Основні стадії розвитку компенсаторної гіпертрофії серця за ф.З. Меєрсоном:

1. Аварійна стадія;

2. Стадія завершеної гіпертрофії і відносно стійкої гіперфункції;

3. Стадія поступового виснаження і прогресуючого кардіосклерозу.

Тоногенна дилатація – це розширення порожнин серця, що супроводжується збільшенням ударного об’єму крові. Розвивається внаслідок включення гетерометричного механізму адаптації серця.

Міогенна дилатація виникає при дистрофічних змінах міокарда. Супроводжується розширенням порожнин серця та зниженням сили серцевих скорочень. Виникає при деадаптації серцевої недостатності.

Гостра серцева недостатність розвивається швидко, при надмірному навантаженні на серце, коли компенсаторні механізми не справляються з ним, наприклад, при інфаркті міокарда та його ускладненнях (кардіогенний шок, тампонада серця), при аритміях (фібриляція серця, пароксизмальна тахікардія, повна атріовентрикулярна блокада), гострому перикардиті, міокардиті, емболії легеневої артерії.

Хронічна (застійна) серцева недостатність розвивається поступово, переважно внаслідок метаболічних порушень у міокарді при тривалій гіперфункції серця або різних видах ушкодження міокарда (наприклад, артеріальна гіпертензія, пороки серця, кардіоміопатії, тощо).

Показники гемодинаміки:

• швидкість кровотоку;

• об’єм циркулюючої крові

• ударний об’єм серця

• хвилинний об’єм серця

• частота серцевих скорочень

• серцевий індекс

• артеріальний тиск

• венозний тиск

• загальний периферичний опір руху крові в судинах

• коефіцієнт утилізації кисню

• час ліквідації кисневого боргу

Клінічні прояви недостатності кровообігу:

1. тахікардія;

2. задишка;

3. ціаноз;

4. набряки;

5. кардіальний цироз печінки;

Теоретичні питання, на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності

1. Визначення поняття недостатності кровообігу, принципи її класифікації.

2. Фактори ризику в розвитку захворювань серцево-судинної системи.

3. Поняття про гостру та хронічну недостатність кровообігу.

4. Ознаки хронічної недостатності кровообігу, їх патогенез.

5. Визначення поняття недостатності серця, принципи класифікації.

6. Недостатність серця від перевантаження.

7. Причини перевантаження серця об'ємом та опором.

8. Механізми адаптації серця до надмірного навантаження (тахікардія, гетеро- та гомеометрична гіперфункція, гіпертрофія міокарда).

9. Гіпертрофія міокарда: види, причини, механізм розвитку, стадії (за Ф.З.Меєрсоном).

10. Патоморфологічні зміни при гіпертрофії міокарда. (КФ)

11. Прояви гострої та хронічної серцевої недостатності.

12. Міокардіальна форма серцевої недостатності.

13. Патоморфологічні основи міокардіальної форми серцевої недостатності (міокардит, кардіоміопатія). (КФ)

14. Коронарогенні та некоронарогенні ураження міокарду.

15. Поняття про ішемічну хворобу серця (ІХС): стенокардія, інфаркт міокарду, етіологія, патогенез, клінічні прояви ІХС.

16. Патоморфологічні зміни (ішемія, некроз, організація). (КФ)

17. Загальні принципи профілактики і лікування ішемічного ураження серця.

Обговорення рефератів на теми:

• Серцева недостатність, що розвивається при інфаркті міокарда. Механізми основних порушень.

• Серцева недостатність, що розвивається внаслідок вроджених кардіоміопатій.

• Серцева недостатність, що розвивається при аритміях.

Література.

Основна:

1. Патологічна фізіологія За ред. М.Н. Зайка та Ю.В. Биця. Київ: Вища школа, 1995. – С. 403-422.

2. О.В. Атаман. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях. Вінниця: Нова книга, 2007. – С.300-308.

3. Лекційний матеріал.

Додаткова:

1. Белевитин А.Б. «Физиологические аспекты регуляции коронарного кровообращения». Учебное пособие. С.-П., 2000г.

2. Беляева Л.М., Хрусталева Е.К. «Функциональные заболевания сердечно-сосудистой системы у детей». Мн.: Амалфея, 2000г.

3. Амосова Е.Н. «Кардиомиопатии». Руководство. К., «Книга плюс», 1999г.