Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Ремех.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
890.37 Кб
Скачать

5) Що таке громадянське суспільство

Висловимо думку, що правова держава неможлива без формування громадянського суспільства. Взаємозалежність правової держави і громадянського суспільства полягає в тому, що правова держава є формою організації громадянського суспільства. Своєю чергою, громадянське суспільство виступає передумовою й умовою існування правової держави.

На відміну від політичної системи суспільства, центральним елементом якого є держава, громадянське суспільство - це об'єднання приватних осіб. У ньому домінують свобода особи, приватна власність, взаємні зв'язки між індивідами тут будуються за таким принципом - межі свободи однієї особи визначаються межами свободи іншої. Це незалежна від держави відносно самостійна сфера життя суспільства, де діють різні соціальні групи (сім’я, трудовий колектив тощо), об'єднання культурного, національного, релігійного, територіального та іншого характеру, що виражають різноманітні інтереси людей.

Задамося питанням - чи будь-яке суспільство може називатися громадянським? По-перше, таким уважається суспільство з розвиненими ринковими відносинами, де особа не відокремлена від власності, а, навпаки, має можливість вибрати будь-яку форму власності, які є рівними, має право розпоряджатися результатами своєї праці й своїми здібностями до праці. По-друге, у громадянському суспільстві немає монополії на будь-яку ідеологію - в ньому існує терпимість до різних думок, точок зору, думок, плюралізм ідеологій, поглядів, суджень.

По-третє, основні обов'язки людини і громадянина перед державою зводяться до законослухняності та сплати податків. Решта - це приватне життя людини, що має лежати поза межами діяльності держави й до якого вона не має права втручатися. Держава покликана обслуговувати громадянське суспільство, служити його інтересам, відстоювати загальний суспільний інтерес. У такому суспільстві має домінувати ідея – не суспільство для держави, а держава для суспільства.

6) Яку державу називають соціальною

Сьогодні поняття правової держави все більш поєднується з концепцією так званої «держави загального благоденства» («максимальної» держави), або, інакше - «соціальної держави». Це суміщення відбувається насамперед на основі гарантій системи економічних, соціальних і культурних прав і свобод людини.

Поняття «соціальна держава» з’явилося в 1929 р. з легкої руки німецького державознавця X. Хеллера й згодом поширилося в усій Європі, а потім і у США. А вже після Другої світової війни концепція соціальної держави одержала закріплення в конституціях ряду країн Західної Європи (наприклад, Іспанії, Німеччини, Франції та ін.).

На перший погляд, правова держава і соціальна держава начебто є несумісними поняттями, адже перша передбачає певну свободу особи від держави та її опіки. Тоді як друга, навпаки, спирається на активну діяльність держави в соціальному захисті людини, особливо певних категорій громадян (пенсіонери, неповноспроможні люди, безробітні та ін.).

Однак, з іншого боку, не можна протиставляти правову державу і соціальну державу, їх зближення є найсприятливішим результатом для громадянського суспільства, оптимальним варіантом його розвитку, за якого воно буде убезпечено від соціальних конфліктів і потрясінь.

Друга половина XX ст. поєднала ці поняття, взаємно збагативши кожне з них. Тому зараз, коли говорять про побудову соціальної правової держави, мають на увазі насамперед втілення в ній двох принципів - принципу верховенства права (панування правового закону) як головного в правовій державі та принципу соціальної справедливості (забезпечення державою соціальної безпеки особи) як головного в соціальній державі.

Для з’ясування питання що таке соціальна держава наголосимо - при її характеристиці слід зважити на те, що, з одного боку, вона за­лишається власне державою, у якої є загальнородові ознаки й ри­си. А з іншого боку, така держава має специфічні, характерні для неї, ознаки, тому при визначенні змісту цього поняття необхідно виходити з єдності правової, демократичної й соціальної державності.

Як демократична держава вона служить свободі як вищій цінності, сприяє рівному доступу до власності, рівних виборів, рівності прав на участь у здійсненні політичної влади, забезпечення багатоманітності політичного й культурного життя; як правова — забезпечує організацію суспільного і державного життя на принципах права, гарантує правопорядок, сприяє формуванню в особистості самостійності й відповідальності за свої дії, дбає про раціональну обґрунтованість юридичних рішень, стабільність правової системи; як соціальна — визнає лю­дину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу неповноспроможним громадянам, за­безпечує кожному гідний рівень життя, перерозподіляє еко­номічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості та вбачає своє призначення в забезпеченні громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Коли мова заходить про соціальну державу (державу соціальної демократії), то мається на увазі сучасна політико-правова теорія, де слово «соціальна» пов'язане із соціальним життям людей - така держава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист економічних і соціальних прав людини тощо.

Існування соціальної держави означає:

- право людини вимагати від держави забезпечення прожиткового мінімуму. В умовах ринкових відносин держава повинна створити умови, щоб людина, яка працює, або знаходиться на пенсії з різних причин, або ще не працює в силу власного віку мала такі доходи, які б дозволяли забезпечити харчування, побутові видатки;

- обов’язок держави забезпечувати людині нормальні умови існування: держава повинна піклуватися про здоров’я, рівень освіти, нормальні житлові умови людини. З цією метою створюється і фінансується за рахунок держави мережа лікарень, освітніх навчальних закладів, ухвалюються та виконуються освітні, житлові та інші соціальні програми;

- обмеження свободи договорів, включаючи регулювання цін на певні товари. В суспільстві існують товари першої необхідності, без яких людина жити не може, тому держава в умовах ринкових відносин шляхом державного виробництва та надання послуг населенню, використовуючи конкуренцію, стримують зростання цін на відповідні товари та послуги. Крім того на утворення ціни на товари першої необхідності та послуги впливає податкове законодавство та податкова політика держави;

- справедлива податкова політика в залежності від розміру доходів. Така політика створює умови для розвитку виробництва та забезпечення нормальних умові снування людини.

Сьогодні соціальна держава означає насамперед обов'язок законодавця бути соціально активним в ім'я нівелювання суперечних інтересів членів суспільства й забезпечення гідних умов життя для всіх. На державу покладається завдання подолання соціальних протиріч, урахування і координації інтересів різних груп населення, проведення у життя таких рішень, які б позитивно сприймалися різними верствами суспільства. Мета такої держави — за допомогою соціальної політики, забезпечення рівності та умов політичної співучасті об'єднати населення, стабілізувати соціальну (у тому числі правову) і економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію.