2. Методика оцінки структури лісового фонду

Аналіз та оцінку структури лісового фонду об’єкта здійснено за таким алгоритмом. Середні таксаційні характеристики в межах господарських секцій або переважаючих деревних порід визначено за загальновідомими в лісовпорядній практиці формулами.

Під структурою лісового фонду розуміють певний взаємозв’язок і розподіл площі підприємства за категоріями земель, внутрішній розподіл земель, вкритих лісовою рослинністю, та їх запасів у межах класів віку та інших лісівничо-таксаційних показників [6, 11, 16].

Вказаним вимогам може відповідати така структура, при якій у будь-якому за тривалістю інтервалі часу у об’єкті забезпечувалось би рівномірне та максимальне за абсолютним значенням і якістю лісокористування. Таким вимогам відповідають об’єкти з максимальним залісненням земель лісового фонду, переважаючі породи відповідають лісорослинним умовам, продуктивність деревостанів є максимально можливою у даних умовах місцезростання, розподіл насаджень за класами віку рівномірний, відсутні невикористовувані землі.

Необхідна структура лісового фонду, перш за все, визначається цільовим призначенням лісів. Якщо для лісів рекреаційного призначення потрібні різні групи типів лісопаркових ландшафтів високої санітарно-гігієнічної та естетичної цінності, а їх співвідношення регламентується санітарно-гігієнічними нормами, а склад і структура насаджень – вимогами естетики та видом відпочинку. Для експлуатаційних лісів структура лісового фонду повинна забезпечувати отримання максимально можливого запасу деревини потрібної якості та сортиментної структури, а також рівномірне, невиснажливе і максимально можливе в даних лісорослинних умовах користування деревиною [18, 33].

Найважливішими параметрами, які характеризують структуру лісового фонду є: розподіл і співвідношення площ земель різних категорій, породна і вікова структура, середні запаси на одиниці площі насаджень різних класів віку. Продуктивність характеризується породною структурою та запасами деревини на 1 га за класами віку з урахуванням типів лісу, а тому окремо можна не розглядати класи бонітетів. Товарна структура у певній мірі виражається продуктивністю, породною та віковою структурами. Санітарний стан лісів частково відображається відсотком загиблих насаджень.

Оцінювати стан і структуру лісового фонду зручно індексами, які змінюються від «0» до «1». Індекси І₁-І₄ стосуються всього лісового фонду об’єкта.

Індекс лісових земель розраховується за формулою (5.1).

, (5.1)

де s₁ – максимально-можлива площа лісових земель (зараховують існуючі площі лісових земель та нелісові землі, які можуть бути залісненими і не використовуються у господарській діяльності з іншою метою), га; s₂ – фактична площа лісових земель, га; s₀ – загальна площа, га.

Індекс земель, вкритих лісовою рослинністю розраховується за формулою (5.2).

, (5.2)

де s₃ – максимально-можлива площа земель, вкритих лісовою рослинністю (сума площ земель фактично вкритих лісовою рослинністю, незімкнених лісових культур, рідколісся, галявин, загиблих насаджень і зрубів, за винятком площ суцільних зрубів останнього року), га; s₄ – фактична площа земель, вкритих лісовою рослинністю, га.

Індекс загиблих насаджень розраховується за формулою (5.3).

, (5.3)

де s₆ – площа згарищ, вітровалів, відмерлих насаджень від шкідників, хвороб, техногенного забруднення та інших причин, га.

Індекс породної структури розраховується за формулою (5.4).

, (5.4)

де s_7і – площа земель, яка повинна бути зайнятою деревостанами і-ї породи (встановлюється на підставі аналізу даних розподілу переважаючих порід за типами лісу, враховуючи її продуктивність на не своїх типах лісу та потребу в відповідних сортиментах), га; s_8і – фактична площа деревостану з переважанням і-ї породи, га.

Якість відтворення насаджень оцінено виходячи із припущення впливу на породний склад лісів двох взаємопов’язаних процесів – лісовикористання та лісовідтворення. Особливості лісовикористання та лісовідтворення позначаються на покращенні або погіршенні породного складу лісів. Розрізняють три види співвідношень: 1) лісовідтворення перевищує лісовикористання; 2) процеси взаємоврівноважені; 3) лісовикористання перевищує лісовідтворення. У першому випадку спостерігається ймовірне прогнозоване зростання частки м’яколистяних деревних порід у молодняках. В останньому, внаслідок дотримання нормативів, частка м’яколистяних порід у молодняках зменшується.

Синицин С.Г. запропонував об’єктивну кількісну оцінку зміни деревних порід – критерій зміни порід. Цей показник розраховують за формулами (5.5-5.7).

, (5.5)

, (5.6)

, (5.7)

де К_зп – критерій зміни порід; S_см (S_с) – площа стиглих насаджень м’яколистяних порід (загалом), га; S_мм1 (S_мм2) – площа молодняків 1-2 класів для м’яколистяних порід, га; S_м1 – площа молодняків 1 класу (загалом), га.

За формулою (5.6) зважується частка площі молодняків 1 класу щодо площі молодняків 1 і 2 класів м’яколистяних деревних порід. У формулі (5.7) здійснюють зважування частки площі стиглого лісу м’яколистяних деревних порід.

Якщо К_зп менше від одиниці, тоді кажуть про покращання породного складу лісів. Частка м’яколистяних деревних порід зменшується. Якщо величина критерію 10,9, тоді покращання відбувається повільно; 0,80,6 – помірно; 0,5 і менше – швидко. Якщо Кзп більше 1, тоді відбувається погіршення породного складу лісів. Якщо величина критерію 1,11,2, тоді погіршення відбувається повільно; 1,32,0 – помірно; 2,0 і більше – швидко [32, 33].

Для визначення критерію оцінки вікової структури враховують такі вимоги. За допомогою критерію оцінювання нормальності вікової структури лісу можна обґрунтувати доцільність заходів із покращання розподілу площі насаджень за класами віку. Синицин С.Г. пропонує відхилення фактичного розподілу площі насаджень за класами віку від рівномірного оцінити за критерієм ². Максимальна величина ² нормується віком стиглості лісу щодо його рівномірного розподілу. Якщо насадження господарської секції зараховані до одного класу віку, то ² є максимальним. За рівномірного розподілу ² є мінімальним. Нормовану величину (_н²) вираховують за формулою (5.8).

, (5.8)

де _ф², (_м²) – фактичне (максимальне) значення критерію.

Об’єктивну оцінку відхилення фактичного розподілу для господарської одиниці вищого порядку надає його величина, обчислена як середньозважена за окремими господарськими одиницями з врахуванням питомої частки їхньої площі. Зважування критеріїв _ні² здійснено на основі формули (5.9).

, (5.9)

де _н², _ні² – відхилення від рівномірного розподілу відповідно для господарства, загалом, та для кожної господарської секції, зокрема; – питома частка окремої господарської секції в загальній площі господарства.

Індекс запасів деревостанів є інформативним показником продуктивності насаджень та інтенсивності ведення лісового господарства. В процесі розрахунку індексу порівнюють запас наявних деревостанів із запасом нормальних насаджень у даних лісорослинних умовах з урахуванням віку насаджень та їх середнього класу бонітету. Індекс запасів деревостанів розраховують за формулою (5.10).

, (5.10)

де M_1ij – максимально можливий запас стовбурної деревини і-ї переважаючої породи в j-му класі віку, м³/га; M_2ij – середній фактичний запас стовбурної деревини і-ї переважаючої породи в j-му класі віку, м³/га; n_i – кількість класів віку і-ї переважаючої породи.