6. Патогенетична класифікація порушень зовнішнього дихання

Порушення легеневої вентиляції:	Порушення легеневої дифузії:
а). первинно-дискінетичні (порушення біомеханіки дихального акта) б). обструктивні (збільшення опору дихальних шляхів руху повітря) в). вентиляційно-рестриктивні (зменшення загального об’єму альвеол-пневмонія, набряк легень)	а). дифузійно-рестриктивні [зменшення сумарної площі внутрішньої поверхні альвеол – площі дифузії (запалення легень, набряк легень, ателектаз, емфізема)] б). дифузійно- пневмонозні (потовщення альвеоло-капілярної мембрани)

7. Показники недостатності зовнішнього дихання поділяються на:

1. прямі – зміна газового складу крові, а саме:

- гіпоксемія та гіперкапнія

2. непрямі – зміна вентиляційних об’ємів (ДО, РОвд., РОвид., ЖЄЛ, МВЛ)

Теоретичні питання, на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності

1. Недостатність зовнішнього дихання, принципи класифікації.

2. Порушення альвеолярної вентиляції.

3. Причини вентиляційної недостатності дихання (позалегеневі і легеневі).

4. Патогенетичні варіанти вентиляційної недостатності дихання (дисрегуляторна, рестриктивна та обструктивна недостатність).

5. Паренхіматозна недостатність дихання (порушення дифузії газів і легеневої перфузії).

6. Поняття про емфізему, ателектаз, пневмосклероз, бронхіт як морфологічні еквіваленти дихальної недостатності. (КФ)

7. Принципи лікування недостатності дихання.

Література.

Основна:

1. Патологічна фізіологія За ред. М.Н. Зайка та Ю.В. Биця. Київ: Вища школа, 1995. – С. 459-481.

2. О.В. Атаман - Патологічна фізіологія. В."Нова книга", 2007р., с.357-373.

Додаткова:

1. Майкл А. Гриппи. Патофизиология легких. Пер. с англ. С.-П., 1999г.

2. Шабалов Н.П., Любименко В.А. Асфиксия новорожденных. М., МЕДпресс, 1999г.

3. Патофизиология в рисунках, таблицах и схемах /Под ред. В.А. Фролова и др. – М: Медицинское информационное агентство, 2003. – 279с.

4. В.А. Войнов – Атлас по патофизиологии. М. Медицинское информационное агентство, 2004г., 218с.

Теми рефератів для індивідуальної роботи студентів:

1. Значення порушень сурфактантної системи в виникненні недостатності зовнішнього дихання.

2. Хвороба гіалінових мембран. Причини виникнення, механізми розвитку.

Самостійна робота студентів

Практична робота: «ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ»

Мета заняття: дослідити нормальне дихання у спокої та під впливом фізичного та розумового навантаження.

ДОСЛІД 1. У студента за допомогою спірометра визначають життєву ємність легень в нормі і після фізичного навантаження (пропонується 20 присідань). Порівнюють одержані результати.

Прізвище	ЖЄЛ до навантаження	ЖЄЛ після навантаження

Висновок:___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ДОСЛІД 2. У студента записують дихання в спокої.

Потім дають студенту розумове навантаження (пропонується перемножити двозначне число на двозначне). Реєструють зміну ритму дихання під впливом розумового навантаження.

Прізвище	ЧД/хв до навантаження	ЧД/хв після навантаження

Висновок:___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ДОСЛІД 3. Знайомство з роботою спірографа і спірографічними кривими. Аналіз спірографічних кривих.

ДО (дихальний об’єм) = 500см³

РОвд (резервний об’єм вдиху) = 1400см³

РОвид (резервний об’єм видиху) = 1200см³

ЖЄЛ (життєва ємність легень) = 4100см³

ЧД (частота дихання) = 16/хв

Хвилинний об’єм дихання – це кількість повітря, що надходить у легені за 1 хвилину. Вирахувати ХОД при ЧД 20 за хв, та ДО 470см³

ХОД = ДО х ЧД

Максимальна легенева вентиляція – це кількість повітря, яке людина вдихає та видихає при максимальній глибині та частоті дихання