- •Поняття банківської системи держави
- •2.Функції банківської системи як самостійної банківської структури
- •3.Специфічні риси, які характерні для банківської системи
- •4.Започаткування банківської справи у Європі.
- •5.Поява банківської діяльності в Україні. Реформа 1861 року
- •6.Проблеми банківської системи України під час Першої світової війни.
- •7.Розвиток банківської системи україни в радянський період
- •9. Шляхи створення центральних банків. Виникнення перших центральних банків.
- •10. Основні функції центральних банків
- •11. Створення та організація банківської системи України
- •12. Функції та операції нбу
- •13. Кризові ситуації з якими зіткнулась Україна за роки незалежності. Оцінка дій нбу під час фінансових та економічних криз.
- •14. Основні принципи побудови нбу
- •15. Характеристика банківської системи України
- •16. Сутність грошово кредитної (монетарної) політики нбу
- •17.Цілі грошово кредитної політики
- •18. Характеристика основних інструментів грошово кредитної політики нбу
- •19. Поняття фінансових посередників
- •20. Місце банківської системи у економічній системі країни
- •22. Послуги які має право надавати банк згідно зу «про банки і банк д.»
- •24. Основні принципи діял. Комерц банків. Види комерц. Б.
- •25. Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності
- •27. Формування доходів банку
- •28. Фін. Витрат банку. Розрах. Прибутку банку
- •Розрахунок показників прибутковості банку
- •29. Основи організації грошових розрахунків
- •30. Порядок оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків
- •31. Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика
- •32. Порядок відкриття рахунків у банках
- •33. Міжбанківські кориспонденські відносини
- •34. Організація готівкових грошових розрахунків
- •35. Склад та характеристика ресурсів комерційного банку
- •36. Поняття власного капіталу банку
- •37. Формування власного капіталу банку
- •38. Характеристика залученого капіталу комерційного банку
- •39. Порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку
- •40. Розрахунок простих та складних відсотків
- •41.Управління ресурсами комерційного банку
- •42. Банківський кредит
- •43. Класифікація банківських кредитів
- •44. Умови та порядок укладення кредитної угоди
- •45. Захист від кредитного ризику
- •46. Нарахування відсотків за кредитами
- •47. Формування резерву
- •48. Методи кредитування клієнтів банку
- •49. Форми позичкового рахунку
- •50. Кредити, пов'язані з вексельним обігом
- •51 Кредити під заставу цінних паперів
- •52 Іпотечне кредитування
- •53Лізингове кредитування
- •54 Сільськогосподарський кредит
- •55Споживчий кредит
- •56Консорціумний кредит
- •57 Бáнківські інвест́иції
- •58 Інвестиції
- •59 Довгострокове кредитування інвестиційних проектів
- •60. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів
- •61. Емісійні операції комерційних банків
- •63. Управління портфелем цінних паперів банку
- •64. Посередницькі операції комерційних банків на фондовому ринку.
- •65. Поняття зовнішньоекономічного контракту.
- •66 Валютне котирування
- •67 Міжнародні розрахунки
- •69 Посередницькі операції ком банків з іноз валютою
- •70 Поняття іноз валюти і вал. Операцій
- •71. Валютна позиція банку
- •72. Касові та строкові валютні операції
- •74. Декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу банку
- •75. Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:
- •76. Аналіз дюрації
- •77. Стратегії управління валютним ризиком банку
- •78. Сутність фін аналізу
- •79. Аналіз фін стану банку
- •80. Аналіз фін результату діяльності
- •82. Нормативи регулювання
53Лізингове кредитування
Під лізингом розуміють довготермінову оренду машин і обладнання або договір оренди машин і обладнання, куплених лі- зингодавцем для лізингоодержувача з метою виробничого використання при збереженні права власності на них за лізинго- давцем на весь термін договору.
Лізинг можна розглядати як специфічну форму фінансування вкладень в основні фонди при посередництві спеціалізованої лізингової компанії, яка здійснює придбання майна для третьої особи і віддає йому в оренду на довготерміновий період. У цьому разі лізингова компанія фактично кредитує лізингоодержувача. Тому лізинг розглядається як кредит, який надається у товарній формі лі- зингодавцем лізингоодержувачу. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають: кредитором — лізингодавець, позичальником — лізингоодержувач.
Об’єктами лізингу можуть бути: машини та обладнання; засоби обчислювальної техніки; транспортні засоби; виробничі будівлі і споруди та інші основні фонди. До об’єктів лізингу не належать: об’єкти оренди державного майна; земельні ділянки та інші природні об’єкти.
Класичному лізингу притаманний тристоронній характер відносин між лізингодавцем, лізингоодержувачем і постачальником.
Постачальник лізингового майна — це суб’єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини та обладнання і передає власне майно, яке є об’єктом лізингу.
Лізингодавець — це суб’єкт підприємницької діяльності, який передає об’єкт лізингу згідно з договором.
Лізингоодержувач — це суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує об’єкт лізингу за договором.
Лізингодавцями можуть бути: лізингові компанії; комерційні банки; виробники машин, устаткування, обладнання; державні і місцеві органи влади.
Лізингоодержувачами є юридичні й фізичні особи.
До категорії продавців майна належать: виробники машин, устаткування і обладнання; оптово-збутові організації; торговельні фірми; власники майна та інші учасники лізингової угоди.
Розрізняють два види лізингу: оперативний і фінансовий.
Оперативний лізинг — це лізингова угода, при якій витрати лі- зингодавця, пов’язані з придбанням та утриманням об’єктів, що здаються в лізинг, не покриваються орендними платежами впродовж одного лізингового контракту.
Фінансовий лізинг — це лізингова угода, яка передбачає впродовж періоду своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість обладнання або більшу її частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.
Лізингові відносини ґрунтуються на лізинговій угоді. Механізм укладання та реалізації лізингової угоди такий. Агропромислове підприємство з метою одержання потрібних машин чи обладнання в лізинговій компанії чи банку подає до них заявку на лізинг, в якій зазначається найменування обладнання, постачальник (підприєм- ство-виробник), тип, марка, ціна, термін користування обладнанням або іншим майном, в якому орендар має потребу. В заявці також наводяться дані, що характеризують виробничу і фінансову діяльність лізингоодержувача. Такими даними є: загальні відомості про підприємство (найменування, адреса, обсяг основних і оборотних засобів тощо); характер основної діяльності (вид продукції, що виробляється, дані про експортну діяльність); наявність використовуваного на підприємстві обладнання, у тому числі власного та орендованого; призначення обладнання, в якому лізингоодержувач має потребу.
До заяви додається: нотаріально засвідчений бізнес-план (економічне обґрунтування); копії установчих документів; бухгалтерський баланс; звіт про використання прибутку; інші документи на вимогу лізингодавця.
Лізингодавець оцінює платоспроможність агропромислового підприємства. Після схвального висновку лізингодавець доводить до відома лізингоодержувача загальні умови лізингового контракту, а постачальник обладнання інформується про його намір придбати обладнання. Далі лізингоодержувач узгоджує ціну з постачальником обладнання, а у разі потреби перевіряє надійність та ефективність об’єкта угоди. Лізингоодержувач, ознайомившись із загальними умовами лізингової угоди, надсилає лізингодавцю листа з підтвердженням — зобов’язанням з підписаним примірником загальних умов контракту, додавши до нього бланк замовлення на обладнання. Цей документ заповнює фірма-постачальник і візує лізинго- одержувач.
Після отримання перерахованих документів, лізингоодержувач підписує замовлення і надсилає його постачальнику обладнання.
Замість бланка замовлення може використовуватись договір ку- півлі-продажу обладнання, який укладається постачальником і лізинговою фірмою, або наряд на постачання, в якому зазначаються загальні умови поставки. Постачальник обладнання відвантажує його лізингоодержувачу, який бере на себе обов’язки з приймання обладнання. Постачальник, як правило, здійснює монтаж і введення в експлуатацію об’єкта угоди. Після закінчення роботи складається протокол приймання, який засвідчує фактичну поставку обладнання, його монтаж і введення в дію без претензій до постачальника. Протокол прийому підписують усі учасники лізингової операції і лізингодавець сплачує вартість об’єкта угоди постачальнику.
Отже, лізингова угода передбачає оформлення таких документів:
1. Акт приймання-передачі об’єкта лізингу в експлуатацію.
2. Лізинговий договір між лізингодавцем і лізингоодержувачем.
3. Договір купівлі-продажу або наряд на постачання об’єкта угоди.
4. Договір на технічне обслуговування майна, якщо воно здійснюється лізингодавцем.
Важливою умовою лізингової угоди є лізингова плата. Лізингова плата — це ціна користування об’єктом лізингу. До лізингової плати належать: амортизаційні відрахування; сума відсотків; винагорода лізингодавця; страхові платежі та інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Останнім часом лізингові відносини набувають подальшого розвитку. Створено державний лізинговий фонд, кошти якого спрямовуються переважно в сільськогосподарське машинобудування. Вироблена техніка передається на умовах лізингу машино- технологічним станціям і аграрним підприємствам. Створюються лізингові компанії при деяких комерційних банках. Практика свідчить, що багато підприємств має потребу у залученні машин, обладнання та іншої техніки на умовах лізингу. Це важливо для сільськогосподарських підприємств, які мають відчутний дефіцит коштів для фінансування капітальних вкладень, а лізинг може значно поліпшити оновлення основних фондів. Надання лізингових послуг необхідне селянським (фермерським) господарствам у зв’язку з їхніми невеликими розмірами та обмеженими фінансовими можливостями.
