92. Юридичний зміст вексельної форми розрахунків.

Вексель — це цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити векселедержателю певну суму коштів після настання певного терміну.

Векселі бувають простими (соло) і переказними. Простий — це нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити суму коштів у визначений строк у визначеному місці власнику векселя. Вексель може передаватися шляхом індосаменту. Індосамент — це передавальний напис на звороті векселя, який проставляє власник на користь іншої особи і підписує на векселі або на додатку до векселя. Індосамент може бути іменний, коли вказується особа, якій передають вексель, або бланковий — підписаний індосантом (власником векселя без вказання особи). Індосант відповідає за акцепт і за платіж.

Акцепт - це письмова згода платника на оплату векселя, яка забезпечує гарантії векселя. Платник зазначає на векселі— "акцептований" і ставить підпис. Платіж за векселем може бути проведено повністю або частково шляхом авалю.

Аваль — це забезпечення третьою особою, або однією з осіб, що підписали вексель, сплати суми за векселем.

Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. Це зобов'язання дійсне і тоді, коли гарантоване зобов'язання виявиться недійсним. Платіж за векселем в Україні здійснюється виключно у безготівковій формі.

Порядок використання та обігу векселів регулюється законами України "Про обіг векселів в Україні", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", нормативно-правовими актами НБУ.

93. Особливості розрахунків з використанням систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22 електронний розрахунковий документ – це документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами. В банківській діяльності електронний розрахунковий документ використовується як засіб ініціювання банківських операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів в процесі користування платіжними картками та іншими засобами дистанційного керування рахунком (системи „Клієнт-банк”, „Інтернет-банкінг”, GSM-банкінг тощо).

. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

В усіх випадках для підтвердження волі клієнта на здійснення банківської операції використовуються електронні підписи. Для банківських пластикових карток даним підписом виступає необхідність введення персонального ідентифікаційного номеру (PIN-коду). Для систем дистанційного керування рахунком, згідно з чинним законодавством, обов’язковим є використання електронного цифрового підпису.

Платіжна картка — це емітована банком України чи іноземним банком (іноземною небанківською установою) банківська платіжна картка відповідно до діючого законодавства, за допомогою якої власник картки має можливість здійснювати оплату товарів, послуг і одержувати готівку.

Картки можуть бути кредитовими, коли картки використовуються для купівлі товарів за кредитною лінією, яка використовується автоматично в межах встановленого банком ліміту, або для одержання певної суми коштів через банкомат із рахунку, відкритого власнику картки в банку (дебетові картки), в межах залишку коштів на рахунку.

Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам-підприємцям - корпоративні платіжні картки.

Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням у межах України проводиться банками, що мають банківську ліцензію Національного банку України. Банки-резиденти мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем і здійснювати емісію платіжних карток міжнародних платіжних систем, призначених для застосування за межами України, за наявності банківської ліцензії і за умови отримання письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.