71. Контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою

Контроль за додержанням підприємствами встановлених їм лімітів каси здійснюють органи Державної податкової служби України, банківські установи та інші органи в межах своєї компетенції. Так, відповідно до ст. 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95 контроль за додержанням цих норм, що встановлюються Національним банком України, покладено на органи Державної податкової служби, Державної контрольно-ревізійної служби, Міністерство внутрішніх справ та фінансові органи. Водночас штрафні санкції накладаються органами державної податкової служби, у тому числі і за матеріалами перевірок (подань) органів ДКРС.

У разі виявлення порушень встановленого порядку ведення операцій з готівкою органи Державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436 (зі змінами і доповненнями). Для забезпечення контролю за видачею значних сум готівки особлива увага приділяється операціям з одержання підприємством (підприємцем) значних сум (що перевищують еквівалент 10 тис. євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком) зі своїх банківських рахунків та їх цільового використання. Підчас проведення перевірок цьому питання приділяють особливу увагу. Так, згідно з банківськими документами систематизуються всі випадки одержання підприємством (підприємцем) значних сум готівки, а за потреби використовуються також відповідні дані установ банків, у яких відкрито його поточні рахунки. Також: під час перевірки аналізуються обсяги готівки, періодичність та структура її видачі, динаміка порівняно з попередніми періодами. Звертається увага на строки відкриття підприємством (підприємцем) рахунку; проведення ним операцій, що не є економічно виправданими або суперечать чинному законодавству (які не відповідають характеру його діяльності; перекази значних сум готівки на рахунки фізичних осіб; надходження і вилучення з рахунків сум готівки, яка перевищує звичайний грошовий обіг цього підприємства; внесення на рахунки готівки з подальшим переказуванням її у стислі строки іншому підприємству; систематичне або повне зняття значних сум готівки в день її надходження на рахунок тощо). Аналізується також видача готівки в сумах, що становлять менше ніж 10 тис. євро, але які підприємство, що перевіряється, одержувало зі свого рахунку регулярно протягом короткого періоду (тижня, декади, місяця).

88. Поняття і принципи безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються шляхом записів за рахунками в банках, коли гроші списуються банками з рахунку платника і зараховуються на рахунок одержувача.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ № 22 від 21.04.04р., встановила розрахункові документи, які подаються у банк, та випадки, коли банк повертає розрахункові документи без виконання. Форми безготівкових розрахунків: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив, банківські платіжні картки, вексель.

Якщо до банку надходять кілька розрахункових документів, то встановлюється така черговість при їх виконанні:

1)  платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів;

2)  розрахункові документи по внесенню платежів до бюджетів;

3)  платіжні вимоги, оформлені на підставі інших платіжних документів;

4)  усі інші документи виконуються в порядку їх надходження до банку.

Організація безготівкових розрахунків сьогодні базується на таких принципах:

1. Кошти юридичних осіб підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком лiмiту та норм витрат з виручки, якi передбаченi дiючим порядком ведення касових операцiй у господарствi України.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів.

3. Кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, за винятком випадків установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів. У випадках, передбачених чинним законодавством, з рахункiв пiдприємств здiйснюється безспiрне стягнення та безакцептне списання коштiв.

4. Пiдприємства самостiйно обирають форми розрахунків та закріплюють їх у своїх договорах та угодах між банками та ними. Банки можуть пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, враховуючи специфіку їх діяльності та виходячи із конкретних ситуацій, які можуть скластися в процесі розрахунків.

5. Підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків. Банк на договiрнiй основi здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.

6. Момент здійснення платежу має бути максимально наближений до відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. При цьому, взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.