Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Ремех.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
890.37 Кб
Скачать

5) Які гарантії права на свободу та особисту недоторканність

Іншим важливим особистим немайновим правом людини є право на свободу та особисту недоторканність, що набувається з моменту народження. У статті 29 Конституції України закріплюється два види цього права: право на свободу; право на особисту недоторканність. Розберемося, у чому суть кожного з них.

Конституційне право на свободу необхідно розуміти як право особи на неможливість застосування до неї свавільного позбавлення свободи, арешту, затримання чи взяття під варту, а також право бути звільненим у певний строк на випадок її затримання, арешту чи позбавлення свободи, здійснених у відповідності до закону.

Зміст права на фізичну недоторканність включає життя і здоров’я особи, які у сукупності складають тілесну, статеву та моральну (психологічну) недоторканність.

Коли говорять про посягання на тілесну недоторканність, то це - тілесні ушкодження, застосування тортур (катування), мордування, завдання побоїв, ударів, застосування сили (крім випадків необхідної оборони, крайньої необхідності, затримання злочинця), введення до організму наркотичних засобів, психотропних препаратів та інших ліків тощо.

Статева недоторканність припускає захищеність особи, яка досягла статевої зрілості, від посягань на її право самостійно вирішувати питання про власне статеве життя, а також захищеність особи, яка не досягла статевої зрілості, від статевих відносин, а осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку – від розбещення.

Психологічна недоторканність - це захищеність особи від погроз на її адресу, залякування, шантажу тощо.

Чинне законодавство України передбачає конституційні, кримінальні, адміністративно-правові гарантії фізичної недоторканності особи. Наприклад, це належна правова процедура (процесуальні норми ст. 29 Конституції України), гарантування прав потерпілих, гарантії від самозвинувачення (ст. 62-63 Конституції України), самозахист прав і свобод (ч. 5 ст. 55 Конституції України), відповідальність за виконання явно злочинного наказу (ст. 60 Конституції України). У відповідності до ст. 9 п. 3 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, людині гарантується право на судовий розгляд справи протягом розумного строку чи її звільнення.

Право на свободу особистості передбачає захист від арешту або утримання під вартою (ст. 29 Конституції України). Це право під назвою «habeas corpus» застосовувалось в Англії ще від початку Нової доби. Саме так називалось право кожної особи на оскарження арешту з метою перевірки його на предмет правомірності застосування. Під захист свободи особистості підпадає також можливість кожної людини вибору місця знаходження за принципом свободи пересування, а також принципом загальної свободи дії (ст. 21, ч. 1-2 ст. 22, ст. 33 Конституції України).

Утім, навіть це право не абсолютне. Обмеження свободи особи припускають положення частини 3 ст. 29, частини 2 ст. 30, ст. 31 та частини 2 ст. 64 Конституції України, якщо це ґрунтується на законах України та суспільному інтересі. Позбавлення волі, яке повністю ліквідовує охоронюване правом основне благо - свободи, вимагає перевірки за визначеними законодавством правилами. Вони випливають із частини 2 ст. 29 Конституції України та із ст. 5 Європейської конвенції з прав людини.