1-2.
Світовий досвід дозволяє виділити два основні підходи до організації роботи
залізниць з відповідними моделями перетворень і управління:
«американська модель», у рамках якої на ринку перевезень функціонує декілька вертикально інтегрованих компаній, що поєднують взаємозв'язок інфраструктури й експлуатації, а також володіють як інфраструктурою, так і рухомим складом. Вони оперують на своїх інфраструктурах, а пасажирські перевезення виділенів окрему компанію. Крім того, існують спеціальні права доступу рухомого складу однієї компанії до інфраструктури іншої, що ще більше посилює конкуренцію;
«європейська модель», що припускає лібералізацію ринку залізничних перевезень. Вона набула поширення серед багатьох країн, оскільки в них історично склалася така структура залізниць, яка не дозволяє здійснювати «паралельну конкуренцію», як, наприклад, у США. У свою чергу, у рамках цієї моделі існує досить широкий спектр підходів до проведення реформ, пов'язаний із специфікою економічних і соціальних інститутів конкретної країни.
«Американська
модель»
конкуренції визнана у світі як найбільш
ефективна і гармонічна. Проте для України
вона є неприйнятною, оскільки в
транспортних коридорах країни паралельні
залізничні лінії практично відсутні,
а їх будівництво тільки з метою
забезпечення конкуренції економічно
не доцільно. Поява ж нових компаній, що
володіють власними залізничними коліями,
сьогодні уявляється нереальною. Тому
в основу пропонованої концепції реформи
покладено «європейську
модель»,
що передбачає відділення інфраструктури
від операторів або перевізників.
3. Основні підходи до реформування залізничного транспорту
4. Напрямки розвитку світового туризму.
Пригодницький туризм. У світі залишається все менше не досліджених туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту. Круїзи. Цей сектор туризму розвивається феноменально швидкими темпами. Якщо в 1997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів зросла понад 9 млн. В світі будується 42 восьмипалубних круїзних теплоходи, місткістю до 6200 пасажирів кожен. Екологічний туризм. Головна мета екотуризму - збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального згубного впливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнаватьні тури для любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників. Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід. Для невеликих груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам'ятників культури. Тематичний туризм. Цей вид туризму передбачає підвищену зацікавленість до конкретного явища, наприклад до кліматичних умов певної місцевості або тематичних парків як місць відпочинку. За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком.
Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн світу впродовж останніх десяти років і визначити лідерів по залученню туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях за підсумками роботи в 2012 році то перше місце за прибутками від туризму посідає Франція, друге- США, третє – Китай
5. Опишіть основних суб’єктів туристичного ринку.
Відповідно до Закону України “Про туристичну діяльність” суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є:
– туристичні оператори;
– туристичні агенти;
– інші суб’єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, а також екскурсійні, розважальні та інші види туристичних послуг;
– гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу;
– фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо
6.Опишіть основні відмінності туроператора від турагента.
Туроператор це юридична особа, або індивідуальний підприємець, який формує тур, здійснює його реалізацію і просування на ринку туристичних послуг.
В обов’язки туроператора входить формування туру, тобто пошук і бронювання готелю, замовлення трансферу від аеропорту, харчування, замовлення перельоту. Туроператор просуває свої тури з допомогою різної реклами, виставок на ярмарках та системи знижок.
Продаж турів може здійснюватися кількома способами. Це і реалізація за допомогою турагентів, причому туропертор несе всю відповідальність, якщо турагент надасть не достовірну інформацію. Деякі туроператори зв’язуються з туроператорами того місця, куди буде маршрут.
Турагенства ж здійснюють продаж турів. Вони не можуть самостійно формувати тури, або змінювати їх. Вартість туру у турагента не повинна перевищувати вартість туру у тороператора, так як турагент реалізує тури на умовах туроператора. До речі, якщо з вини турагентства не надходить оплата від клієнта, то за це теж несе відповідальність туроператор.
7. Особливості туристичного продукту:
попит на туристичні продукти надзвичайно еластичний щодо рівня доходу і цін, але багато в чому залежить також від політичних та соціальних умов;
у зв’язку із сезонними коливаннями попиту існує так званий феномен насичення. Внаслідок цього можуть бути виділені достатньо чітко виражені туристичні зони. Наприклад, за чинником «сонце – море» - курорти Криму, Туреччини; за чинником «відпочинок – лікування» - Трускавець, Баден-Баден; за чинником «спорт» - гірськолижні курорти, Польща, Чехія та ін.;
пропозиція туристичних продуктів відрізняється негнучким виробництвом. Вони можуть споживатися тільки безпосередньо в місці їх виробництва. Готель, аеропорт, база відпочинку не можуть бути перенесені в кінці сезону в інший регіон. Вони не можуть повністю пристосовуватися в часі та просторі до зміни попиту;
туристичний продукт створюється зусиллями багатьох підприємств, кожне з яких має власні методи роботи, специфічні потреби та різні комерційні цілі;
не може бути досягнуто високої якості туристичного продукту навіть за наявності незначних недоліків, оскільки саме обслуговування туристі складається із цих найдрібніших «деталей».
8. Перспективи розвитку туристичних послуг в Україні.
Якщо говорити про наявність туристичних ресурсів як одну з основних передумов для розвитку туризму, наша країна має всі шанси для інтенсивного розвитку не тільки внутрішнього, а й іноземного туризму. Україна володіє великим туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, багатою флорою і фауною, культурно-історичними пам'ятками світового рівня. Хоча, незважаючи на значні позитивні тенденції, ринок туристичних послуг в Україні у своєму розвитку ще не набув рівня, достатнього для реалізації туристичного потенціалу країни, механізм його функціонування потребує вдосконалення. Серед основних причин гальмування розвитку ринку туристичних послуг слід відзначити: недосконалість системи державного регулювання туристичної діяльності; високий рівень податків; низький рівень інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму; невідповідність туристичних закладів міжнародним стандартам; недостатнє забезпечення туристичної галузі кваліфікованими спеціалістами; вкрай незадовільний стан транспортної інфраструктури; низька поінформованість потенційних споживачів туристичного продукту. Для забезпечення дієвості ринку туристичних послуг необхідно здійснити низку заходів щодо розвитку туристичної індустрії: удосконалення існуючої законодавчої бази та механізмів її реалізації; розвиток та впровадження фінансово-економічних механізмів для стимулювання туристичної діяльності та залучення інвестицій; підготовка кваліфікованих спеціалістів; розвиток інфраструктури, в тому числі транспортного забезпечення; створення та реалізація програм із захисту довкілля та культурної спадщини; рекламно-інформаційна підтримка.
9. Визначте поняття «дешевого прапору» при морських перевезеннях.
Зручний прапор (Flag of convenience), відомий також як “дешевий прапор” – це прапор реєстрації судна у країні, яка характеризується вигідним для судновласників податковим та трудовим законодавством. У міжнародному торговельному мореплавстві – це прапор країни реєстрації судна, в якій його власник не є резидентом. Загальновідомі приклади – Панама та Ліберія.
10. Существует четыре основных типа морских судов:
1) грузовые суда (сухогрузные, наливные, комбинированные и др.), выполняющих отдельные заказы или работают на регулярных маршрутах,
2) грузопассажирские суда,
3) быстроходные пассажирские лайнеры, имеющие два или три класса для пассажиров, а также почтовое и багажное отделение;
4) небольшое количество комфортабельных скоростных судов, рассчитанных только на пассажиров и почту.
11. Торговый флот – совокупность судов страны вместе с их личным составом, занятых коммерческой деятельностью. Морские грузовые суда всегда были важнейшей составной частью торгового флота и главной его опорой в финансовом смысле. Пассажирские лайнеры не прекращали привлекать людей, однако в целом для общества перевозки пассажиров всегда мало меньшее значение, чем транспортировка грузов. Многочисленные и разнообразные суда торгового флота различаются по типу и назначению. Общее количество судов торгового флота очень велико еще и потому, что в него зачисляются не только судна, но и множество тех малых судов, обслуживающих акватории год, гаваней и морского побережья. До торгового флота – в широком смысле этого понятия – относятся не только суда и плавсостав, но и многочисленные береговые службы: органы оперативного управления, ремонтные и бункеровочную предприятия, агентства морского страхования и многое другое, кроме верфей, доков, причалов и складов.
Торговые суда, в отличие от военных, обычно принадлежат частным собственникам, положение которых относительно независимо (иногда государство владеет частью торгового флота страны и руководит ее деятельностью, но это скорее исключение, чем правило).
12. Компа́нія «Бо́їнг» (англ. The Boeing Company) (NYSE: BA) — одна з найбільших світових аерокосмічних та оборонних корпорацій. Заснована Вільямом Боїнгом у Сієтлі, США. У 1997 році об'єдналась з МакДоннел Дуглас. З 2001 року міжнародна штабквартира компанії розташована у Чикаго. Боїнг є найбільшим у світі виробником літаків за кількістю замовлень, поставок, а також за доходами. Найбільший експортер Сполучених Штатів у вартісному вираженні.[1] Ціни акцій компанії враховуються при обчисленні індексу Доу-Джонса.
Компанія випускає широкий спектр цивільної і військової авіаційної техніки, є найбільшим виробником літаків у світі поруч із Airbus. Крім цього, Boeing випускає широкий спектр авіаційно-космічної техніки військового призначення (зокрема вертольоти), веде широкомасштабні космічні програми.
У структурі Boeing функціонують два великі підрозділи:
Boeing Commercial Airplanes, що займається будівництвом цивільних літаків;
Integrated Defense Systems, що здійснює космічні і військові програми.
Airbus (Airbus S.A.S, укр. Аеро́бус) — одна з найбільших авіабудівних компаній, що виготовляє одноіменні пасажирські, вантажні, військово-транспортні літаки. Штаб-квартира компанії розташована у місті Тулуза, Франція. У 2001 році відповідно до законодавства Франції, була об'єднана у акціонерне товариство або «S.A.S.»
Єдиним акціонером Airbus є компанія EADS. До грудня 2006 року 20 % акцій належало британській BAE Systems. Цей пакет EADS викупила за 2,75 млрд євро.
Сьогодні очільником Airbus є Том Ендерс.
Штат співробітників Airbus становить приблизно 50 тис. осіб і зосереджений у 4 європейських країнах: Франції, Німеччині, Великобританії, Іспанії. Фінальний збір продукції здійснюється на заводах компанії у Тулузі та Гамбурзі.
Embraer (Empresa
Brasileira de Aeronáutica) —
бразильська авіабудівна
компанія, один з лідерів світового ринку
пасажирських регіональних літаків. Штаб-квартира —
в місті Сан-Жозе-дус-Кампус,
штат Сан-Паулу.
Компанія була заснована у 1969 році, як компанія, контрольована державою. В 90-х роках перенесла кризу, після чого, 7 грудня 1994 року була повністю приватизована. У держави залишилося право вето у питаннях постачання військових літаків.
Компанія випускає комерційні, корпоративні, військові та сільськогосподарські літаки. Всі виробничі потужності сконцентровані в Бразилії. Компанія має в своєму розпорядженні випробувальний майданчик, який водночас є однією з найбільш протяжних злітно-посадкових смуг у світі (близько 5000 м).
В 2010-му році компанія поділяла третє-четверте місце з канадською компанією Bombardier серед найбільших постачальників комерційних авіалайнерів, поступаючись компаніям Boeing і Airbus. За 2010 рік компанія поставила замовникам 246 літаків[2].
Bombardier Inc. (вимовляється як Бомбардьє) — канадська авіа- та машинобудівна компанія. Штаб-квартира — в Монреалі, провінція Квебек.
Компанія була заснована в місті Валкурте (Квебек) в 1942 році під назвою L'Auto-Neige Bombardier Limitée Жозеф-Арманом Бомбардьє і спочатку спеціалізувалася на випуску снігоходів. З середини 1980-х років компанія зайнялася авіабудуванням
Компанія виробляє літаки бізнес-класу, залізничну техніку, трамваї.
Bombardier Transportation є найбільшим в світі виробником залізничної техніки, Bombardier Aerospace — третій в світі виробник цивільних літаків після Boeing та Airbus.
Передові ідеї й технології особливо затребувані в наш динамічний час. Саме з таким продуктом виступає на світовому ринку ДП "АНТОНОВ", що має ім'я свого засновника - видатного авіаконструктора Олега Костянтиновича Антонова.
Авторству колективу нашого підприємства належить більше ста типів і модифікацій пасажирських, транспортних і спеціалізованих літаків, розтиражованих у кількості більше 22 000 екземплярів. Особливу гордість авіаконструкторів становлять вантажні гіганти "Руслан" і "Мрія", що є візитною карткою фірми. На їхньому рахунку 270 світових рекордів. Усього ж літаки "Антонов" установили більше 500 рекордів. Всі літаки "АНТОНОВ".
Ппідприємство, історія якого нараховує більше 60 років, нині є одним з небагатьох підприємств, що реалізують повний цикл створення сучасного літального апарата - від передпроектних наукових досліджень до будівлі, випробувань, сертифікації, серійного виробництва й післяпродажного обслуговування.
Специфіка галузі висуває особливі вимоги до формування персоналу, і "Антонов" по праву пишається своїм основним капіталом - високопрофесійними кадрами. Сьогодні на підприємстві працюють більше 12 000 співробітників - представників 198 професій і спеціальностей, повний штат конструкторів і вчених, що працюють в 35 наукових напрямках, у тому числі таких рідких, як аеродинаміка й міцність літальних апаратів, механіка, гідравліка, теплотехніка, авіоніка, матеріалознавство. На всіх етапах розробки літаків зайняті справжні майстри своєї справи, виконані почуття відповідальності за кінцевий результат.
Основними підрозділами ДП "АНТОНОВ" є:
дослідно-конструкторське бюро з проектування, перспективних і експериментальних досліджень, сертифікації, супроводу серійного виробництва й експлуатації;
дослідне виробництво, основним завданням якого є виготовлення експериментальних зразків авіаційної техніки;
льотно-іспитова й доводочна база, призначена для проведення літних випробувань, доробки й сертифікації літаків, а також для навчання літного й технічного персоналу;
служби провідних спеціалістів з проектів.
До складу ДП "АНТОНОВ" також входять авіатранспортний підрозділ - Національний авіаперевізник авіакомпанія "Авіалінії Антонова", що забезпечує доставку різних вантажів по усьому світі, і філія "Серійний завод "АНТОНОВ", де налагоджене серійне виробництво літаків "Антонов".
