3.3 Будова шкірних залоз

Потові залози - glandulae sudoriferae - є характерними структурами шкіри. За будовою це прості трубчасті залози, їх секрет – піт - багатий на білки і не містить глікогену. Розміщені в глибоких шарах дерми, інколи в підшкірній основі. Протоки залоз відкриваються у фолікул волосини чи на поверхню шкіри. Іноді є розгалуженими, що пов'язано з їх активною функцією (бегемот, ведмідь, вівця). Найбільше потових залоз на носі, губах, пахвинних ділянках, мякушах, у вівці - знизу на хвості. Слабко розвинуті потові залози у кози, кроля, гризунів, немає у китоподібних, крота), у кішки лише в ділянці рота, в м'якушках. Потові залози виводять надлишок води, сечовини, солей та інші продукти обміну, лікарські речовини. У коня піт містить білок (2-5 %).

Сальні залози - glandulae sebaceae - розміщені у верхніх шарах дерми, відкриваються у фолікул волосини і рідко - на поверхні шкіри. Секретом залоз є шкірне сало - sebum, яке захищає волосся від намокання, висихання і, завдяки кислій реакції, від дії мікроорганізмів. Сало виділяється рідким і на поверхні шкіри загустіває. Під час його розкладання утворюються леткі жирні кислоти з характерним запахом. Немає їх у шкірі носогубного дзеркала, рила, в м'якушах і сосках вим'я корови; у людини - в шкірі долонь і підошов. Зовсім немає у китоподібних і лінивця. Найбільші сальні залози у коня й собаки, найменші - у свині. У овець змішується з потом і називається жиропотом, з якого в подальшому виробляють ланолін (основу для мазей).

Найбільших розмірів залози досягають при настанні статевої зрілості. У самок розвинуті краще, ніж у самців, у диких тварин - краще, ніж у свійських.

Будова молочних залоз - glandulae lactiferae - властиві лише ссавцям і вини­кли у зв'язку з необхідністю годувати новонароджених, які самостійно не можуть вживати їжу дорослих.

Мал. Схема будови вимені корови:

А - сполучнотканинна основа (сегмен­тарний розріз); Б - окрема ділянка па­ренхіми; В - судини і нерви вимені (задня частка розрізана сагітально);

1 - дійка; 2 - залозиста частина молочного синуса; 3 - шкіра частки вимені;

4 - молочна протока; 5 - молочні альвеоли; 6 - міоепітелій і залозисті клітини;

7 - поверхнева фасція вимені (чорним кольором показано інтерстиціальну сполучну тканину); 8 - жирова тканина;

9 - жовта оболонка (фасція) живота;

10 - сухожильна пластинка зовнішнього косого м'яза живота; 11 - прямий м'яз живота; 12 - пристінний листок очеревини; 13 - сухожильна пластинка поперечного м'яза живота;

14 - сухожильна пластинка внутрішнього косого м'яза живота;

15 - статевостегновий нерв; 16 рецептори дійки; 17 - зовнішні соромітні артерія і вена; 18 - виносні лімфатичні судини;

19 - лімфовузол молочної залози (надвим'я-ний); 20 - промежинний нерв; 21 - молочне дзеркало; 22 - приносні лімфатичні судини; 23 - дійкова протока (канал) з дійковим отвором;

24 - підшкірна черевна вена

Цікаво, що під час годівлі молоком виникають специфічні зміни не лише у самок, а й у новонароджених: збільшення розмірів язика (хижаки), прискорений ріст передніх кінцівок (гризуни), розвиток м'язів губного апарату (людина).

Молочні залози є похідним потових. У процесі еволюції залози групуються і розміщуються парами вздовж черевної стінки. Висмоктування молока малям сприяє розвитку сосків (у більшості сумчастих соски з'являються на період ссання, а потім редукуються). Кількість залоз (сосків) залежить від кількості народжуваних. Залежно від умов життя, коли ссання неможливе, самка впорскує молоко малюку (китоподібні).

Молочні залози закладаються в обох статей, але досягають повного розвитку лише у жіночої і функціонують періодично. Секрет, що виділяється залозами, - молоко (lac) - має високі поживні властивості, необхідні для організму. Спостерігається зворотна залежність між кількістю білка в молоці і строком подвоєння маси новонародженого. Наприклад, подвоєння маси у кози настає через 20 днів (5 % білка), у собаки — через 8 (9,2 %).

У тварин виділяється різна кількість молока, особливо багато його може бути у корови - до 111 кг за добу (27674кг за рік). Для виділення 1 кг молока через вим'я корови проходить близько 450-500 л крові.

У тварин спостерігається різна кількість молочних залоз (1-8, іноді 10 пар), а гризуни навіть 25. Молочні залози розміщуються у вигляді однієї пари в ділянці грудної стінки (слон, китоподібні, примати) або в ділянці між стегнами (кобила, жуйні). В останньому випадку їх називають вим'ям - uber. Молочні залози, розміщені по нижній частині черевної і грудної стінок, утворюють множинне вим'я - ubera (хижаки, свиня, гризуни). Різна буває і кількість соскових каналів у соску: один (корова, вівця, коза), два-три (кобила, верблюдиця, самка оленя, свиня), 4-6 (кішка), 6–12 (сука), 10–15 (кролиця).

Отже, у вівці, кози – 1 пара молочних залоз, кожна - по 1 дійці, 1 молочній цистерні, 1 дійковому каналу; у кобили - 1 пара молочних залоз, кожна - по 1 дійці, в якій по 2 молочних цистерни, 2-3 дійкові канали; у свині – 5-8 пар молочних залоз, кожна залоза по 1 дійку, по 2-3 дійкових канали; у собаки – 4-5 пар молочних залоз (пакетів), у кожному соску по 6-20 молочних канальців, молочних цистерн немає.

Вим'я корови складається з 2 пар молочних горбків, що лежать у пахвинній ділянці, між стегнами. Вимя має основу, прикріплену до черевної стінки підвішуючим апаратом (поверхневою і глибокою фасціями та підвішуючою зв'язкою вим'я), тіло і 2 чи більше пар дійок. Шкіра на задній поверхні вимя утворює молочне дзеркало, нижня частина – дно вимені. Зовні вкрите тонкою еластичною шкірою з ніжним волоссям.

Вимя – це паренхіматозний орган, має паренхіму (залозистої тканини) і строму (сполучнотканинної основи). У лактуючих тварин паренхіми значно більше, ніж строми. З віком залозиста тканина атрофується і заміщується сполучною й жировою. Строма вим'я включає сполучнотканинно-жирову капсулу, яка віддає в глибину вим'я перекладки - trabeculae, які ділять залозу на часточки. Паренхіма вим'я складається з окремих часточок - lobuli, що мають особливу систему розгалуження трубочок і альвеол, вистелених залозистим епітелієм, здатним виробляти секрет - молоко. Секрет по вивідних канальцях переходить у молочні канали, далі у молочні ходи і збирається у молочній цистерні. Із соскової частини починається сосковий канал, який відкривається отвором на верхівці соска. На верхівці соска навколо соскового отвору знаходиться м'яз-стискач соска - m. sphincter papillae.

Розрізняють форми вим’я:

1-ванноподібне

2-чашоподібне

3-округле

4-козяче.

Дійки за формою бувають:

1-циліндричні

2-конічні

3-пляшкоподібні

4-грушоподібні.

8