Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Ремех.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
890.37 Кб
Скачать

6) Як гарантуються й обмежуються право на участь у державному управлінні та право на об’єднання громадян

Систему прав, свобод і обов'язків, що функціонують у сфері суспільно-політичних відносин, об'єднує одне з найважливіших політичних прав – право на участь громадян в управлінні державними справами, тобто можливість бути суб’єктом усіх форм народовладдя, право обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування.

Загальна декларація прав людини (ст. 21) виходить з того, що воля народу має бути основою влади уряду, знаходити своє виявлення в періодичних (регулярних) нефальсифікованих виборах, що повинні проводитися при загальному і рівному виборчому праві, шляхом таємного голосування або ж за допомогою інших рівнозначних форм, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 5 Конституції України проголошує носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні народ, який здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади і органи місцевого самоврядування. З цих конституційних положень витікають права, записані в статті 38 Конституції України: право брати участь в управлінні державними справами як безпосередньо (вільні вибори до органів державної влади і місцевого самоврядування, всеукраїнський і місцеві референдуми), так і через своїх представників, обраних до вказаних органів влади; право доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Навколо прав, закріплених у статті 38, об’єднуються інші політичні права, зокрема: право на свободу об’єднання (ст. 36); право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги походи і демонстрації (ст. 39); право на індивідуальні і колективні звернення до державних органів і органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів (ст. 39).

Суб'єктами вказаних прав і свобод є не взагалі людина, а в першу чергу, громадяни, які створюють у своїй сукупності Український народ (визначення Українського народу містить преамбула Конституції України).

Права і свободи в цій сфері умовно можна розподіляються на дві підгрупи групи: 1) ті, що функціонують у сфері державної влади і місцевого самоврядування (публічні відносини); 2) права у сфері суспільно-політичного життя і діяльності громадян, політичних партій.

Право на участь в управлінні державними справами гарантується демократичною організацією всієї політичної системи суспільства, Конституцією і чинним законодавством, усією практикою організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні, що залучає кожного громадянина до активної політичної діяльності. У статті 36 Конституції України поняття «об'єднання» конкретизовано за видами: політичні об'єднання (партії); професійні об'єднання (профспілки); інші об'єднання громадян. Частина 4 статті 36 Конституції України передбачає свободу вибору дій – вступ/не вступ до такого об'єднання, вихід/невихід з нього.

Конституційному захисту підлягає й сама участь у діяльності об'єднання, особливо та, яка має зовнішню спрямованість (проведення зборів, конференцій, з'їздів (реалізується свобода слова ст. 34), участь в мітингах, походах – ст. 39). Тобто, право на участь знаходиться під захистом свободи слова (ст. 34 Конституції) і свободи зборів (ст. 39 Конституції). Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється виключно в судовому порядку.

Свобода об'єднання є класичним прикладом права на захист від свавілля держави - держава не повинна забороняти приватній особі ставати чи не ставати членом того або іншого об'єднання. Завданням держави є за допомогою правових заходів допомогти утвердитися даному праву, тобто забезпечити нормативну основу об'єднання громадян. Тому політичне право на об'єднання вимагає від держави тільки: 1) ухвалення відповідного законодавства, що б регулювало процес створення, реорганізації й діяльності політичних партій (наприклад, у нашій державі є Закон України «Про політичні партії в Україні») та 2) невтручання в партійне життя, якщо воно, звичайно, не виходить за межі чинного правового поля, окресленого положеннями статті 37 Конституції України. Сформульований у названій конституційній статті перелік заборон уважається вичерпним – будь-які інші суспільні інтереси жодним чином не можуть слугувати підставою для заборони тих або інших об'єднань.