5.3. Ринок грошей і ринок капіталів

Ці ринки досить близькі між собою. Відмінність між ним така:

1) на ринку капіталу беруть позику (купують гроші) для придбання капітальних благ; на ринку грошей — для купівлі будь-яких товарів і послуг;

2) ринок грошей охоплює лише короткострокові (від одного дня до одного року), а ринок капіталів — середньо - й довгострокові кредити.

Фінансовий ринок (у вузькому значенні — грошовий ринок, ринок позичкових капіталів) — певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації, держава та ін. Об'єктами фінансового ринку є особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталів та ін. Основні важелі цього ринку — попит, пропозиція позичкового капіталу та його ціна.

Продавцями капіталу на фінансовому ринку в сучасних умовах є комерційні та інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійний фонд, інвестиційні компанії, ощадно-зберігальні асоціації, заможні верстви населення та ін. У багатьох країнах ними є також різні міжнародні фінансово-кредитні організації, транснаціональні банки та ін. Основні покупці капіталу на фінансовому ринку — промислові, торговельні компанії, держава і населення.

5.4. Ринок цінних паперів

З ринком грошей та ринком капіталів тісно пов'язаний ринок цінних паперів. Продаж цінних паперів і використання кредиту є засобом отримання фірмами додаткових коштів для інвестування. Існують первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку емітент, тобто фірма, що випустила цінні папери, продає їх покупцям. На первинному ринку цінних паперів взаємодіють емітенти (ті, хто випустив їх) та покупці цінних паперів. На вторинному ринку відбувається перепродаж цінних паперів за їхнім курсом, тобто перехід цінних паперів до нового власника.

Суб'єктами вторинного ринку цінних паперів є фірми, банки та інші фінансово-кредитні установи, урядові структури, окремі особи.

Є два основні види цінних паперів приватних фірм — акції та облігації. Покупець акцій стає співвласником капіталу підприємства-емітента й отримує частину його доходів у вигляді дивідендів. Єдина можливість для власника акцій повернути гроші, які він заплатив за них, — продати акції на ринку.

Власник облігації; є не співвласником підприємства-емітента, а його кредитором. Купівля облігації робить емітента боржником їх покупця. Особливою формою кредитування є купівля облігацій. Підприємство-емітент зобов'язане не лише викупити облігації через певний строк, скажімо, через 5, 10 чи більше років, а й періодично сплачувати за них передбачений процент.

5.5. Ринок інтелектуальної власності

Як і в категорії «економічна власність», в інтелектуальній власності також необхідно виділити кількісну й якісну сторони. У першому випадку — це різні об'єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, «ноу-хау», програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо). У другому — відносини, які виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення названих об'єктів власності.

У широкому розумінні «ноу-хау» — це сукупність технічних знань виробничого, комерційного й іншого досвіду, необхідного для виготовлення певного виробу, відтворення виробничого процесу тощо. «Ноу-хау» містить не лише технічну, а й комерційну інформацію, а також неопубліковані винаходи і застосовується у ліцензійних угодах, домовленостях про технічне співробітництво тощо.