Висновки

1. Питання повернення знецінених заощаджень громадян є одним із найскладніших соціальних питань сьогодення, яке набирає особливої актуальності у зв’язку із наближенням президентських виборів. 2. Аналіз темпів із якими ведуться виплати громадянам, дозволяє стверджувати, що існуючий законодавчий механізм повернення заощаджень громадянам є недієвим. 3. Кабінет Міністрів України, як суб’єкт, на якому в першу чергу лежить завдання розробки механізму повернення знецінених заощаджень громадян, ще не напрацював реальної та дієвої моделі. Проте Прем’єр-міністр В.Янукович обіцяє збільшити суму коштів, що закладається у Державному бюджеті для виплати компенсацій. 4. Можна очікувати, що найближчим часом Кабінет Міністрів України все ж внесе на розгляд Верховної Ради України проект закону про механізм і порядок повернення грошових заощаджень громадян, поміщених в установах Ощадного банку СРСР та Укрдержстраху, оскільки саме таке доручення міститься у Постанові Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань «Про державну політику в  галузі  повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян. Стан  відновлення та перспективи» від 3 лютого 2004 року. 5. Враховуючи те, що сума, яку необхідно виплатити громадянам відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» становить майже 132 млрд. гривень, що більше ніж вдвічі перевищує дохідну частину Державного бюджету (доходна частина Державного бюджету на 2004 рік складає 60,702 млн. гривень.), необхідно зосередити увагу на пошуку альтернативних джерел для здійснення виплат. 6. Одним із можливих варіантів є створення спеціального державного фонду компенсації заощаджень громадян, до якого входили б кошти як Державного бюджету, так і позабюджетні кошти. Серед джерела формування такого фонду: відрахування від прибутку колишніх державних спеціалізованих банків та інших акціонерних банків, надходження коштів від приватизації державних підприємств тощо. 7. Крім пошуку достатніх внутрішніх ресурсів для вирішення проблеми, необхідно продовжити переговори із Російською Федерацією з метою врегулювання питання повернення знецінених заощаджень.

63. Поняття та система державних цільових позабюджетних фондів коштів.

Централізовані спеціальні фонди утворюють особливу ланку фінансової системи держави. Вони, як правило, мають конкретне цільове призначення та визначену законодавством самостійність. Характерною рисою централізованих фондів є чітко визначені джерела формування і напрями використання коштів. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, що стоять перед державою, тому їх склад та включення до бюджетів є різним. Кошти, що надходять до цільових фондів, переважно спрямовані на проведення соціальної політики держави - фінансування забезпечення зайнятості населення, державного страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виплату державних пенсій тощо. Отже, основним призначенням державних цільових фондів є забезпечення соціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансування інфраструктури, а також фінансування природоохоронних заходів та сприяння розвиткові національного виробника шляхом розміщення мобілізованих до фондів ресурсів у національну економіку (у тому числі шляхом фінансування, кредитування, надання субсидій). Створення та діяльність цільових фондів регулюється відповідними законами та нормативно-правими актами, прийнятими на виконання таких законів. Кошти, що мобілізуються до цільових фондів, необхідні державі як гарантія постійного та реального фінансового забезпечення фінансування певних її потреб та завдань, що мають особливе значення і гарантуються законодавством, в першу чергу Конституцією України. З 2001 р., з моменту набрання чинності Бюджетного кодексу України, створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається (ч. 4 ст. 13). За цільовим призначенням фонди можна поділити на:

• економічні

• соціальні.

До соціальних фондів, зокрема, належать Пенсійний фонд України, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. За способами утворення цільові фонди поділяються на такі, що :

• включені до бюджету (цільові фонди, утворені Верховною Радою АРК, органами місцевого самоврядування та місцевої влади)

• мають власний апарат управління (наприклад, Пенсійний фонд України).

Джерелами формування доходів державних цільових фондів є бюджетне фінансування, обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб, доходи від інвестування власних коштів, добровільні внески та спонсорська допомога тощо. Кошти державних цільових фондів, крім Пенсійного фонду України, обслуговуються органами Державного казначейства України. Водночас Кабінету Міністрів України протягом 2003 р. доручено здійснити організаційні заходи щодо консолідації коштів Пенсійного фонду України на єдиному казначейському рахунку Державного казначейства України.