5. Структура ринку. Види ринків

Ринок — це інститут або механізм взаємодії продавців і покупців, котрий визначає ціни та кількість потрібних товарів і послуг.

Ринковий обмін здійснюють за ціною, що встановлюється у ході взаємодії попиту і пропозиції та передбачає добровільне взаємне передання прав власності тощо. Цей процес пов'язаний із певними витратами на пошук інформації, із веденням переговорів, визначенням кількості та якості товарів, укладанням угод, захистом прав власності і т. ін.

Ринок забезпечує функціонування економіки через взаємодію його взаємозв'язаних між собою специфічних видів.

Існують різні класифікації видів ринку. Найпоширенішою є класифікація за економічним призначенням його об'єктів: ринок споживчих товарів і послуг, ринок факторів виробництва, ринок грошей, ринок цінних паперів та ін.

Національний ринок є сукупністю взаємозв'язаних видів конкретних ринків: товарів і послуг, праці, природних ресурсів, капіталів, грошей, цінних паперів, науково-технічних розробок тощо. Зміни в будь-якому секторі національного ринку викликають зміни в інших його секторах.

На кожному з ринків циркулюють певні об'єкти купівлі-продажу, взаємодіють продавці й покупці та під впливом попиту і пропозиції встановлюють ціни.

5.1. Ринок товарів і послуг

На цьому ринку відбувається обмін товарів і послуг виробничого призначення. В економіці є велика кількість ринків конкретних продуктів, тобто функціонують спеціалізовані ринки. Споживчий ринок, наприклад, охоплює ринки одягу, продовольства, побутової техніки, меблів тощо; ринок товарів виробничого призначення — ринки вантажівок, устаткування, сировини, паливних та енергетичних ресурсів і т. ін.

Ринки товарів і послуг, або товарні ринки, неоднорідні й за своїми суб'єктами. Продавцями та покупцями на них виступають юридичні й фізичні особи. На споживчому ринку покупцями с домогосподарства, а продавцями — фірми, які виробляють споживчі товари та послуги.

Існують відмінності між двома видами товарного ринку й у способах доведення продукції до споживача. Важливу роль на споживчому ринку відіграють канали гуртової та роздрібної торгівлі, а на ринку товарів виробничого призначення — мережа дистриб'юторів, дилерів і брокерів.

Дистриб'ютори — це оптово-посередницькі фірми, які обслуговують різні галузі економіки. Такі фірми купують товари гуртом і продають їх від свого імені й на свій ризик. Дилери й брокери можуть бути членами товарних бірж.

Гуртова торгівля — це купівля товарів великими партіями з метою перепродажу або для виробничого використання. Гуртові торгівці пристосовують свої послуги до потреб споживачів, стежачи за попитом.

Роздрібна торгівля здійснюється у вигляді продажу товарів дрібними партіями кінцевим споживачам для безпосереднього використання. Мережа роздрібної торгівлі охоплює торгові центри, універмаги, спеціалізовані крамниці, крамнички та ін.

5.2. Ринок праці та ринок природних ресурсів

Особливості ринку праці пов'язані зі специфікою його об'єкта як одного з найважливіших ресурсів економіки.

Продавцями праці виступають люди працездатного віку, а покупцями — приватні підприємства або держава.

Попит на ринку праці є похідним від попиту на товари і послуги, які виробляє економіка, а також залежить від продуктивності праці. Підприємець наймає додаткових працівників доти, доки ціна праці (заробітна плата) не перевищує їхній внесок у створений продукт.

На пропозицію праці впливають різні чинники: свобода вибору власника праці, тенденції рівня заробітної плати, демографічна ситуація в країні та ін. Ринок праці ще називають ринком робочої сили.

Ринок робочої сили — сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємцями і біржами праці (державними й приватними) з приводу організації, використання і купівлі-продажу робочої сили.

Основні ланки (важелі) ринку робочої сили — це попит, пропозиція і заробітна плата (ціна вартості й частково споживчої вартості робочої сили).

Ринок природних ресурсів пов’язаний із купівлею-продажем такого особливого фактора виробництва, як земля. При цьому окремі природні ресурси (повітря, вода) безпосередньо об'єктами купівлі-продажу не стають. Але у зв'язку з платою за їх використання та штрафними санкціями за перевищення встановлених норм забруднення їх залучення в економіку також відбувається на ринкових (платних) засадах.