3) Як забезпечується захист прав людини на державному рівні

У Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань. Коло таких шляхів захисту прав практично необмежене. Людина вільна у виборі будь-якого з них.

З-поміж способів захисту прав і свобод людини і громадянина вирізняють адміністративні, судові та державні.

Розпочнемо із судової форми захисту прав і свобод людини. Право громадян на судовий захист закріп­лене в ст. 10 Загальної декларації прав людини, відповідно до якої воно відображено у ст. 55 Конституції України Відповідно до цієї статті кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Після використання всіх національних засобів правового захисту гро­мадянин має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Судовий захист — необхідна і ефективна гарантія реа­льності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.

Хоча суд є пріоритетним, однак не єдиним органом захисту прав і свобод людини й громадянина. Кожен, як зазначено в Конституції України, може звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, якщо використані всі національні засоби правового захисту.

У статті 40 Конституції України зазначено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові чи звернення особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у визначений законом термін.

Адміністративна форма реалізується шля­хом розгляду звернень громадян у органах виконавчої влади. Як початкову інстанцію для розгляду претензії до адміністрації громадянин може вибрати або орган виконавчої влади, або суд.

Ця форма захисту передбачає право громадян звертатися до органів державної влади, що є вищими у порядку підлеглості, та органів місцевого самоврядування. Згідно Конституції України кожна людина має право направляти індивідуальні чи письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових та службових осіб із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів або зі скаргою про їх порушення.

4) Чому суд є найважливішим органом захисту прав і свобод людини і громадянина

Провідне місце серед державних органів, у повноваження яких входять реалізація, охорона, захист прав і свобод людини посідає суд. Саме він від імені України вирішує всі спори в державі, за ним залишається останнє слово навіть у суперечках між державними органами.

У світі суд та його приміщення сприймаються як храм божий, оскільки саме там ухвалюються рішення, не підвладні жодній іншій владі. Звернення до суду за захистом порушених прав, в демократичній країні, має бути гарантом об’єктивного, повного і всебічного розгляду всіх обставин, що мають юридичне значення і, як кінцевий результат, – забезпечити винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Право людини і громадянина на судовий захист відноситься до громадянських (особистих) прав, й містить в собі юридичну гарантію захисту останніх від свавілля як з боку окремих осіб, так і держави водночас. Це право не може бути обмежене навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Норми Конституції України є нормами прямої дії, тому кожен може звертатися до судів загальної юрисдикції по захист своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції. Суди не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви або скарги, навіть якщо її вимоги можуть бути розглянуті у досудовому порядку.

Згідно з Конституцією України юрисдикція (компетенція) судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, з одного боку, що особа може звернутися до суду задля вирішення будь-якого питання, якщо вона вважає, що хто-небудь порушив її права або перешкодив їх здійснити чи задовольнити свої інтереси, а з іншого - особа може для вирішення такого питання звернутися безпосередньо до суду, минаючи усі позасудові процедури.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Також зазначеною статтею кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Це означає, що кожен (громадянин України, іноземець, особа без громадянства) має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або утискають їхні права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Для захисту своїх прав і свобод особа може звернутися до місцевого суду, як правило, за місцем проживання відповідача (особи, проти якої подається позов) або за місцем знаходження органу управління юридичної особи (підприємства, установи, органу, організації), яка, на думку особи, своїми діями порушила її права і свободи. Для цього необхідно подати позовну заяву або скаргу встановленого зразка, яку можна отримати безпосередньо у суді.

Таким чином, статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Надання громадянам права на реалізацію судового захисту їх порушених конституційних прав є невід’ємним елементом законності у державі. Можливість отримати судовий захист порушеного чи оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу є одним з найважливіших прав особи, що суттєво визначає її місце у суспільстві. Тому реалізація права на судовий захист має не тільки юридичне, але й суттєве соціально-політичне значення. Судовий захист надається кожному, хто має на нього право та потребує його. Будь-яка особа, що вважає своє право порушеним, має можливість звернутися за судовим захистом та доводити свою правоту.

Право, напевно, не мало б особливо важливого значення для суспільства та особи, якби не було забезпечене можливістю примусового здійснення, тобто реалізації права. Сутність судового захисту полягає в забезпеченні реальності правовідносин в суспільстві та надання їм сили державного примусу. Безпосередньо сам судовий захист являє собою компетентне і безспірне визнання законності вимоги правового характеру, як правило, за допомогою державно-владного примусу відповідних осіб до реального виконання їх юридичних обов’язків.