1. Порівняйте «відкриті» і «закриті» системи.

Закрита система (closed system) - система, ізольована від зовнішнього середовища, елементи якої взаємодіють тільки один з одним, не маючи контактів з зовнішнім середовищем.

Відкрита система (open system) - система, яка взаємодіє з навколишнім середовищем в якому-небудь аспекті: інформаційному, енергетичному, матеріальному і т. д. Всі організації є відкритими системами, що їх виживання залежить від зовнішнього світу. Організація обмінюється з зовнішнім середовищем через проникні межі енергією, інформацією, матеріалами. Відкрита система не є самообеспечивающейся, так як залежить від енергії, інформації і матеріалів, що надходять ззовні. Крім того, відкрита система має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і повинна робити це для того, щоб продовжити своє функціонування.

Організація як складна система складається з великих складових частин, які називаються підсистемами. Підсистеми можуть, у свою чергу, складатися з більш дрібних підсистем. Оскільки всі вони взаємозалежні, неправильне функціонування навіть найменшої підсистеми може вплинути на систему в цілому. Тому робота кожного працівника і кожного відділу в організації дуже важлива для успіху всієї організації.

2. Визначте поняття «адаптація» при використанні біотехнічних систем.

При біонічних дослідженнях живих систем увагу дослід- вачів акцентується на постійному обміні інформацією не тільки між макросистемой і ВнС, але і на безперервній адаптації окремих органів і підсистем цілісного організму один до одного. Цим властивістю (внутрішньої адаптацією) пояснюється висока функціональна надійність живих організмів. В якості прикладу можна навести пристосування внутріш- них органів до патологічних змін пов'язаних з ними фізіологи- чних систем організму і т. д. У БТС внутрішня адаптація забезпечується обміном інформацією між технічними і біологічними елементами системи. Як теоре- історичний, так і прикладні аспекти цієї проблеми представляють собою працю- ві завдання. Справа в тому, що жива частина системи повинна безперервно отримувати інформацію про стан ВнС, характер поставленої перед БТС задачі та її динамічних змінах, стані пов'язаних з нею технічних елементів системи. При цьому вся інформація, що надходить на біологічний елемент, повинна бути представлена в адекватній формі, зручною для сприйняття та достатньої для побудови концептуальної моделі ситуації, на базі якої може бути скориговано алгоритм або режим дії біологічного елемента або цілісного організму, є ланкою БТС. При дотриманні цих принципів синтезу БТС поставлена задача досить коректно може бути вирішена завдяки пристосованості і адаптивності БО. Однак ще більш складною є задача адаптації технічних елементів системи, їх сукупності та режиму функціонування до стану пов'язаних з ними систем і органів живого організму. Вона вирішується шляхом створення системи безперервної (поточної) діагностики стану організму - самостійної автоном- 49 ной діагностичною системою або підсистемою контуру діагностики і нормалізації станів.