15. Лірика як літературний рід. Система ліричних жанрів. Образ автора в ліриці.

Лірика - один із трьох основних літ-х родів, у якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів,. настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора.

Лірика виникла з первісної пісні-танку. Вона походить з тих емоційних словесних вигуків хору, які були відгуком на заспів корифея. Ці відгуки поступово стали закінченими дво- або чотирирядковими віршами, які могли виконуватися окремо від обряду хором чи одним співаком. Це поклало початок лірики як окремого літературного роду.

Специфіка ліричної поезії полягає в тому, що людина присутня в ній не лише як автор. Авторський монолог є тільки однією з багатьох форм вираження свідомості поета. Крім цього, зустрічаються розмаїті типи — від масок ліричного героя до різних об'єктивних персонажів, речей, у яких зашифровано ліричний об'єкт.

В ліриці авторська позиція, складний внутрішній світ передаються концентрованими образами.Лірика тяжіє до віршів.

Світова лірична поезія веде свій відлік з творчості великих поетів античності (Сапфо, Анакреонт, Горацій, Овідій).

Витоки української лірики криються в усній народній творчості. (У творчості Т. Шевченка, П. Куліша, І. Франка, Л. Українки, В. Сосюра, М. Рильський, А. Малишко, В. Симоненко, В. Стус). Важливим компонентом ліричного твору є ліричний герой. Це своєрідна уявна особа, настрої, думки й переживання якої передано у творі. Цю особу не можна плутати з автором, хоча вона й віддзеркалює його особисті почуття, так чи інакше пов'язані з його життєвим досвідом, світоглядом, світовідчуттям. Своєрідність бачення й розуміння навколишнього світу поетом, його інтереси, індивідуальні особливості знаходять своє відображення у формі та стилі ліричних творів. Виділяють такі жанри:1. Громадянська лірика — розкриває суспільно-національні питання і почуття ("Золотий гомін" П. Тичини, "Любіть Україну" В. Сосюри, "Любому парламенту" П. Скунця). У громадянській ліриці можна виділити суспільно-політичну ("Антиглобалістичне" П. Скунця) і патріотичну ("Мені однаково" Т. Шевченка) тематики. 2. Інтимна лірика відображає переживання героя, пов'язані з особистим життям. її різновиди: а) любовна — про кохання як стан душі ліричного героя ("Так ніхто не кохав" В. Сосюри); б) еротична — про тілесне чуттєве кохання (збірка "Золоте ябко" Д. Павличка); в) родинна ("Сива ластівка" Б. Олійника); г) лірика дружби ("Без вожаків" П. Скунця). 3. Філософська лірика — осмислення змісту людського життя, проблеми добра і зла (зб. Ліни Костенко "Над берегами вічності"). 4. Релігійна лірика — виражає релігійні почуття і переживання ("Молитва" Т. Шевченка, "Мій храм" Зореслава). 5. Пейзажна лірика передає роздуми і переживання ліричного героя, викликані явищами природи ("Осінь на Гуцульщині" Ю. Боршоша-Кум'ятського, "Знову дощ під вікнами журиться" X. Керити). 6. Сатирична лірика викриває суспільні або людські вади ("Кавказ" Т. Шевченка, "Із дзвінкого — в глухі" П. Скунця). У ліриці образ автора втілюється в ліричному героєві, в суб'єктові лірики, і в ліричному персонажеві. Образ автора — це змодельоване ним уявлення про себе. У творах класицистів образ автора — це прагматичний громадянин-інтелектуал. У творах романтиків — це пророк, месія, вигнанець. Образ читача — це авторське уявлення про того, до кого звернений його твір. Як зауважує В. Смілянська, уявний адресат "може мати мало спільного з реальним читачем. Але сила впливу справді талановитого твору на реальну читацьку масу така, що коли в дійсності й не існує бажаного авторові читача, то твір, у якому відбита неординарна авторська особистість, з часом свого читача сформує".