Львівський коледж Державного університету телкомунікацій
Розглянуто на засіданні циклової комісії обслуговування комп’ютерної техніки протокол № 1 від _31.08_ 2012 р. Голова циклової комісії _____________ Кужій Л.І. |
Затверджую Заступник директора з НВР " 31 " ___08____ 2012 р. __________ Плешівський Я.М. |
|
|
Навчальна практика (за професійним спрямуванням) в частині технічного обслуговування комп’ютерної техніки
Для студентів денної форми навчання
напрям підготовки 6.050903 Телекомунікації
спеціальність 5.05090308 Монтаж, обслуговування та експлуатація апаратних засобів інформатизації
Інструкція до роботи № 6
Форматування НЖМД. Установка та профілактика операційних систем сімейства Windows.
Укладач:
Кащук В. Д.
Львів 2014 р.
Мета:
Ознайомитися з головним завантажувальним записом
Отримати навики форматувати та розбивати НЖМД за допомогою ОС Windows та завантажувального диску Hiren`s Boot CD 9.8
2. Вхідний контроль:
Види форматування.
Різниця між форматуванням низького рівня і логічним форматуванням.
Що таке Hiren`s Boot CD?
Що таке MBR?
За які функції відповідає операційна система?
Яку кількість операційних, антивірусних, офісних систем можна встановити одночасно на один комп’ютер?
Як визначити куди встановлювати програмне забезпечення?
3. Теоретична частина
Головний завантажувальний запис (англ. master boot record, MBR) — це перший фізичний сектор на жорсткому диску або іншому пристрої зберігання інформації, що розбивається на логічні диски (розділи). MBR містить таблицю розділів (partition table) і невеликий фрагмент виконуваного коду. Мета MBR — ще не завантаження ОС, а всього лише вибір «з якого розділу жорсткого диску слід завантажувати ОС». На стадії MBR відбувається вибір розділу диску і нічого більше. Завантаження самої ОС відбувається на більш пізніх етапах. У процесі запуску комп’ютера при завантаженні з жорсткого диску MBR завантажується до пам’яті базовою системою вводу-виводу (BIOS) після закінчення тесту POST (на комп’ютерах архітектури IBM PC зазвичай з адреси 0000:7c00), йому передається управління командою long jump. Для деяких ОС в MBR міститься програма stage1, тобто перший етап завантаження операційної системи, який завантажує програму другого етапу завантаження операційної системи stage2 (іноді в якості stage2 завантажується завантажувальний сектор активного розділу, boot manager або програма авторизації та захисту доступу).
Структура головного завантажувального запису (MBR) Адреса Вміст
0x0000 Код завантажувача
0x018A Чотири 9-байтних записи таблиці основних розділів (IBM- розширення до схеми таблиці розділів MBR)
0x01B8 4-х байтна сигнатура диску (лише у Windows 2000, XP, але не в Windows 95/98 )
0x01BE Чотири 16-байтних записи таблиці основних розділів (тільки схема таблиці основних розділів MBR)
0x01FE 2-х байтна сигнатура MBR (0xAA55)
Форматування складається з двох етапів: фізичного форматування, званого також форматуванням низького рівня (рідше абсолютним), і логічного форматування, званого також форматуванням високого рівня. Багато хто не розуміє, яка різниця між форматуванням низького рівня і логічним форматуванням. Тому при форматуванні жорсткого диска виникає немало питань. А різниця в наступному. При форматуванні низького рівня створюються сектори, в яких зберігатиметься інформація. Крім того, визначаються сектори, непридатні для запису даних, вони позначаються як погані для того, щоб уникнути їх використання.
При логічному форматуванні диск готується для запису файлів в сектори, створені при низькорівневому форматуванні. Для цього створюється завантажувальний запис, розміщений в першому логічному секторі розділу диска, дві копії таблиці розташування файлів (FAT), в якій зберігаються номери доріжок і секторів, що зберігають файли, а також кореневий каталог. Крім того, на даному етапі диску може бути привласнене ім'я.
Високорівневе форматування підрозділяється на повне і швидке. Швидке припускає тільки очищення таблиць файлових систем, які являють собою своєрідні каталоги розміщення файлів. Повне форматування (верифікація), крім знищення інформації, що знаходиться в таблицях, включає в себе і пошук битих блоків та їх заміну на робочі. Існує кілька способів форматування. Форматування гнучких дисків відбувається трохи інакше. В цьому випадку фізичне і логічне форматування проводяться утилітою FORMAT за один прохід.
Типи програмного забезпечення. Сукупність програм і супроводжуючої їх документації, призначені для рішення завдань на ПК, називається програмне забезпечення (ПЗ) (software). Програмне забезпечення ділиться на системне й прикладне. Програмне забезпечення, необхідне для керування комп’ютером, для створення й підтримки виконання інших програм користувача, а також для надання користувачеві набору всіляких послуг, називається системним програмним забезпеченням (system software). Системне програмне забезпечення можна класифікувати в такий спосіб: операційні системи, сервісні системи, програмно-інструментальні засоби й системи технічного обслуговування. У наборі системних програмних продуктів головне місце займають ОС (operating system).
Операційна система (ОС) – сукупність програм, які керують роботою всіх пристроїв ПК і процесом виконання ПП. ОС бере на себе виконання таких операцій, як контроль працездатності обладнання ПК; виконання процедури початкового завантаження; керування роботою всіх пристроїв ПК; керування файловою системою; взаємодія користувача із ПК; завантаження й виконання прикладних програм; розподіл ресурсів ПК, таких, як оперативна пам’ять, процесорний час і периферійні пристрої між прикладними програмами.
Головними відмінними рисами сучасних ОС є:
багатозадачність – здатність забезпечувати виконання декількох програм одночасно;
розвинутий графічний користувацький інтерфейс;
використання всіх можливостей, які надаються сучасними мікропроцесорами;
стійкість у роботі й захищеність;
повна незалежність від апаратури ( підтримка всіх видів дисплеїв і принтерів);
сумісність із усіма видами додатків, розробленими для MS-DOS.
До числа таких ОС насамперед відносяться: Windows 9х фірми MS, Windows NT (NT – New Technology – „нова технологія”) фірми MS, OS/2 War фірми IBM, операційні системи сімейства UNIX.
Сервісні системи розширюють можливості ОС, надаючи користувачеві, а також виконуваним програмам набір різноманітних додаткових послуг. До сервісних систем відносять оболонки, утиліти й операційні середовища.
Оболонка операційної системи – це програмний продукт, що робить спілкування користувача з комп’ютером більш комфортним. У зв’язку з недосконалістю користувацького інтерфейсу операційних систем сімейства DOS було розроблено кілька операційних оболонок. Найбільшу популярність серед користувачів ПК одержала операційна оболонка Norton Commander, створена компанією Peter Norton Computing.
Утиліти – це службові програми, які надають користувачеві ряд додаткових послуг. Під утилітами розуміють спеціальні системні програми, з потужністю яких можна як обслуговувати саму ОС, так і готувати для роботи носії даних, виконувати перекодування даних, здійснювати оптимізацію розміщення даних на носії і про переводити деякі інші роботи, пов’язані з обслуговуванням обчислювач ний системи. До утиліт слід віднести і програму розбиття накопичувача на магнітних дисках на розділи, і програму форматування, і програму перенесення основних системних файлів самої ОС. Також до утиліт відносяться і відомі комплекси програм від фірми Symantec, що носять ім’я Пітера Нортона (творця цієї фірми і співавтора популярного набору утиліт для перших IBM PC). Природно, що утиліти можуть працювати тільки у відповідному операційному середовищі.
До утиліт відносять наступні програмні засоби: дискові компресори; дискові дефрагментаторы; програми резервного копіювання даних; архіватори; програми, оптимізуючі використання оперативної пам’яті; програми захисту й відновлення даних; антивірусні програми й ін. Розходження між операційними оболонками й операційними середовищами досить умовні. У ряді літературних джерел вони стерті, тому що операційне середовище має всі ознаки оболонки, за винятком того, що остання не формує нового середовища виконання програм. Це є функцією лише операційної системи. У свою чергу, операційне середовище не можна назвати операційною системою, тому що вона не може функціонувати самостійно. Виходячи із цього операційне середовище можна назвати повнофункціональною надбудовою над ОС. Найбільш відомими операційними середовищами є системи Windows 3.1 і Windows for Workgroups (Windows для робочих груп), які функціонують поверх DOS, при цьому Windows for Workgroups є мережевим розширенням Windows 3.1.
Операційні системи. На сьогодні найпоширенішими ОС для ПК, робочих станцій і серверів є наступні: UNIX, MS DOS, OS/2, WINDOWS, LINUX, MAC, VAX/VMS.
Операційна система WINDOWS. Найпоширенішою ОС для ПК є WINDOWS, створена фірмою Microsoft. На сьогодні WINDOWS поряд з IBM-сумісними ПК є одною з найпоширеніших технологічних платформ. WINDOWS у версіях WINDOWS-95, WINDOWS-98, WINDOWS-2000 - це 32 розрядна багатозадачна ОС.
В цій ОС використовуються:
1) робочі вікна, призначені для різних ПП;
2) випливаючі вікна повідомлень програми і отримання реакції користувача,
3) діалогові вікна, через які здійснюється основний ввід інформації в програму.
Яскравою зовнішньою ознакою WINDOWS є багатовіконний графічний інтерфейс. Вікно - це частина екрану монітора, яка є полем дії програми. Відображення вводу управляючих команд і інформації в програму, а також вивід зображень і даних з неї відбувається через вікно. Для позначення об’єктів, програм, операцій, опцій вибору використовуються піктограми. Піктограми - це графічні символи, які асоціативно нагадують те, що вони позначають.
Поряд з графічним інтерфейсом важливою рисою WINDOWS є багатозадачність. Одночасно можуть виконуватися декілька різних програм або копій однієї і тої ж програми. Наприклад, користувач може одночасно використовувати текстовий процесор, базу даних, програму для графічного представлення даних і електронні таблиці.
Сучасні версії Windows реалізують механізм віртуального простору. Його суть полягає в тому, що користувачу надається віртуальний (можливий, але реально не існуючий) адресний простір, що визначається 32-х розрядною довжиною адреси (4 Гбайти) розміщення в пам’яті комп’ютера. В той же час фізична ОП може бути значно меншою (одиниці - десятки Мбайт). Інформація, що не поміщається в фізичній ОП, знаходиться на дисковому запам’ятовуючому пристрої.