83. Провал серпневого перевороту 1991 р. В срср. Відродження незалежності Української держави. Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) та його історичне значення.

19 серпня 1991 р. у Москві розпочався так званий "серпневий переворот". Було створено антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, або ГКЧП — російська абревіатура).Заколотники ставили за мету зберегти старий режим і не допустити укладення нового союзного договору незалежних держав, призначеного на 20 серпня 1991 р.

84. Конституція 1996 р, її редакції та значення у справі подальшої розбудови державності України. Робота Конституційної комісії у 2011-2013рр.

Чинна Конституція України пройшла складний шлях становлення і розвитку.

Конституція України 1996 р. стала першою загальновизнаною у всьому світі вітчизняною конституцією незалежної Української держави, що визначила основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації та функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування та правовий захист Конституції. На відміну від Конституції Пилипа Орлика 1710р., Конституції УНР 1918 р. та низки українських радянських конституцій, чинна Конституція України ефективно діє впродовж 10-ти років самостійного і незалежного існування нашої держави.

Історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін умовно можна поділити на три основних періоди: перший період (1991-1996 роки) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України 1996 p.; другий період (1996-2004 роки) став періодом реалізації Конституції України 1996 р,; третій період (2004/2005 роки - донині) позначився процесом внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційною реформою), масштабною конституційною кризою 2007-2009 років і пошуком легітимних шляхів системного оновлення Основного Закону.

Після того як Україна була визнана суверенною державою та повноцінним суб'єктом міжнародно-правових відносин більшістю країн світу. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування молодої незалежної держави.

85. Соціально-економічний розвиток України наприкінці 90-х - 2013 рр.

У 1999 р. уперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння ВВП. Якщо спад ВВП у 1996 р. становив 10%, то в 1997 р. - 3,3%. У жовтні 1999 р. вперше за останнє десятиріччя було отримано приріст ВВП у порівнянні з жовтнем 1998 р. на 2,8%.

Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3%. Принципове значення у цьому мали темпи зростання виробництва товарів народного споживання, в т. ч. непродовольчих товарів. Зростання випуску промислової продукції було зафіксовано у 21 регіоні. На 7,5% зросли обсяги житлового будівництва. Намітилася позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України.

Досягнуто відносно низького рівня інфляції та здійснено подолання штучно утримуваної впродовж 1996-1997 рр. надмірної ревальвації валютного курсу гривні, демонтаж фінансової піраміди, поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності.

Практично у всіх галузях промисловості сформувалися "точки зростання". Це підприємства, що виробляли потрібну ринкові конкурентоспроможну продукцію. Приклад тому - харчова та деревообробна промисловість, де обсяги виробництва за 1999 р. зросли відповідно на 7,8% і 23,6%. Такі ж "точки зростання" сформувалися і в окремих галузях машинобудування, у т. ч. і тих, що пов'язані з виробництвом високотехнологічної продукції.

Сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші системи, що у своїй сукупності визначають економічну інфраструктуру нашої держави. Вагомим здобутком стало проведення у 1996 р. грошової реформи, забезпечення відносної валютної стабілізації.

Сформовано базові засади багатоукладної економіки. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності, утвердженні механізмів приватної власності, розширенні корпоративного та приватного секторів економіки. Станом на 1 січня 2000 р. форму власності змінили 66,7 тис. об'єктів, зокрема з 1994 по 1999 рр. - 63,1 тис. Понад 70% загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах.

Здійснено відчутні заходи щодо лібералізації господарських зв'язків. В Україні утверджено ринковий механізм ціноутворення, здійснено непростий перехід до світових цін, запроваджено ліберальний режим зовнішньої торгівлі. Вирішення цих завдань забезпечило подолання хронічної дефіцитності національної економіки, товарну насиченість ринку.

В економіці утвердилися основи ринкової інфраструктури. На кінець 1999 р. в Україні було зареєстровано 203 комерційні банки, 1330 інвестиційних компаній та фондів, 2250 аудиторських фірм, 262 страхових компаній, 340 бірж, 390 кредитних спілок. Відбулося становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків.

Однією з найбільш прогресивних в українській економіці виявилася сфера зовнішньоекономічної діяльності: з 1993 по 1999 р. частка експорту товарів та послуг у структурі ВВП зросла з 26% до 53%. Експорт зростав значною мірою за рахунок вивезення товарів та послуг у країни далекого зарубіжжя. їхня частка у 1999 р. склала 64%. З 1996 р. Україна забезпечила в зовнішньоторговельному обороті позитивне сальдо. Із 484 млн. дол. у 1994 р. до 3248 млн. дол. у 1999 р. зросли прямі іноземні інвестиції. У 2000 р. експорт товарів та послуг збільшився на 18,8%, а імпорт, відповідно, на 18,2%.

Наведені показники є свідченням того, що Україна робила реальний крок виходу із затяжної кризи, що на практиці реалізовувалася модель відкритої конкурентної економіки. Водночас, попри певні позитивні тенденції, соціально-економічна ситуація в Україні залишається складною і неоднозначною.