6) Які документи є джерелами основних прав і свобод людини в Україні

До джерел основних прав і свобод людини і громадянина в Україні перш за все відноситься Конституція України 1996 року, Конституція Автономної Республіки Крим (Глава 3. Забезпечення прав і свобод громадян України, прав національностей в Автономній Республіці Крим, статті 9-15).

У статтях з 21 по 68 Конституції України права і свободи «позитивовані» - їм надана форма безпосередньо діючої норми права. Власне про таку особливість конституційних норм другого розділу Основного закону йдеться у заключній частині статті 8 Конституції України, де зазначається, що норми Конституції є нормами прямої дії, й звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Крім писаних (зафіксованих у конституції) основних прав Конституція мусить передбачати існування низки неписаних основних прав людини, інакше буде ускладнена процедура щодо їх захисту. Таке положення про існування неписаних основних прав людини зафіксоване у частині першій ст. 22 Конституції України де записано, що «права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними».

Ще одним важливим джерелом основних прав і свобод людини в Україні є загальновизнані норми міжнародного права та міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Саме за таких умов вони розглядаються як складова частина законодавства України (ст. 9 Конституції). За міжнародними принципами там, де ці норми і договори надають кожному окремо права або покладають на них обов’язки, вони повинні неухильно дотримуватися і застосовуватися на всіх рівнях державної ієрархії.

7. Які права і свободи та обов’язки людини і громадянина закріплені у Конституції України

Згадайте, що носієм основних прав є кожна приватна особа. Кожна людина - носій прав і свобод людини, кожний громадянин – носій прав, обумовлених ще й принципом громадянства.

Пригадайте Преамбулу Конституції України - там міститься важливе положення: «... дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України...» – Верховна Рада приймає цю Конституцію – Основний Закон України. Тут доречно згадати, що вся історія походження конституцій свідчить, що потужним імпульсом їх прийняття були права людини, власне, боротьба за їх утвердження і обмеження влади конституційними правами.

Права і свободи людини - це межі та форми дозволених і гарантованих Конституцією і законами України можливостей особи. За своєю сутністю вони є мірою тих благ, які визнає, надає, гарантує та охороняє українська держава.

Людина, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Конституції (ст.3) найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини і громадянина є змістом і спрямованістю діяльності держави. Держава згідно з Конституцією відповідає перед людиною за свою діяльність.

Чинна Конституція України імплементувала всі основні положення міжнародно-правових актів з прав людини і насамперед Загальної декларації прав людини, міжнародного пакту про громадянські і політичні права та міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, які є одним з найбільших досягнень людства XX ст. у гуманітарній сфері, справжнім «людським виміром», мірою людської гідності.

У Конституції України містяться основні (конституційні) права і свободи людини і громадянина, тобто ті, що визначають найважливіші відносини між особою і державою. Закріплюючи перелік цих прав і свобод, Конституція України лише частково розкриває їх зміст та визначає принципи їх реалізації та захисту. Перелік основних прав і свобод не є вичерпним і може бути розширений. Саме для деталізації змісту прав і свобод людини і громадянина, визначення практичних механізмів їх реалізації та захисту в Україні приймаються відповідні закони і підзаконні акти.

Другий розділ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» містить майже третину всіх її статей. У назві розділу та у тексті Основного закону розрізняються поняття «права людини» і «права громадянина». Під правами і свободами людини розуміються закріплені в Конституції України ті можливості, які належать кожній людині, є природними, пов’язані з самою людською істотою і не залежать від наявності чи відсутності у неї українського громадянства. Такі права і свободи позначаються словосполученнями «кожна людина має право», «кожному гарантується», «усі мають право», «ніхто не може зазнавати» тощо.

Що ж до прав і свобод громадянина, то основою їх є належність людини до української держави. Вони пов’язані зі сферою відносин людини з суспільством, державою, її органами. В тексті Основного закону щодо них вживаються такі словосполучення, як «громадяни мають право», «громадяни користуються», «громадянам гарантується».

Чинна Конституція України визначила систему прав і свобод у всіх основних сферах, передбачивши, зокрема, громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні права і свободи людини і громадянина.

Другий розділ Конституції України містить також конституційні права окремих соціальних груп населення (наприклад, жінок) і так звані «захисні» права громадян (право на захист своїх прав і свобод, право знати свої права і обов’язки, право на правову допомогу та інші).

Обов’язки, як і права, є складовою конституційно-правового статусу людини. Під конституційними обов’язками розуміють закріплені Конституцією України та гарантовані відповідним механізмом держави необхідні і безумовні для виконання дії людини.

До конституційних обов’язків людини і громадянина в Україні відносяться:

• захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; шанування її державних символів;

• не заподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовування завданих їм збитків;

• сплата податків і зборів;

• неухильне додержання Конституції України та законів України;

• не посягання на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Нехтування конституційними обов’язками не позбавляє людину конституційних прав і свобод, однак, як правило, тягне за собою юридичну відповідальність, що може бути пов’язана з певним обмеженням цих прав і свобод. Наприклад, якщо людина ухиляється від сплати податків, у дію вступають відповідні норми адміністративного чи кримінального права, відповідно до яких до людини застосовується передбачене цими нормами стягнення чи покарання.

Додайте до вивченого…

І. Уявлення про права і свободи людини змінювались з плином часу. Нижче ви знайдете висловлювання, що відносяться до різних історичних епох. Оберіть 1-2 висловлювання й спробуйте визначити, коли (в яку історичну добу) вони виголошені.

1) Людина може жити і розвиватися гармонійно тільки коли вона вільна, й дух її розкріпачений. Що є гідність людської особистості, що є права людини? Без сумніву, ці права визначені Творцем при сотворінні світу, тому ми ніяк не можемо говорити, що їх дарують які-небудь інститути – держави чи міжнародні організації. Ці структури лише здійснюють визначення господнє – написаний у серцях закон. (Іоанн Павло ІІ)

2) Свобода людей, що знаходяться під владою уряду, полягає в тому, щоб мати постійне правило для життя, загальне для всіх в цьому суспільстві і встановлене законодавчою владою, створеною в ньому; це – свобода слідувати своєму власному бажанню у всіх випадках, коли цього не заперечує закон, і не бути залежним від постійної, невизначеної, невідомої, самовладної волі іншої людини. (Дж. Локк )

3) На права людини частіш за все посилаються політики, прагнучи довести свої, інколи протилежні погляди. Між тим права людини стоять над політикою, вони універсальні. Неможливо ділити їх на буржуазні і соціалістичні, християнські чи ліберальні. Права людини визначають, чого не має права робити влада з підлеглою їй людиною, причому неважливо, хто тримає владу – король, диктатор, єдина партія чи демократично обраний парламент. Права людини завжди вказують межі їх влади. (Марек Новицький)

6)…Людина народжується вільною, а між тим скрізь вона в оковах... Поки народ, змушений коритися, слухається, він чинить добре; але, як тільки, маючи можливість скинути з себе ярмо, народ скидає його, він вчиняє ще краще: так як народ, повертаючи собі свободу по тому ж праву, по якому вона була у нього відібрана, був вправі повернути її собі – або ж не було ніяких підстав віднімати її у нього... (Ж.Ж. Руссо)

ІІ. Прочитайте фрагмент преамбули ЗДПЛ й кількома словами окресліть мету цього документа.

… Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства… прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією (із Преамбули Загальної декларації прав людини).

Застосуйте вивчене…

І. Прочитайте наведені вислови. Проаналізуйте розуміння прав людини в кожному з них та порівняйте їх між собою.

1) … В нас державний устрій не схожий на спосіб життя наших сусідів… називається він демократія через те, що основа його не меншість, а більшість громадян. Вона дає всім громадянам рівні права, що ж до суспільної поваги, то в нас кожний користується нею. А коли хто зробив щось добре для міста, то навіть бідність не позбавляє його поваги …Ми не порушуємо законів у житті громадському найбільше через повагу до них. Ми шануємо, зокрема, ті закони, які встановлені на користь скривджених, і хоч ці закони не записані, вони завдають загальновизнаної ганьби тим, хто їх зневажає… …Мені здається, що в нас кожна людина, яка розуміється на багатьох речах і вміє робити їх майстерно і навіть вишукано, може досягти незалежного стану…(Перікл)

2) 20... Вільна людина буде штрафуватися за малу провину тільки згідно роду провини…39... Жодна вільна людина не буде заарештована і ув'язнена, чи позбавлений майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана... інакше, як по законному вироку рівних його і за законом країни. (З Великої хартії вольностей, Англія, 1215 р.)

3) … Визнаємо наступні істини очевидними: що всіх людей створено рівними, що Творець наділив їх певними непорушними правами, що до тих прав належить життя, свобода і прагнення до щастя, що з метою забезпечення цих прав з посеред людей вибиралося правління, справедлива влада яких випливала зі згоди підлеглих, що, якщо якась форма правління робила б неможливим досягнення цих цілей, то народ має право змінити такий уряд або скинути і скликати новий, фундаментом якого будуть такі засади й така організація влади, які будуть здаватися народові найбільш сприятливими для його щастя та безпеки… (Декларація незалежності США, 1776 р.)

4)…Метою будь якого політичного союзу є збереження природних та невідчужуваних прав людини. Права ці: свобода, власність, безпека і супротив гнобленню. Принцип всієї верховної влади знаходиться суттєвим чином в нації. Ніяка установа, ніяка особа не може здійснювати владу, що не походить прямо від нації. (Декларація прав людини і громадянина 1789 р.)

5) Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних і невід’ємних їх прав і основою свободи, справедливості та загального миру; …і зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів …; і необхідність, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися… до повстання проти тиранії і гноблення; і… що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення…Генеральна Асамблея проголошує цю загальну декларацію прав людини… (ЗДПЛ, 1948 р.)

ІІ. Визначте, які з наведених конституційних прав і свобод відносяться до прав і свобод людини, а які громадянина. Відповідь оформіть у таблицю з двох колонок і обґрунтуйте. Скористайтесь текстом ІІ розділу Конституції України для доведення своєї думки.

Право на життя, право на повагу до гідності, право на свободу об’єднання у політичні партії, право брати участь в управлінні державними справами, право на свободу та особисту недоторканність, право на участь у проведенні мітингів, походів, демонстрацій, право на невтручання в особисте та сімейне життя, право на соціальний захист.

ІІІ. На основі тексту ІІ розділу Конституції України класифікуйте права і свободи за сферою життєдіяльності людини, якої вони торкаються - особисті, політичні, економічні тощо. Відповідь оформіть у форматі таблиці. Підготуйтеся до презентації результатів своєї роботи.

ІY. У статтях 21, 22, 24 Конституції України сформульовані основні принципи прав і свобод людини та громадянина в Україні. Випишіть їх, поясніть кожен з них та доберіть необхідні приклади.

Висловіть думку…

І. Поміркуйте: чи може існувати однакове для всіх людей і народів - хоча б де і коли вони не проживали – розуміння прав людини? Об'єднайтеся в 2 (4,6) малих груп. Нехай половина цих груп займе стверджувальну позицію щодо обговорюваного питання, а інші – протилежну. В групах підготуйте відповідні аргументи та проведіть дебатування за питанням.

ІІ. У Конституції України міститься невеликий перелік обов’язків людини і громадянина. Визначте, які з них належать до обов’язків людини, а які громадянина? У Конституції УРСР 1978 року перелік обов’язків був вдвічі більшим. Як ви думаєте, чому?

ІІІ. Прочитайте слова української поетеси і громадської діячки Лесі Українки, винесені на початок теми в якості епіграфа, та висловіть власне ставлення до них.

IY. Прочитайте та поясніть, як ви розумієте відомий і досить поширений вислів французького політика-соціаліста, прем’єр-міністра Франції у 1988-1991 роках Мішеля Рокара.

Мінімум цивілізації – це хліб і Загальна декларація прав людини. Йдеться саме про мінімум, вище цієї планки можна сперечатися, наводити аргументи, критикувати, нижче – вести боротьбу.

Підсумуйте…

І. У групах чи індивідуально складіть тези-резюме до вивченої проблеми, запишіть їх та представте класу. Які питання у вас виникли після обговорення та аналізу проблеми «Які документи закріплюють права і свободи людини і громадянина»? Про що ви б хотіли дізнатися більше?