6.3. Рівень потенційної продуктивності насаджень підприємства

Розробленням концепції об’єднання насаджень в однорідні групи за потенційною продуктивністю і спільністю грунтово-кліматичних умов займалися багато вчених упродовж тривалого часу.

Так, типологія В.Н. Сукачова ґрунтується на виділенні фітоценозів (типів лісу) за індикаторами ґрунтового покриття та однорідністю структури деревостану, іншими компонентами лісу, за складом тощо. Вона придатна для класифікації природних мінімально порушених господарською діяльністю насаджень. Класифікація В.Н. Сукачова не адекватно враховує ґрунтові умови, що призводить до ототожнювання типів лісу з різною потенційною продуктивністю.

Литовські вчені М. Вайчис та Б. Лабанаускас (1959) класифікацію зводили до групування насаджень у межах виділених грунтово-типологічних груп. В.В. Антанайтіс, Р.П. Дялтувас, Ю.Ф. Мажейка на цій основі обґрунтували організацію та ведення лісового господарства 1. В.В Антанайтіс , В.В. Загрєєв зазначили, що в одній грунтово-типологічній групі в межах літологічного району, наприклад соснові насадження, бувають трьохчотирьох класів бонітету 1. У великих районах це явище пояснюється різними кліматичними умовами. У малих районах ця особливість пояснюється коливанням сумарних місячних плюсових температур.

Встановлено, що в одному типі лісорослинних умов зростають насадження, які характеризуються різними класами бонітету. Хільмі Р.Ф. вважає, що різниця в бонітеті виникає через відмінність швидкості зміни запасу. Цей показник є функцією потоку вільної енергії, що її поглинає насадження за умови збільшення його запасу на одиницю (наприклад, 1 м³) 12.

Специфічність мінливості потенційної продуктивності насадження в межах типу лісорослинних умов досліджував і Д.В. Воробйов. Він встановив, що зниження середньоарифметичної суми місячних плюсових температур на 12С зменшує потенційну продуктивність насадження на один клас бонітету в межах типу лісорослинних умов 15. Ці дослідження пояснюють мінливість бонітету деревної породи в межах цієї таксономічної одиниці.

В Україні класифікацією насаджень основних лісотвірних порід за продуктивністю свого часу займався П.С. Погребняк. Його класифікація враховує реальний стан лісів, лісові ділянки під якими впродовж тривалого історичного періоду піддаються антропогенному та техногенному впливам [28. Саме тому виділення однорідних грунтово-типологічних груп за рослинами індикаторами здебільшого утруднено. На землях історичних типів лісу часто ростуть деревостани, які є похідними за складом.

Погребняк П.С. в основу класифікації поклав фундаментальні принципи науки про ліс Г.Ф. Морозова. Вважається, що на максимально можливу потенційну продуктивність в конкретних умовах впливає вологість (гігротоп) та родючість (трофотоп) ґрунту, які в інтегрованому вигляді створюють первинну класифікаційну одиницю – едатоп 28.

Згідно з цією концепцією обов’язковою умовою є прив’язка ареалів усіх деревних порід до едафічної сітки П.С. Погребняка. Проте аналіз насаджень у межах едатопу показує відмінності за потенційною продуктивністю (класом бонітету). Причини цього явища вже досліджені і пояснені у наукових працях Р.Ф. Хільмі та Д.В. Воробйова. Розгляд більших регіонів виявив вплив на потенційну продуктивність насадження лімітуючих факторів.

Для підприємства лісового господарства слід проаналізувати відповідність насаджень, які зростають в певних типах лісу їхньому складу та потенційній продуктивності, що може забезпечити відповідний тип лісу.

Розподіл площі земель, вкритих лісовою рослинністю за типами лісу та залежно від оптимальності бонітетів і породного складу для соснових типів лісу подано в табл. 6.7, для дубових типів лісу – в табл. 6.9, а для вільхових – в табл. 6.10.

Таблиця 6.7

Розподіл площі земель, вкритих лісовою рослинністю за типами лісу та залежно від оптимальності бонітетів і породного складу для соснових типів лісу

Типи лісу	Оптимальність деревостанів				Всього, га
	за бонітетом		за породним складом
	оптимальний	неоптимальний	з перевагою Сз	інші породи
1	2	3	4	5		6
А1С	2,8	–	2,8	–		2,8
A2C	8,5	171,8	180,3	–		180,3
A3C	1,4	–	1,4	–		1,4

Продовження табл. 6.7

1	2	3	4	5	6
A4C	10,3	1,1	10,3	1,1	11,4
В1ДС	60,6	14,8	75,4	–	75,4
В2ДС	2311,5	476,4	2691,6	96,3	2787,9
В3ДС	950,6	574,7	1126,1	399,2	1525,3
В4ДС	191,8	16,8	111,1	97,5	208,6
В5БС	12,1	18,2	15,6	14,7	30,3
С2ГДС	835,1	766,1	1336,7	264,5	1601,2
С3ГДС	587,6	831,5	471,0	948,1	1419,1
С4ГДС	2,3	3,8	–	6,1	6,1
С5БС	50,0	–	2,5	47,5	50,0
Разом, га	5024,6	2875,2	6024,8	1875,0	7899,8

Виходячи з даних табл. 6.7. робимо висновок, що відповідність деревостанів сосни звичайної, що виступає типотвірною породою до типів лісу становить 76,3%. Але відповідність оптимальному бонітету менша і становить 63,3%.

Для покращення якісного складу лісів важливим є також їх санітарний стан, адже поширення хвороб лісу не сприяє підвищенню продуктивності деревостанів. Для сосни звичайної, як найбільш господарськоцінної породи для даного підприємства найнебезпечнішою недугою виступає коренева губка, що поширена в регіоні. Поширення кореневої губки в соснових насадженнях наведено в табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Розподіл площі деревостанів, уражених кореневою губкою за типами лісу та класами бонітету

Тип лісу	Класи бонітету
	Ia	I	II	III	Разом, га
А2С	-	-	9,1	10,5	19,6
В1ДС	-	6,3	-	-	6,3
В2ДС	60,7	239,4	17,4	0,3	317,8
В3ДС	5,8	25,5	-	-	31,3
С2ГДС	54,6	66,5	-	-	121,1
Разом, га	121,1	337,7	26,5	10,8	496,1

Як бачимо з табл. 6.9 уражені насадження займають досить значну площу, на якій зростають високобонітетні насадження, тому для зниження негативного ефекту, що зможе спричинити коренева губка слід приймати міри для її усунення. Слід відзначити, що за останні роки було ліквідовано осередків спалаху хвороби близько на 150 га площі.

Таблиця 6.9

Розподіл площі земель, вкритих лісовою рослинністю за типами лісу та залежно від оптимальності бонітетів і породного складу для дубових типів лісу

Типи лісу	Оптимальність деревостанів				Всього, га
	за бонітетом		за породним складом
	оптимальний	неоптимальний	з перевагою Дз	інші породи
С2ГД	173,8	247,2	267,1	153,9		421,0
С2ГСД	3,6	23,5	14,8	12,2		27,0
С3ГСД	202,8	105,7	230,4	78,1		308,5
С3ГД	2	2191	930,2	1260,8		2191,0
С4ГСД	6,6	5,8	12,4	–		12,4
С4ГД	–	1,7	–	1,7		1,7
Д2ГД	2	10,3	8,3	4,0		12,3
Д3ГД	80,7	139,2	110,6	109,3		219,9
Д4ГД	70	22,3	6,2	86,1		92,3
Разом	541,5	2746,7	1580,0	1706,1		3286,1

Аналізуючи дані табл. 6.9 варто відзначити, що відповідність деревостанів дуба звичайного до типу лісу становить 63,3%, що є найнижчим показником, порівняно з сосною звичайною та вільхою чорною. Відповідність же насаджень оптимальним бонітетам ще менша і становить 16,8%.

Таблиця 6.10

Розподіл площі земель, вкритих лісовою рослинністю за типами лісу та залежно від оптимальності бонітетів і породного складу для чорновільхових типів лісу

Типи лісу	Оптимальність деревостанів				Всього, га
	за бонітетом		за породним складом
	оптимальний	неоптимальний	з перевагою Вхч	інші породи
С4Вхч	1568,7	650,2	2026,0	193,3		2219,3
С5Вхч	8,5	55,9	15,0	49,4		64,4
Д4Вхч	1,4	14,2	14,0	1,6		15,6
Разом	1578,6	720,3	2055,0	244,3		2299,3

Аналізуючи дані табл. 6.10 варто відзначити, що відповідність деревостанів вільхи чорної до типу лісу становить 89,4%, що є вищим показником, порівняно з сосною звичайною та дубом звичайним. Відповідність же насаджень оптимальним бонітетам дещо менша і становить 68,6%.

Таким чином існує можливість підвищення продуктивності насаджень через проведення на ділянках, зайнятих похідними деревостанами відповідних господарських заходів, зокрема реконструкції, своєчасного проведення рубок догляду, заміні стиглих та перестійних насаджень

Узагальнену кількісну оцінку лісового фонду та якості експлуатаційних лісів подано в табл. 6.11.

Таблиця 6.11

Кількісна оцінка лісового фонду та якості експлуатаційних лісів

№ з.п	Показник		Величина показника для
	поз-наче-ння	назва		експлуата-ційних лісів	лісового фонду в цілому
1.	І1	Індекс лісових земель		0,96	0,93
2.	І2	Індекс земель, вкритих лісовою рослинністю		0,96	0,94
3.	І3	Індекс загиблих насаджень		0	0
4.	І4	Індекс породної структури:		Сз=0,80; Дз=0,80; Вхч=0,95	Сз=0,75; Дз=0,74; Вхч=0,87
5.	Кзп	Критерій зміни порід		0,64	0,71

Розраховані показники І₁, І₂ та І₃, свідчить, що землі лісового фонду використовуються в значній мірі ефективно. Існує досить незначна частка земель, що не використовуються за прямим своїм призначенням. Це стосується як експлуатаційних лісів, так і лісового фонду в цілому.

Критерій зміни порід вказує на помірне за темпом покращання породного складу лісів. Відомо, що значимість практичного вирішення проблеми припинення зміни порід велика. Вона вказує на необхідність регулювання системи лісогосподарських заходів з особливим акцентом на рубках догляду за молодняками у важких умовах для росту основних лісотвірних порід. Покращення проходить також за рахунок того, що досить велику частку експлуатаційного фонду підприємства займають м’яколистяні породи.

Загиблих насаджень в лісовому фонді підприємства не було виявлено.

Беручи до уваги індекс породної структури та критерій зміни порід, потрібно констатувати досить високий потенціал земель, вкритих лісовою рослинністю та можливість інтенсифікації використання лісів підприємства.