24.Неформалізовані джерела права.

Неформалізовані джерела - різні нормативні форми, що за своєю природою є звичаями.

I)Правовий звичай –  санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій.

Ознаки: 1) тривалість існування. 2)санкціоновані державою. 3)неписані форми.

Види звичаїв:

1)Ті які допомагають тлумачити норми законів.

2)Звичаї які застосовуються у разі прогалин в законі.

3)Звичай який виступає проти закону.

II)Релігійні джерела права -акт , документ , що містить церковний канон який санкціонований і забезпечується державою.

25. Референдум: поняття та види.

Референдум – народне обговорення і опитування.

Види референдумів:

1) за територією проведення:

- загальнодержавний - проводиться на території всієї держави;

- місцевий - проводиться на території АРК або певної адміністративно-територіальної одиниці;

2) за правовою силою рішень:

- імперативний - рішення має вишу юридичну силу, є обов'язковими до виконання;

- консультативний - рішення має дорадчий характер, тому не є обов'язковим при вирішенні питань місцевого чи загальнодержавного значення;

3) запідставами проведення:

- обов'язковий - рішення має бути прийняте тільки на референдумі;

- факультативний - рішення може бути прийняте або референдумом, або в інший спосіб;

4) за предметом:

- конституційний - щодо прийняття конституції;

- законодавчий - з питань прийняття законів;

- ратифікаційний - пов'язаний з ратифікацією міжнародно-правових актів;

5) за часом проведення:

- дозаконодавчий - проводиться щодо законопроекту для визначення думки громадян;

- післязаконодавчий - проводиться для затвердження закону, прийнятого парламентом;

6) за суб'єктами ініціювання:

- з ініціативи органу державної влади;

- з ініціативи органу місцевого самоврядування;

- петиційний - з Ініціативи і на вимогу громадян.

26. Політичні права громадян: поняття та поділ їх на дві підсистеми.

Політичні права - свободи, які дають можливість громадянину брати участь в управлінні державними і суспільними справами, в політичному житті суспільства.

Часто політичні права поділяють на дві підсистеми:

1) право громадян на участь в організації та діяльності держави та її органів:

- виборче право;

- право на референдум;

- право петицій;

2) право на активну участь людини в житті суспільства:

- свобода друку;

- свобода союзів (асоціацій);

- свобода зборів.

27.Абсолютна монархія

Абсолютна монархія є різновидом монархічної форми правління, що характеризується юридичним і фактичним зосередженням всієї повноти державної влади в руках спадкового глави держави.

В країнах Західної Європи абсолютизм утверджується у XV- XVI ст. Юридична необмеженість влади монарха створювала видимість "надкласовості", "нейтральності" його влади, уявлялася як здійснення державного правління в ім'я "загального блага". Але це далеко не так. Абсолютний монарх при всій його силі в державі не міг поступати проти волі феодалів, оскільки сам був представником цього класу.

Абсолютизм виникає у перехідну епоху від феодалізму до буржуазного розвитку суспільства. На цьому рубежі в надрах феодалізму посилюється розвиток капіталістичних відносин, старі феодальні стани розшаровуються, а середньовічний "третій стан" формується в клас буржуазії.

Економічними передумовами абсолютизму стало зростання промисловості й торгівлі, які надали нові джерела доходів у казну. Це спричинило посилення фінансової незалежності правителів від органів станового представництва. Ставши самостійними у фінансовому відношенні, вони отримали можливість створити розгалужений, підпорядкований лише їм бюрократичний апарат правління та мати постійну сильну армію. Якщо у станово-представницькій монархії опорою правителів держави був "третій стан" і частина дрібних феодалів (рицарство), то в добу абсолютизму його соціальною опорою ставало помісне (служиле) дворянство і молода буржуазія.