§ 2.1. Підстави виконання судових рішень та актів інших органів. Виконавчі документи

Підставами виконання є зазначені в законі акти юрисдикційних органів, якими підтверджуються суб’єктивні права та обов’язки сторін і засоби захисту та відновлення порушених прав. При цьому акти, які не потребують для їх реалізації примусових заходів (наприклад, рішення суду за позовами про визнання), не слід розглядати як підстави виконання. Підставами виконання є акти не тільки судових, а й інших органів, якщо законом передбачена можливість примусового виконання такого роду актів державним виконавцем.

Основними з них є рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах; вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень; судові рішення в адміністративних справах; рішення, ухвали, постанови господарських судів; виконавчі написи нотаріусів; рішення третейських судів; рішення комісій по трудових спорах та ін.

На підставі акта, що підлягає виконанню, відповідний орган видає виконавчий документ, який посвідчує право стягувача на звернення до заходів примусового характеру відносно боржника. Перелік виконавчих документів передбачений ст. 17 Закону «Про виконавче провадження» (далі — Закон), відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання, інші одночасно виступають підставою виконання і виконавчим документом. Згідно із законодавством виконавчими документами є: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій та ін.

Виконавчий лист, який видається судом на підставі рішення, що набрало законної сили, за формою має відповідати вимогам закону. Так, у ньому зазначається: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали виконавчий документ; дата й номер рішення, за яким видано виконавчий лист; найменування стягувача й боржника, їх адреси, дата й місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); резолютивна частина рішення; дата набрання рішенням чинності; строк пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст. 18 Закону). Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.

Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК, ч. 2 ст. 117 ГПК, ст. 259 КАС.

Відповідно до ст. 368 ЦПК, ст. 258 КАС за кожним рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора , який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Відповідно до ст. 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби.

Якщо судом було вжито заходів до забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до принципу диспозитивності виконавчий документ видається на прохання стягувача. Видача виконавчого листа представникові, в тому числі адвокату, не суперечить закону, якщо особа, яку представляють, не позбавила свого представника такого повноваження згідно зі ст. 44 ЦПК.

Згідно з вимогами ст. 368 ЦПК виконавчий лист у деяких випадках може бути виданий особам, які порушували справу про захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 46 ЦПК). Наприклад, якщо за позовом органів опіки та піклування батьки були позбавлені батьківських прав, виконавче провадження щодо відібрання дитини та передачі її призначеному опікуну (піклувальнику) чи органам опіки та піклування для влаштування до дитячого закладу може виникнути за заявою органу опіки та піклування. Для цього останньому треба видати виконавчий лист.

За кожним судовим рішенням видається один виконавчий лист. Правила видачі виконавчого листа, закріплені у ч. 2 ст. 368 ЦПК, передбачають також можливість видачі декількох виконавчих листів. Видача декількох виконавчих листів є наслідком співучасті, що мала місце при розгляді певної цивільної справи, або необхідності виконання у різних місцях. У такому разі місце виконання та сума стягнення зазначаються в кожному виконавчому листі. Відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

У випадку, коли оригінал виконавчого листа втрачений, суд, що постановив рішення, може видати дублікат (ст. 370 ЦПК, ст. 120 ГПК, ст. 260 КАС). Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. На ухвалу суду з питання видачі дубліката може бути подано скаргу в загальному порядку.

Дублікатом називається документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму стягнення не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Якщо матеріалів, що є в наявності у суду, недостатньо для видачі дубліката, сторони мають право знову звернутися з позовом.