1.2. Класифікація типів лісу

За основу класифікації лісових ділянок відібрані два ведучих едафічних чинники: трофність та його зволоження. Едафічні фактори зумовлюють місцеву різноманітність лісів. У різних природних зонах екологічний вміст едафічної сітки буде неоднаковим, але в сусідніх кліматичних областях можуть бути едафічно однорідні місця оселення з близьким лісорослинним ефектом, тобто подібні або ідентичні типи лісу.

Свіжий субір – В₂ поширений в Лісостепу і Степу. Грунти глинисто-піщані і супіщані, або піски, що підстелені супісками, чи суглинками, дерново-слабо і невиразнопідзолисті. Підгрунтові води на глибині 2-4 м. Корінні лісостани – двоярусні з сосною у першому ярусі, іноді з домішкою берези, осики, дубом або ялиною – в другому (залежно від кліматичних умов) ярусі. На межі ареалів дуба і ялини в складі лісостанів наявні обидві породи. У ареалі бука він також входить до складу другого ярусу, або знаходиться у підліску. Типи лісу, які утворює сосна звичайна в свіжих суборах згруповані і представлені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Лісівнича характеристика основних типів лісу за участю типоутворюючої породи сосни звичайної для типу лісорослинних умов В2.

Тип ЛРУ	Типотвірна порода	Характерна кліматична домішка	Назва типу лісу	Склад корінного деревостану
В2	Сосна звичайна	Ялина європейська	Свіжий ялиново сосновий субір	8С2Ял
В2	Сосна звичайна	Дуб звичайний	Свіжий дубово сосновий субір	9С1Д
В2	Сосна звичайна	Бук лісовий	Свіжий буково сосновий субір	8С2Бк

1.3. Діагностична характеристика типу лісу.

1.3.1. Опис аналізованого типу лісу.

Тип лісу свіжий дубово-сосновий субір (В₂-дС) поширений по всій зоні широколистяних лісів (Полісся, Лісостеп і Степ України), за винятком Придністров´я. Розташовуються переважно на рівних ділянках, середньо- або слабопідвищених зандрових рівнинах та річкових терасах.

Грунти дерново – слабопідзолисті, рідше середньопідзолисті, глинисто – піщані, або легко супіщані на водно льдовикових, місцями древньоалювіальних піщаних відкладах та на елювії гранітів. Зустрічаються дернові розвинені грунти. При наявності тонких супіщано – суглинкових прошарків потужністю в середньому всього 0,7 см на піщаних грунтах також формуються свіжі субори.

У корінному типі деревостану є сосна з незначною домішкою берези повислої, дуба, осики, груші. Перший ярус займає сосна І бонітету (з варіацією від І^а до ІІ), з добре зімкнутою, повнодеревною, очищеною від сучків кроною. Роль дуба різна в залежності від підтипу. В бороватих підтипах дуб представлений низькорослим підліском, часто він відсутній взагалі; в середньому підтипі він більш витривалий і утворює добре помітний ярус з повнотою 0,3 – 0,7 і по висоті відноситься до ІІІ, а частіше до ІV бонітету. В сугрудкуватих підтипах дуб своїми вершинками вже вклинюється в основний покрив і відноситься до ІІІ бонітету.

Підлісок порівняно слабо виражений. Трапляються такі види, як горобина звичайна (Sorbus aucuparia), крушина ламка (Frangula alnus), бруслина бородавчата (Euonymus verrucosa).

Природне відновлення у свіжому суборі проходить досить успішно на ділянках малопорушених, без випасання худоби, тощо. В підрості переважно сосна, місцями незначна домішка дуба і берези. При невисоких повнотах деревостану у підрості може переважати береза повисла (Betula pendula).

Похідні типи деревостанів:

• сосняки (без дубового ярусу) – дуже поширений похідний тип дереостану, часто подібний до свіжого бору, від якого відрізняється наявністю орляка, грушанок, герані і інших суборових видів, а також більш високим бонітетом (І і І^а). Якщо поблизу знаходиться дубовий деревостан, то сосняк швидко відновлюється до корінної форми;

• дубняки (без сосни) – також дуе поширена форма. Дуб кривий, дуплистий, переважно ІІІ або ІV бонітетів.

• березняки – утворюються часто після пожеж, суцільних рубань.

• Березняки з дубовим ярусом – утворюється деколи після суцільних рубань, при відновленні чистих березняків шляхом занесення насіння дуба.

• Осичняки – дуже рідкий тип, деколи утворюється після суцільних рубань.