Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Ремех.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
890.37 Кб
Скачать

3) Які громадянські та політичні права і свободи людини й громадянина містяться в Конституції України

Громадянські (особисті) права і свободи людини складають значну частину другого розділу Конституції України, зокрема, право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23), невід’ємне право на життя (ст. 27), право на повагу гідності особистості (ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), недоторканність житла (ст. 30), таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), недоторканність особистого й приватного життя (ст. 32), свобода пересування, вільного вибору місця проживання, вільно залишати територію України та повертатися в Україну (ст. 33), свобода думки і слова, вільне вираження поглядів і переконань (ч. 1 ст. 34), як конкретний прояв цього права – проголошується свобода совісті та віросповідання (ст. 35), право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ч. 2 ст. 34).

4) Яким є зміст і гарантії конституційного права на життя

Первинним і найголовнішим прав серед громадянських прав є право на життя. Воно не обмежується лише однією проблемою застосування чи скасування смертної кари. Комітет ООН з прав людини, даючи роз’яснення поняттю «право на життя», зазначає, що воно охоплює: 1) забезпечення миру й безпеки, тобто запобігання війни, як крайнього заперечення права на життя; 2) заборону на виробництво, використання, володіння та розгортання ядерної зброї; 3) скорочення дитячої смертності та підвищення тривалості життя людини.

Право на життя має просторовий вимір, тобто початковий і кінцевий моменти - воно починається з часу народження людини і триває до її смерті.

Невід’ємне право на життя людини визнається Конституцією України (ст. 27) й у зв’язку з цим на державу покладається обов’язок захищати життя людини. Державні гарантії життя людині виявляються у такому: без санкції держави чи за її згодою жодна людина, яка знаходиться під юрисдикцією держави, не може бути позбавлена життя без існуючих на це підстав; держава створює відповідні органи, на які покладається обов’язок захищати життя людини як від умисних, необережних протиправних посягань інших осіб, так і від нещасних випадків, пов’язаних з техногенними катастрофами, стихійними лихами, які загрожують життю людей; визнається право кожного на самозахист власного життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань незалежно від того, наскільки ефективно чи ні здійснюють свої професійні функції державні органи.

Основний Закон України містить й інші положення, які у поєднанні з основною частиною статті 27 покликані суттєво посилити ступінь захищеності, гарантованості права людини на життя: заборона застосування жорстокого і нелюдського поводження з людиною, катування чи інших принижуючих людську гідність покарань (ч. 2 ст. 28 Конституції України); право на соціальне забезпечення за віком (у старості), у випадку хвороби, інвалідності (ст. 46); право на охорону праці (безпечні і здорові умови праці – ч.4 ст. 43); право на охорону здоров’я (ст.49). Важливими для людини є й конституційні положення щодо заборони піддавати людину без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам (ч.3 ст. 28), а також право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ч. 1 ст. 50).

Сьогодні до проблеми права на життя дотичні такі проблеми як узяття анатомічних матеріалів у померлих осіб для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів та евтаназія - право невиліковно хворої людини піти із життя за допомогою лікаря.