5. Особливості і вимоги до листів
Специфіка методу листування виявляється в об'єкті, жанрових формах і методах відтворення. Приводом для написання листа є подія, причетність автора листа до неї, а об'єктом відтворення може бути і окрема ситуація, і система згрупованих фактів, подій і явищ. Але їх відображення повинно бути пропущене через авторське "я", власні оцінки і судження.
У листах обов'язкове звертання на початку, в середині тексту, що привертає увагу читача, спонукає до мислення.
Лист від особи завжди відтворює особистість автора, його психологію. Він може містити наболіле, вистраждане, бути голосом схвильованої совісті. З одного боку лист – це сповідь, з іншого – це проповідь, звернена до широкої аудиторії.
Пафос листа, продиктований настроєм автора, миттєво передає його емоції читачам, що набагато впливовіше від статечного розміреного викладу.
Мистецтво листування полягає у вмінні зіставляти й протиставляти погляди, аргументовано, емоційно спростовувати думки опонента, вдаючись до публіцистичних і сатиричних образів.
Автор листа повинен передбачити реакцію читачів, критикованих і відповідальних осіб, щоб досягти найбільшої ефективності впливу, дієвості листа.
"Одна справа, коли читачеві дається готовий сформульований постулат, і зовсім інша, коли на його очах цей постулат народжується й утворюється", – пише Д.М. Прилюк.
Переконливі фактографічні, статистичні, документальні аргументи повинні підтверджувати ідеї, думки, пропозиції автора листа.
Думка має розвиватися поступово: від відомого до невідомого, від засвоєного до непізнаного. Така пульсація думки завершується її сформулюванням і переконанням читача в її істинності. Тільки аргументована думка западе у свідомість читача й існуватиме в ній, як власна.
А для цього слід знайти слова, що найточніше й найповніше виражають журналістське мислення, які близькі, жадані й зрозумілі читачам. Автор листа, кореспонденції може вдатися до образного слова, в основі якого відтворені факти, що легко асоціюються в уяві читача. Апеляція до читача як до громадянина, патріота, людини може пробудити сумління, спонукати до дій.
Публіцистичний образ впливає не тільки на розум, а й на емоції, що посилює переконливість фактографічних аргументів.
Працюючи над будь-якою жанровою формою методу листування, насамперед, слід перевірити матеріал на авторство. Чи справді існують названа людина, колектив, група осіб, які писали такого листа. Іноді це бувають підставні особи, або людина, яка ховається за групу, колектив.
Усі листи мають характерну особливість – вони розраховані на широку читацьку аудиторію, їх читатимуть тисячі людей. Тому перш ніж лист буде обнародуваний, слід з'ясувати: чи зміст листа вартий широкої аудиторії, не містить явної чи прихованої образи адресата, дефамації, повідомлення неіснуючих фактів і подій, їх викривлення.
Негативною є практика написання редакцією листа за якийсь колектив, особу. У багатьох редакціях відмовляються від такого стилю роботи, тому що відбувається обман читача, нав'язування думки редакції тому чи іншому колективу, особам, які не писали листів.
Далі слід з'ясувати рівень усвідомлення автором мети і впливу публікації. Від знання результату публікації залежить характер викладу аргументів у листі. Для цього слід підібрати такі факти, приклади, образні засоби, що вплинуть на читача.
Журналіст завжди повинен враховувати погляди читачів, думка яких не відповідає авторській. Якщо автор відкритого листа звертається до адресата інших політичних переконань, то змінюється характер аргументації. Перш за все, автор має продемонструвати, що об'єднує і що розділяє його з адресатом, зіставити і протиставити враження, оцінки тих явищ дійсності, про які склалися власні погляди в автора й адресата. Це багатопланова розповідь. І тут важливо знайти такий тон, стиль, щоб адресат й інші читачі переконались у важливості спільності думки і в серйозності питань, які розділяють автора і адресата. При потребі полемічна гострота переходить у сатиричне викриття, з використанням сатиричних образних засобів.
Якщо адресатом матеріалу є група людей, колектив, слід враховувати психологію сприйняття, рівень освіти й свідомості. Особливого звучання матеріалу надає безпосереднє звертання до адресата на початку і під час викладу думок, що зумовлює побудову і весь тон листа. Послідовне розкриття факту, явища, обростання подробицями, протиставлення контраргументів – все це, надаючи завершеності, логічності основній частині листа, готує читача до сприйняття висновку.
Стиль методу кореспондування у неофіційних матеріалах є переважно розмовним. Всі звертання нагадують усну мову. Багато питальних, окличних, динамічних коротких речень. Пряма, а не прихована в підтексті, оцінка фактів є однією з ознак методу листування. Звернення в листі повинно залучати читача до процесу осмислення фактів і узагальнень.
Стильові прийоми повторюються. У листах можна вживати слова, які поєднують окремі судження: "по-перше", "ще одна причина", "кілька слів про" тощо.
Редакційна правка листів повинна стосуватись лише мовних помилок.