20. Рецептивна естетика як літературознавча методологія.

Читач має суб’єктивний хар-ер. В уяві кожного читача постають такі образи і поняття, які не були закладені автором твору. Єдиної інтерпретації твору не існує.

Константська школа рецептивної естетики (70-ті рр.)

Представники шк.. зосередж. увагу на процесі чит.: 1. текстів замість методів, які робили наголос на процесі творення худ. текстів. Вони зробили зміщення з рівня психол.., соціол.. та антропології, інтерпретац. творчої біографії на рівень сприймаючої свідомості ( читач).

Ганс – Роберт Яусс. 2 концепції:

1) історична значущість літер. твору визначають не якість чи геніал. автора, а ланцюгова реакція рецепції від генерації до генерації читачів. Історик літ-ри покликаний переосмислити літерат. канони у смислі того, як впливають тодішні і теперішні умови та події. Яусс ствердж., що літ-й текст завжди історичний, бо написаний конкретним автором у певний час і певною мовою. Тому ця історичність тексту – природна частина будь – якого аналізу тексту. Водночас читач також закорінюється в історичність. Тому процес читання передбачає ці два полюси історичності. Прорив з інтерпретацією настає тоді, коли два різні погляди зливаються в один досвід. Злиття двох горизонтів історичності творить значення.

2) горизонт сподівань – це пункт бачення, який окреслює читацькі можливості схоплення тексту як цілісності і який є органічним елементом будь – якої інтерпретаційної ситуації та процесу оцінювання літ-го тексту. Тобто горизонт сподівань ми завжди проектуємо на текст у процесі його відчитування. Започаткувати горизонт сподівань може назва твору, його суто літ. чи лінгвіст. аспекти. Коли горизонт сподівань встановлений, літ-вець може визначити худож. рівень твору через вимірювання відстані між твором і горизонтом. Якщо сподівання читача здійснюються – текст пересічний. Якщо настає фрустрація, тобто текст прорив.. крізь горизонт – належить до високомистецьких творів. Перший досвід нездійсненності сподівань може викликати гостру негатив.. реакцію, яка згодом зникає – теорія Яусса естетики негативності.

Вільгельм Іззер. 1. запровадив термін « імпліцитний читач» - тип читача, який не належ.. до тексту, ні до читача, а радше до них обох. Цю роль передбач.. три основні компоненти: 1)різні перспективи тексту; 2) зручна позиція, з якою читач пов’язує ці перспективи; 3) місце зустрічі, у якому ці перспективи сходяться.

2. Розрізнення тексту – конкретизації мистецького твору. Текст – це мистецький аспект, що саме тут втілив автор для нашого читача. Він розглядається як потенція, що чекає своєї реалізації. Конкретизація – це реалізація тексту в уяві читача, що завершується заповненням латун ( пустоти). Термін « конкретизація» вживає Інгардер – це охоплення тексту як цілісності у процесі читання, що призводить читача до пізнавання тексту як багатозначного досвіду. Іззер розміщає категорію естетичного. Тобто саме тут, у цій сфері, вважає текст мистецьким твором.