Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Ремех.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
890.37 Кб
Скачать
  1. Чим відрізняється право від свободи

Ви, мабуть, помітили, що зазвичай «права людини» вживаються у парі зі словом «свободи». Адже вони, як можливості людини, ідентичні за своєю юридичною природою і системою гарантій, утім різняться за способом здійснення та забезпечення.

Свобода людини – це сфера її автономії від держави, влади, інших громадян, це спроможність діяти відповідно до своїх інтересів і мети, це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення. Погодьтесь, що для здійснення свобод людини (наприклад, свободи слова чи свободи віросповідання) державі достатньо утримуватися від втручання в їх реалізацію людиною або ж захищати у разі потреби.

Що до прав людини (наприклад, на працю, на підприємницьку діяльність, на відпочинок, на освіту тощо), то вони потребують від влади здійснення конкретних активних дій і можуть бути зреалізовані лише за наявності в державі певних засобів, механізмів й відповідної юридичної процедури.

Простіше уявити це можна за допомогою такої нескладної формули: якщо я маю на щось право, то влада зобов’язана щось зробити для мене; якщо мені належить свобода, то держава мусить утриматися від будь-якого втручання в мої дії.

Однак у реальному житті межі між правами і свободами доволі розмиті, тому можна стверджувати, що в кожному праві є доля свободи, і в кожній свободі є частина права. Наприклад, право на освіту включає свободу вибору видів та напрямків освіти, навчальних закладів тощо.

  1. Навіщо людині її права і свободи

Права і свободи людини властиві самій природі людини, без них вона не може існувати як людська істота. Вони є підвалинами свободи - блага, необхідного для реалізації власних можливостей кожною людиною, та справедливості - природної потреби людини у однаково справедливому ставленні до себе, як і до інших членів суспільства. Права і свободи людини відображають основні її потреби. Вони встановлюють базові стандарти, без яких люди не можуть жити. Тому права людини повинні бути визнані та гарантовані державою. Це означає, що механізми реалізації прав людини мають закріплюватися в конституції та законах держави.

Права і свободи людини забезпечують нормальне її існування та розвиток в цивілізованому суспільстві й передбачають наявність обов’язків передусім у єдиного офіційного представника суспільства – держави. Ці обов’язки доволі різноманітні: інколи держава має створити спеціальний механізм реалізації права (наприклад, право на освіту), або ж зобов’язується не втручатися сама й забезпечувати невтручання інших у процес реалізації людиною свого права (наприклад, право на особисту свободу).

Від того, наскільки успішна діяльність держави на цій ниві, залежить й визнання її цивілізованою і демократичною.

Дійсне «середовище проживання» для прав людини є мож­ливим при демократії, демократичній правовій державі. Демок­ратія, правова держава та права людини є невіддільними одне від одного. Правова держава — гарантія реальності прав людини у плані її захисту від порушень з боку апарату влади, а права людини — головна умова та ознака демократії, гуманістичний, людський вимір правової державності.

Права і свободи людини є загальнолюдською цінністю - такою ж як Земля, повітря, океани, мир, досягнення світової культури і науки тощо. У цивілізованому суспільстві людські права і свободи визнаються пріоритетною соціальною цінністю, а їх поважання, дотримання та захист головним обов'язком держави. Відмова в наданні прав і свобод – це не особиста трагедія окремої людини, а підґрунтя соціального і політичного безладу, що породжує насильство і конфлікти у суспільстві та між державами.

Заявляючи про свої права і свободи, людина бере на себе обов’язок поважати права і свободи інших, захищати й підтримувати тих, чиї права порушуються. Виконання такого обов’язку є проявом солідарності з усіма людськими істотами на Землі.