1.1. Типоутворююча роль породи

Сосна (Pinus L.) - є найбільшим родом у родині. До нього належить близько 100 видів, з яких в Україні природно зростають чотири-шість (деякі з них розглядаються як підвиди) та інтродуковано більше десяти.

Це вічнозелені стрункі дерева до 50 – 75 м висотою і до 2 -4 м діаметром, рідко чагарники. Поширені вони в лісах помірної і горах субтропічної зон Північної півкулі. Їх крона ажурна, конічна, яйцеподібно-притуплена, що з віком стає парасолеподібною. У молодому віці кора гладка, слабо тріщинувата, у зрілому – формується товстий шар темно сірої чи темно-коричневої тріщинуватої кори.

У видів роду сосна розташування гілок кільчасте. Для них характерна наявність видовжених і утворених на них вкорочених пагонів, що несуть пучки хвої. Молоді пагони мають вигляд вертикальних жовто сірих «свічок», поки плівка, що їх покриває, не розірветься і не звільнить складену хвою. Повне розпускання хвої відбувається після закінчення росту ауксибластів. Повне освоєння пагонів відбувається пізніше інших хвойних і листяних порід – у першій половині літа. Хвоя видів роду Сосна вузька (1-2 мм), жорстка, колюча, різна за довжиною, яка в різних видів коливається від 2 до 30 і навіть 45 см у сосни болотної. Хвоя живе від 2-3 до 6-11 років. Відмирає в кінці літа – восени й опадає цілими пучками разом з брахибластами, довжина яких не перевищує 3-5 мм. У різних видів роду на брахибластах у пучку розвивається по 2, 3 , 5, і, значно рідше, 4 чи 8 хвоїнок. Відповідно розрізняють і секції.

У вік зрілості сосни вступають залежно від виду і лісорослинних умов від 5-10 до 50 років. Усі види однодомні, рідше проявляється дводомність. Зародкові мікро- і макростробіли закладаються в генеративно-ростових бруньках у рік, що передує запиленню. Мікростробіли утворюються в нижній частині зародкового пагона, макростробіли – майже на його вершині під дочірньою брунькою. У кроні Сосни чітко виражені три генеративні яруси:верхній – жіночий, середній-змішано-статевий, нижній – чоловічий, де розвиваються тільки мікростробіли. Сосна запилюється за допомогою вітру.Між запиленням і дозріванням насіння минає 16-18 місяців, хоча є види, насіння яких дозріває на третій рік.

Сосни швидкорослі, довговічні, доживають до 300-500 років. У гірських лісах Невади і Каліфорнії росте сосна довговічна, рекордсмен серед дерев довгожителів – доживає до 5000 років. Екологічно сосни однорідні за світлолюбністю і низькою димо- і газостійкістю. Відрізняються ж вони за вимогливістю до родючості (оліго-мезотрофи) та до вологості грунту (мезо-, ксерофіти), теплолюбністю.

Сосни – цінні утворювачі світло-і темнохвойних лісів північної півкулі, які виконують водоохоронні і ґрунтозахисні функції. З участю різних видів роду створюють полезахисні смуги, проводять закріплення пісків, берегів. Використовують їх в лісопарковому господарстві та озелененні.

Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) є однією з головних типотвірних порід в умовах борів, суборів та сугрудів, де формує високопродуктивні деревостани. Вона відноситься до типових порід, що не вимогливі до родючості ґрунту. Оліготроф, ксерофіт, дуже морозостійка, світлолюбна. Утворює багато кліматичних форм. Росте в різних грунтово-кліматичних умовах (в типах лісорослинних умов від А_1-5 до С_1-5), утворюючи високопродуктивні деревостани різних бонітетів. У сугрудах формує високопродуктивні насадження разом з дубом звичайним. У борах формує чисті соснові насадження, або з домішкою берези.

Сосна звичайна займає найбільшу площу серед інших видів роду. Поширена вона в Євразії: від Шотландії до Тихого океану, від Норвегії до Португалії й Іспанії, також в Італії, на Балканах, у Малій Азії, на рівнинах і в горах. У межах такого широкого ареалу сосна звичайна формує насадження з різними породами, а також має багато форм, які часто розглядають як окремі види. У Карпатах сосна звичайна – релікт ранньоголоценового періоду.

Дуб (Quercus L.) – рід листопадних або вічнозелених дерев родини букових. В роді дуба близько 600 видів, поширені переважно в помірному і частково в тропічному поясах північної півкулі. В Україні є три види: дуб черешковий або звичайний, дуб скельний або сидячецвітний, дуб пухнастий.

Дуб звичайний (Quercus robur L.) в помірних областях північної півкулі є однією з найголовніших типоутворюючих порід. Висота дуба досягає 40-50 м, діаметр стовбура 1-1,5 м. Крона компактна шатроподібна, пірамідальної, плакучої форми. Вимогливий до родючості грунту – мезотроф, мезо-ксерофіт (найчастіше поширений в (C-D_2-3), світлолюбний, морозо- і вітростійкий, менш вибагливий до вологості. Розмножується насінням та порослю від пня. Коренева система стрижнева, досягає глибини 5 м, а у дуба в Україні нерідко – 10-12 м, в окремих випадках – до 20-22 м, що забезпечує велику вітростійкість дуба. Цвітіння починається з 15-60 років. У дуба відносно рідко повторюються роки рясних урожаїв. Розмножується дуб насінням та порослю від пня.

Дуб росте повільно, особливо до десяти років; тривалість життя – до 500 років (деякі види живуть до 1000 і більше років). Для прискорення росту дуб потребує бокового затінення і повного освітлення вершинки.

Деревина дуба з гарною текстурою, дуже тверда, важка, міцна, стійка проти гниття. Кора, деревина, листя, плюски – хороша сировина для отримання таніну. Дуб виділяє фітонциди.

Його природній ареал Європа, але поширений в Північній і центральній Америці та Східних і Південно-Східних областях Азії і на Кавказі. Значно менше в Південно-Західній Азії. В Сибіру і Центральній Азії взагалі немає аборигенних видів дуба.

Дуб звичайний виступає як типоутворююча порода в сугрудах і грудах Лісостепової зони. В екстремальних умовах фрагментами може формувати також типи лісу в суборах, тут він виступає в якості характерної кліматичної домішки (Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп).