щодо заборони використання сили;

4) гуманітарну інтервенцію слід заборонити, надавши перевагу гуманітарним силовим акціям ООН, що здійснюються на підставі резолюції Ради Безпеки ООН та під її егідою.

ІY. Прочитайте слова французького імператора початку ХІХ століття Наполеона Бонапарта, винесені на початок теми в якості епіграфа, та висловіть власне ставлення до них. Доберіть у тексті підручника речення, що допоможе прояснити зміст наведеного висловлювання.

Підсумуйте…

І. Поверніться до даних вами відповідей на запитання на початку обговорення поставленої проблеми. Чи змінилось ваше розуміння тих чи тих термінів і понять? Як тепер ви поясните їх?

ІІ. У групах чи індивідуально складіть тези-резюме до вивченої проблеми, запишіть їх та представте класу. Які питання у вас виникли після обговорення та аналізу проблеми «Як захистити свої права, свободи та законні інтереси»? Про що ви б хотіли дізнатися більше?