23. Автор і персонаж, їх відносини. Поняття про вічні образи.

Образ – не копія дійсності, а її творення. Створюючи образ, письменник передає свої почуття і намагається викликати їх же у читача. Образність – найхарактерніша особливість художнього відтворення дійсності. Головними у творі є образи-персонажі, допоміжну функцію підіграють образи-картини природи, образи-речі і образи-емоції. Образ-персонаж – це дійові особи твору, з якими пов’язані розгортання сюжету, розвиток конфлікту, його розкриття.

Прийоми творення образів-персонажів:

1. Портретна характеристика, опис зовнішності.

2. Розповідь про вчинки, поведінку героя в певних обставинах.

3. Зображення внутрішнього світу героя, його мрій, прагненнь, бажань та почуттів.

4. Стосунки з іншими героями-персонажами, їхні відгуки про героя, та характеристики.

5. Пряма авторська характеристика.

6. Самохарактеристика героя.

7. Мова персонажа.

У кожному роді літератури образ автора має свої особливості. Найповніше розкривається образ автора в епічних творах автобіографічного характеру. У ліриці образ автора втілюється в ліричному героєві, в суб'єктові лірики, і в ліричному персонажеві. Образ автора — це змодельоване ним уявлення про себе. У творах класицистів образ автора — це прагматичний громадянин-інтелектуал. У творах романтиків — це пророк, месія, вигнанець. У епічному творі може бути образ розповідача (наратора). Як правило, розповідач і є автором, і персонажем твору. Розповідач може бути далеким від автора або виразником авторських ідей. Він може бути спостерігачем, співучасником подій, суддею. Автор може не називати розповідача, але, читаючи твір, можна уявити стать, вік, соціальне становище розповідача. Вічні образи — ті визначні художні образи, які, виникнувши за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну й естетичну силу. Одним з яскравих прикладів вічних образів може бути Прометей. Образ Прометея виник у давньогрецькій міфології. Це титан, який вступив у боротьбу з верховним богом Зевсом, викрав у нього вогонь і дав його людям. Він виступав як нескоримий ворог тиранії, борець і мученик за щастя людей. Таким Прометей увійшов і в літературу. Першими його змалювали античні письменники Гесіод, Есхіл та ін. У незакінченій драмі Й. Ґете «Прометей» головний герой — гордий бунтівник. У драмі П. Шеллі «Звільнений Прометей» боротьба Прометея проти богів завершується перемогою справедливості й прогресу. Т. Шевченко в поемі «Кавказ» образом Прометея символізував безсмертя й переможність народу. У Лесі Українки мотив прометеїзму — один із провідних у творчості, а Прометей із драматичної поеми «В катакомбах» — символ боротьби людства проти будь-якої тиранії. Образ Прометея схвилював Дж. Байрона і М. Ломоносова. Він відтворений багатьма українськими поетами (П. Тичиною, А. Малишком та ін.).