- •Поняття банківської системи держави
- •2.Функції банківської системи як самостійної банківської структури
- •3.Специфічні риси, які характерні для банківської системи
- •4.Започаткування банківської справи у Європі.
- •5.Поява банківської діяльності в Україні. Реформа 1861 року
- •6.Проблеми банківської системи України під час Першої світової війни.
- •7.Розвиток банківської системи україни в радянський період
- •9. Шляхи створення центральних банків. Виникнення перших центральних банків.
- •10. Основні функції центральних банків
- •11. Створення та організація банківської системи України
- •12. Функції та операції нбу
- •13. Кризові ситуації з якими зіткнулась Україна за роки незалежності. Оцінка дій нбу під час фінансових та економічних криз.
- •14. Основні принципи побудови нбу
- •15. Характеристика банківської системи України
- •16. Сутність грошово кредитної (монетарної) політики нбу
- •17.Цілі грошово кредитної політики
- •18. Характеристика основних інструментів грошово кредитної політики нбу
- •19. Поняття фінансових посередників
- •20. Місце банківської системи у економічній системі країни
- •22. Послуги які має право надавати банк згідно зу «про банки і банк д.»
- •24. Основні принципи діял. Комерц банків. Види комерц. Б.
- •25. Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності
- •27. Формування доходів банку
- •28. Фін. Витрат банку. Розрах. Прибутку банку
- •Розрахунок показників прибутковості банку
- •29. Основи організації грошових розрахунків
- •30. Порядок оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків
- •31. Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика
- •32. Порядок відкриття рахунків у банках
- •33. Міжбанківські кориспонденські відносини
- •34. Організація готівкових грошових розрахунків
- •35. Склад та характеристика ресурсів комерційного банку
- •36. Поняття власного капіталу банку
- •37. Формування власного капіталу банку
- •38. Характеристика залученого капіталу комерційного банку
- •39. Порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку
- •40. Розрахунок простих та складних відсотків
- •41.Управління ресурсами комерційного банку
- •42. Банківський кредит
- •43. Класифікація банківських кредитів
- •44. Умови та порядок укладення кредитної угоди
- •45. Захист від кредитного ризику
- •46. Нарахування відсотків за кредитами
- •47. Формування резерву
- •48. Методи кредитування клієнтів банку
- •49. Форми позичкового рахунку
- •50. Кредити, пов'язані з вексельним обігом
- •51 Кредити під заставу цінних паперів
- •52 Іпотечне кредитування
- •53Лізингове кредитування
- •54 Сільськогосподарський кредит
- •55Споживчий кредит
- •56Консорціумний кредит
- •57 Бáнківські інвест́иції
- •58 Інвестиції
- •59 Довгострокове кредитування інвестиційних проектів
- •60. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів
- •61. Емісійні операції комерційних банків
- •63. Управління портфелем цінних паперів банку
- •64. Посередницькі операції комерційних банків на фондовому ринку.
- •65. Поняття зовнішньоекономічного контракту.
- •66 Валютне котирування
- •67 Міжнародні розрахунки
- •69 Посередницькі операції ком банків з іноз валютою
- •70 Поняття іноз валюти і вал. Операцій
- •71. Валютна позиція банку
- •72. Касові та строкові валютні операції
- •74. Декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу банку
- •75. Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:
- •76. Аналіз дюрації
- •77. Стратегії управління валютним ризиком банку
- •78. Сутність фін аналізу
- •79. Аналіз фін стану банку
- •80. Аналіз фін результату діяльності
- •82. Нормативи регулювання
65. Поняття зовнішньоекономічного контракту.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контр- агентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється Законом.
Найбільш поширеним у міжнародній практиці є контракт купівлі-продажу, предметом якого є майно.
Договір купівлі-продажу вважається міжнародним, якщо на момент його укладення комерційні підприємства покупця та продавця перебувають у різних державах.
Пропозиція укласти договір називається офертою, а сторона яка її зробила, — оферентом. Прийняття пропозиції чи згода укласти договір називається акцептом, а сторона, яка прийняла пропозицію, — акцептантом. Пропозиція про укладення договору визнається офертою, якщо вона достатньо визначена і виявляє намір оферента бути зв’язаним умовами оферти в разі акцепту. Оферта вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначений товар і прямо чи непрямо встановлюється кількість і ціна або передбачається порядок їх визначення. Пропозиція, адресована невизначеному колу осіб, розглядається тільки як запрошення робити зустрічні оферти, якщо інше прямо не вказано особою, яка зробила пропозицію. У зв’язку з цим виокремлюють два види оферти: тверда і вільна.
У міжнародній торгівлі виділяють три основних види операцій купівлі-продажу:
Експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі).
Реекспорт (реекспорт товарів) — продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
Імпорт (імпорт товарів) — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з увезенням або без увезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до Закону та інших законів України та/або закону країни укладення договору (контракту). Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, складаючи текст зовнішньоекономічного договору (контракту), мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі ГК, Законом та іншими законами України.
