3. Особливості публіцистичного кореспондування
Метод кореспондування започаткований у пресі у відкритих листах. З давніх часів листи, послання мали ознаки масової інформації. Зокрема, дійсність у них відображають у формі конкретних фактів і подій. Особисту оцінку накладають на опис подій і фактів. Листи завжди пов'язували з масовою інформацією, прагматичним скеруванням на результат. Автор листа очікує конкретних рішень і дій. Листам притаманна нерозчленованість, злитість повідомлень, оцінок, особистих, емоційних реакцій, тобто синкретичність, що властива засобам масової інформації.
Насмілимось висловити гіпотезу, що метод кореспондування є загальним для листів, кореспонденцій і статей.
Об'єднує всі жанри, написані методом кореспондування, апеляційність – звернення за підтримкою до організацій, окремих осіб, а також розвиток думок, аргументація.
Можна говорити про специфіку методу кореспондування. По-перше, опис та оцінка конкретних фактів і подій у листах, кореспонденціях, статтях відбувається на основі стереотипів буденної психології. По-друге, синкретичність, одночасність особистих оцінок, відчуттів і конкретних повідомлень пронизує всі три основні жанри методу кореспондування. Третьою особливістю методу кореспондування є прагматичність – спрямованість на результат. Четвертою – апеляційність, тобто "звернення за підтримкою до якоїсь авторитетної інстанції (організації, окремих осіб), до громадської думки".
Мета будь-якою матеріалу, написаного методом кореспондування – вплив на роботу соціальних інститутів, діяльність окремих осіб. Їх автори намагаються взяти участь в обговоренні й прийнятті рішень, спонукати до дій.
У методу кореспондування багато функцій. Поряд з інформативною, це спосіб управління, засіб неофіційного, стихійного оперативною зв'язку, впливу на громадську думку.
Метод кореспондування сприяє розвитку критики і самокритики в державі. Суспільна роль листів, кореспонденцій, статей змінюється з суспільним устроєм і владою. "В авторитарному суспільстві, де відсутнє або вкрай незадовільне правове регулювання відносин, лист здебільшого є проханням, зверненим до правлячих інститутів і осіб, своєрідним способом пошуку справедливості, соціального протесту. У демократичному суспільстві листи стають однією з форм здійснення демократії". Кореспонденції, статті в демократичному суспільстві містять реальне, відверте відтворення дійсності, пошук виходу із ситуації, що дає підстави стверджувати: кореспонденції та статті, як і листи, є однією з форм здійснення демократії.
Метод кореспондування часто плутають з епістолярним методом. Маючи багато спільного, це два різні методи. За часом виникнення першим був епістолярний метод. За його допомогою і сьогодні пишуть приватні й офіційні листи до окремих осіб, громадських організацій тощо.
Метод кореспондування з’явився згодом, коли листи стали відкритими, набули соціального звучання, стали надбанням мас, передбачали масового адресата. В методі кореспондування, як і в епістолярному, обов'язковою є апеляція, відкрите або непряме звертання на початку, в середині тексту. Однак якщо в епістолярному листі звертання особисте, без врахування масового читача, то у відкритих листах журналіст обов'язково враховує актуальність, соціальне значення порушеної проблеми. Вплив відкритого листа свідомо розрахований на тисячі читачів.
Метод кореспондування можна диференціювати за предметом дослідження і жанровою формою. Якщо автор відтворює якусь окрему ситуацію, що має громадське значення і стосується безпосередньо його, то це зумовлює написання одного з різновидів листів.
Лист – це загальна назва групи жанрів, написаних методом кореспондування. У відкритому листі обов'язкове пряме звертання на початку і в тексті матеріалу. Якщо предметом відтворення є ситуація, система фактів, подій місцевого масштабу, то це зумовлює написання кореспонденції, де автор прагне розкрити внутрішню суть проблеми. Його завдання – дослідити, простежити соціальне явище, проаналізувати факти, події, виявивши зв'язки між ними, причини і наслідки. Предмет дослідження статті – більш масштабний, охоплює кілька ситуацій для показу явища і розкриття життєвих закономірностей.
Метод кореспондування як тип включає такі види: метод публіци-стичного листування, метод кореспондування і статейний метод.
До методу публіцистичного листування вдаються, пишучи відкритий лист, послання, звернення, заяву, відозву тощо. Особливістю відкритого листа є звертання.
Метод кореспондування передбачає непряме звертання, апеляцію і знаходить втілення в інформативних, аналітичних кореспонденціях, пишучи які, журналісти ніби відповідають на соціальні, політичні, економічні, екологічні та інші запитання, спираючись на індукцію, тобто розвиваючи думку від конкретних фактів до узагальнень і висновків.
Статейний метод як і метод кореспондування, не потребує прямого звертання. Йому також притаманні прагматичність і синкретичність.
Статейний метод характерний для написання редакційної, передової, постановчої, проблемної статті, публіцистичних заміток, публіцистичного коментаря на основі дедукції, тобто аргументації головної думки від загального твердження до конкретних фактів, подій і від них до узагальнень і висновків