- •Перелік питань до екзамену
- •1. Фінанси. Види публічних фінансів.
- •2. Фінансова система України.
- •3.Фінансова діяльність держави і органів місцевого самоврядування: принципи, функції та методи.
- •4.Повноваження органів загальної компетенції у сфері фінансової діяльності.
- •5.Повноваження органів спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності.
- •6.Предмет і метод фінансового права.
- •7.Система і джерела фінансового права.
- •8. Наука фінансового права.
- •Фінансово-правові норми: ознаки, види, структура.
- •10. Фінансово-правові відносини: особливості, структура.
- •Поняття і зміст фінансового контролю.
- •12. Види фінансового контролю.
- •13. Поняття і зміст аудиторського контролю.
- •14. Методи фінансового контролю.
- •15. Форми фінансового контролю.
- •16. Повноваження Рахункової палати у сфері фінансового контролю.
- •17. Контрольні функції Міністерства фінансів України.
- •18. Повноваження Державної контрольно-ревізійної служби у сфері фінансового контролю.
- •19. Повноваження Державного казначейства у сфері фінансового контролю.
- •20.Повноваження Державної податкової адміністрації України, податкової міліції щодо здійснення фінансового контролю.
- •21. Державна пробірна служба України та її повноваження.
- •22. Контрольні функції Національного банку України.
- •23. Бюджет як економічна, правова категорія, її матеріальний зміст.
- •24. Предмет бюджетного права.
- •25. Види бюджетно-правових норм.
- •26. Система бюджетного законодавства.
- •Бюджетний період.
- •Поняття бюджетного устрою та бюджетної системи України.
- •29. Принципи, на яких ґрунтується бюджетна система України.
- •30. Структура бюджетної класифікації України.
- •31. Класифікація доходів і видатків бюджету за бюджетною класифікацією України.
- •32.Поняття бюджетного процесу та його стадій.
- •33. Повноваження основних учасників бюджетно-процесуальних правовідносин.
- •34. Особливості розгляду проекту закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України.
- •35. Виконання затвердженого бюджету.
- •36. Звітність про виконання бюджету.
- •1. Звітність розпорядників коштів, які фінансуються із Державного і місцевих бюджетів.
- •2. Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету.
- •1. Доходи.
- •2. Видатки.
- •3. Звітність фінансових органів про виконання місцевих бюджетів.
- •4. Порядок і термін затвердження звіту про виконання бюджету.
- •37. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
- •38. Поняття державних доходів.
- •39. Система державних і місцевих доходів.
- •40. Поняття обов'язкових платежів і податку.
- •41. Ознаки, функції та принципи податку.
- •Загальна характеристика податкового права і податкових правовідносин.
- •44. Поняття і види неподаткових платежів.
- •Система оподаткування і система податкових органів в Україні.
- •Спрощена система оподаткування.
- •47. Система податків в Україні.
- •48. Податки, які сплачують фізичні особи.
- •49. Плата за землю.
- •50. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
- •51. Загальна характеристика податку на додану вартість.
- •52. Особливості оподаткування акцизним збором.
- •53. Мито, його сутність, види та порядок справляння.
- •54. Загальна характеристика податку на прибуток підприємств.
- •55. Загальна характеристика загальнодержавних зборів.
- •56. Ресурсні та рентні платежі.
- •57. Особливості сплати торгового патенту.
- •58. Відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •60. Види державного (місцевого) боргу.
- •61. Форми державних (місцевих) запозичень.
- •62. Боргові зобов’язання держави щодо грошових заощаджень громадян України.
- •Висновки
- •63. Поняття та система державних цільових позабюджетних фондів коштів.
- •64. Пенсійний фонд України.
- •66. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- •68. Загальна характеристика правопорушень у сфері пенсійного та соціального страхування. (?)
- •69. Поняття публічних видатків. (?)
- •70. Поняття бюджетного фінансування
- •Поняття кошторисно-бюджетного фінансування та кошторису
- •Кошторисний процес.
- •Кошторисно-бюджетний режим фінансування
- •Поняття банківської системи України
- •Правовий статус Національного банку України
- •Повноваження керівних органів Національного банку України
- •Види банків
- •Порядок створення та державної реєстрації банків
- •Порядок ліцензування банківської діяльності
- •Особливості реорганізації банків
- •Сутність банківського нагляду та контролю за діяльністю банків
- •Загальна характеристика застосування нбу заходів впливу до банків за порушення банківського законодавства
- •Поняття грошей, грошової системи та грошового обігу
- •Порядок організації готівкових розрахунків
- •Порядок оформлення касових операцій
- •Порядок ведення касової книги та обов’язки касира
- •Контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою
- •88. Поняття і принципи безготівкових розрахунків.
- •89. Правове регулювання відкриття й використання банківських рахунків.
- •90. Особливості розрахунків із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень і платіжної вимоги.
- •91. Правовий аналіз чекової та акредитивної форм безготівкових розрахунків.
- •92. Юридичний зміст вексельної форми розрахунків.
- •93. Особливості розрахунків з використанням систем дистанційного обслуговування.
- •94. Поняття валютних цінностей.
- •95. Поняття валюти України.
- •96. Поняття іноземної валюти.
- •97. Зміст валютного регулювання в Україні.
- •98. Особливості здійснення валютних операцій в Україні.
- •99. Правовий режим функціонування валютних фондів в Україні.
- •100. Поняття й функції валютного контролю.
- •101. Повноваження Національного банку України у сфері валютного контролю.
- •102. Роль Рахункової палати та Кабінету Міністрів України у валютному регулюванні.
- •103. Контрольні повноваження Міністерства фінансів України, органів пробірного контролю у валютному регулюванні.
- •104. Функції Державної податкової адміністрації України, Міністерства зв'язку України, Державної митної служби України у сфері валютного контролю.
- •105. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
7.Система і джерела фінансового права.
Система фінансового права як галузі права — це об'єктивно обумовлена фінансовою системою внутрішня його будова, об'єднання і розташування фінансово-правових норм у певній послідовності.
Система фінансового права - це його визначена внутрішня структура, яка складається як відображення реально існуючих суспільних відносин у фінансовій сфері. Система фінансового права дозволяє з'ясувати, з яких підгалузей, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.
Система фінансового права:
Загальна частина закріплює такі норми й інститути, які є спільними для всіх фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави:
- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її завдання, принципи, форми і методи здійснення;
- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм;
- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних органів;
- правові основи фінансового контролю, його види та методи
Особлива частина включає в себе підгалузі і правові інститути, що містять норми права, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні ланки фінансової системи. Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в Особливій частині.
До джерел фінансового права належать:
Конституція - Основний Закон України; загальні та спеціальні закони; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; постанови та декрети Кабінету Міністрів України; відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядження Державного казначейства України тощо); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно, всі акти суб'єктів фінансового права повинні відповідати Основному Закону. Акти або їх положення, що суперечать букві або духу Конституції, не є чинними. Конституція - акт безпосередньої дії (ч. 3 ст. 8): принципи та норми Основного Закону можуть регулювати конкретні суспільні відносини, у тому числі у сфері фінансової діяльності, якщо вони стосуються предмета конституційного регулювання. Будь-яке обмеження регулятивної дії норм Конституції є протизаконним, а винні у цьому органи та посадові особи державної влади й місцевого самоврядування, інші суб'єкти несуть юридичну відповідальність. Конституція України закріплює виключну компетенцію Верховної Ради України у прийнятті фінансового законодавства, у тому числі у сфері бюджету, податків, грошової системи, валютних відносин (ч. 2 ст. 92); закріплює визначальні принципи побудови бюджетної системи (ст. 95); бюджетний період (ст. 96); встановлює компетенцію Рахункової палати України (ст. 98), Національного банку України (статті 99,100). У Конституції України визначено компетенцію уряду як вищого органу в системі органів виконавчої влади у сфері фінансової діяльності (статті 116, 117), компетенцію місцевих державних адміністрацій (статті 118, 119). В Основному Законі (статті 142, 143) закріплено право органів місцевого самоврядування на затвердження й виконання місцевих бюджетів, на власну матеріально-фінансову базу, на встановлення місцевих податків і зборів тощо. Ряд інших статей Конституції безпосередньо або опосередковано пов'язаний зі сферою фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, що впливає на якість фінансового законодавства. Зрозуміло, що конституційні норми-принципи визначають у відповідних галузях права чіткішу деталізацію положень, в яких існує інтерес держави.
Важливе місце серед джерел банківського права посідають закони, що мають загальне значення для здійснення господарської діяльності, встановлення загальних засад права власності, визначення правових підстав та порядку здійснення цивільно-правових угод тощо. До загальних можна віднести закони України "Про господарські товариства", "Про підприємництво", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про власність" тощо.
Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється значенням бюджету як центральної ланки фінансової системи. У 2001 р. в Україні був прийнятий Бюджетний кодекс України - перше кодифіковане джерело підгалузі фінансового права. Опрацьовується проект Податкового кодексу України.
Низка спеціальних законів у сфері бюджетних, податкових, грошово-кредитних відносин закріплюють високий рівень нормативно-правового регулювання у сфері фінансової діяльності. Це, в першу чергу, стосується законів України "Про Державний бюджет України", "Про систему оподаткування", "Про банки і банківську Діяльність". У сфері фінансів прийнято ряд статусних законів, що визначають правовий статус органів спеціальної фінансової компетенції, у тому числі закони України "Про Рахункову палату України", "Про Державну податкову службу України", "Про Національний банк України" тощо.
Норми фінансового права містяться і в указах Президента України, в актах органів виконавчої влади - постановах та декретах Кабінету Міністрів України (останні видавалися протягом 1992- 1993 років). Окреме місце належить актам органів місцевого самоврядування та місцевої влади, що стосуються сфери фінансової діяльності.
Велику групу джерел фінансового права становлять акти фінансово-кредитних установ - Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної податкової служби, Національного банку України (накази, інструкції та ін.). Деякі нормативно-правові акти видаються такими органами спільно з іншими державними або економічними органами (наприклад, спільні постанови КМУ і НБУ) залежно від змісту відносин, що регулюються. Фінансово-правові норми містяться і в актах органів державної виконавчої влади - міністерств, відомств тощо, які регулюють питання фінансів у межах відповідної галузі або сфери управління, а також у локальних актах, що приймаються адміністрацією підприємств, установ, організацій (положення про розподіл прибутку, про створення резервного фонду). Норми підзаконних нормативно-правових актів конкретизують зміст більш загальних фінансового-правових норм, що містяться у законах. Специфічною рисою фінансового законодавства є його постійний динамічний розвиток, який дає змогу державі своєчасно реагувати на швидкі економічні зміни.